---

УКРАЇНА

ХАРКІВСЬКА МІСЬКА РАДА

ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18 сесія 24 скликання

РІШЕННЯ

Від 24.12.2003 р. № 281/03

м. Харків

Про внесення змін до рішень сесій Харківської міської ради

З метою реалізації «Програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2002-2005 роки та на період до 2010 року», яка схвалена постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2002 р. № 139, відповідно до Загального Положення про центри соціальних служб для молоді, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2001 р. № 1291 «Про розвиток центрів соціальних служб для молоді», на підставі ст.ст. 25, 26, 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», керуючись ст. 59 зазначеного Закону та ст. 29 Статуту територіальної громади міста Харкова, Харківська міська рада

ВИРІШИЛА:

1. Внести наступні зміни та доповнення до «Положення про Харківський міський центр соціальних служб для молоді «Довіра», затвердженого рішенням XIII сесії Харківської міської ради XXIV скликання «Про затвердження Положення про Харківський міський центр соціальних служб для молоді «Довіра» від 30.04.2003р. № 90/03:

1.1. Розділи «3. Фінансування Центру», «4. Взаємовідносини та зв'язки», «5. Прикінцеві положення» вважати відповідно розділами 5, б, 7 вказаного Положення.

1.2. Пункт 5.2. розділу 5 викласти в новій редакції: «Структура та штатний розпис у межах граничної чисельності, фонд оплати праці працівників, оплата комунальних послуг та енергоносіїв, капітальні видатки Центру затверджуються заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради - начальником Головного управління з гуманітарних та соціальних питань.

1.3. Пункт 4.3. Розділу 4. «Керівництво Центром» доповнити реченням наступного змісту: « - у встановленому порядку призначає на посаду та звільняє з посади заступників та інших працівників Центру».

2. Внести зміни до розділу 11 додатку до рішення X сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 29.12.2002 р. «Про Програму економічного та соціального розвитку міста Харкова на 2003 рік» згідно з додатком 1 до цього рішення.

3. Внести зміни та доповнення до «Програми розвитку і реформування житлово-комунального господарства м. Харкова на 2003-2010 р.р.», затвердженої рішенням XIV сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 24.06.2003 р. № 145/03, затвердивши її в новій редакції (додаток 2).

4. Головному управлінню житлово-комунального господарства міської ради забезпечити організацію виконання заходів програми, затвердженої відповідно до п. 3 цього рішення.

5. Внести зміни в пункт 7 рішення XVI сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 24.09.2003 р. № 179/03 «Про продовження строків будівництва (реконструкції)», виклавши його в наступній редакції:

«7. Релігійній громаді «Харківська Християнська Церква» - надати до 01.10.2007 р. земельну ділянку в межах, що передбачено договором оренди землі від 21.05.2003р. № 6333/03, для поетапного проектування та будівництва об'єкту незавершеного будівництва по вул. Фронтовій, 3 зі зміною його спеціалізації та відповідним коригуванням проектно-кошторисної документації під Харківську Християнську Церкву, визначивши черги:

1 черга - блок адміністративних приміщень; будівництво здійснити до 01.08.2004р.;

2 черга - блок учбово-просвітних приміщень; будівництво здійснити до 01.12.2005 р.;

3 черга - блок допоміжних приміщень; будівництво здійснити до 01.06.2006р.;

4 черга - великий зал з балконами; будівництво здійснити до 01.10.2007р.

Договір оренди від 21.05.2003р. № 6333/03 вважати таким, що втратив чинність з моменту державної реєстрації нового договору оренди земельної ділянки.»

6. Внести зміни в пункт 56 додатку 2 до рішення XIV сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 24.06.2003 р. № 130/03 «Про надання земельних ділянок для будівництва (реконструкції) юридичним та фізичним особам», виклавши його в наступній редакції:

«56. Харківському Єпархіальному Управлінню Української Православної Церкви - надати в оренду земельну ділянку по вул. Золочевській, 20 а (ріг пр. Слави) загальною площею 3507 кв.м, для будівництва Свято-Софіївського храму до 01.12.2005 р.»

7. Внести зміни в пункт 13 рішення XVI сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 24.09.2003 р. «Про продовження строків будівництва (реконструкції)», виклавши його в наступній редакції:

«13. ПП «Ремпо» - надати земельну ділянку по вул. Лодзинській, 8а в межах договору оренди від 29.05.1999 р. № 31/99 для коригування робочого проекту та будівництва складського приміщення, навісу для зберігання погрузчиків з виділенням черг:

I черга - завершення будівництва навісу для зберігання погрузчиків до 31.08.2004р.;

II черга - завершення будівництва складського приміщення до 01.12.2005р;

та для експлуатації складського приміщення, навісу для зберігання погрузчиків до 01.12.2023 р.

Головному управлінню містобудування, архітектури та земельних відносин визначити орендну плату за користування земельною ділянкою, що надається у встановленому порядку.

Договір оренди земельної ділянки від 29.05.1999 р. № 31/99 вважати таким, що втратив чинність з моменту державної реєстрації нового договору оренди.»

8. Внести зміни в п. 90 додатка до рішення XVII сесії Харківської міської ради XXIV скликання «Про надання згоди на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для будівництва (реконструкції) та експлуатації об'єктів» від 19.11.2003р. № 224/03, виклавши його в наступній редакції:

«90. ТОВ «АТБ-торгстрой» - площею орієнтовно 0,35га для будівництва та експлуатації супермаркету з гостьовою автостоянкою по пр. Перемоги, 61. Розробити та погодити індивідуальний проект на будівництво торгово-офісного комплексу. Рішення міськвиконкому від 22.03.2000 р. № 351 «Про надання приватній фірмі «П.А.П.» у користування земельної ділянки по пр. Перемоги (біля буд. 61)» скасувати як не виконане».

9. Внести зміни в п. 17 додатка до рішення XVI сесії Харківської міської ради XXIV скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів» від 24.09.2003р. № 178/03, виклавши його в наступній редакції:

«17. Корпорація «Американський єврейський об'єднаний розподільчий комітет, інк» - надати земельну ділянку по вул. Тобольській, 46 загальною площею 3336,82 кв.м в оренду для будівництва офісного центру (центр милосердя «Хесед Шааре Тиква») до 01.12.2005р. (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та для подальшої експлуатації об'єкту до 01.09.2028р.»

10. Внести зміни в пункт 20 додатку до рішення XVI сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 24.09.2003 р. «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів», виклавши його в наступній редакції:

«20. ТОВ «Мегіон» - надати земельну ділянку загальною площею 0,7549 га в оренду для будівництва двох нових кондитерських цехів, гаражних боксів та реконструкції адміністративної будівлі і складських приміщень по вул. Ясеневій, 6, згідно проекту відведення земельної ділянки, в тому числі:

- земельну ділянку для реконструкції адміністративної будівлі та складських приміщень площею 4299,7 кв.м (І черга) - виконати до 01.09.2005р.;

- земельну ділянку для будівництва двох кондитерських цехів з гаражними боксами площею 3249,5 кв.м (II черга) - виконати до 01.09.2006р.

Для подальшої експлуатації надати вказані земельні ділянки після здачі кожної черги в експлуатацію до 01.08.2028 р.»

11. Виключено.

12. Внести зміни до пункту 75 додатку до рішення XIV сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 24.06.2003 р. № 134/03 «Про надання дозволів на розміщення об'єктів», виклавши його в наступній редакції:

«75. ТОВ «Удача» - розміщення самовільно побудованого гаража по пров. Старобельському, 27 А;»

13. Внести зміни до пункту 13 рішення XVII сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 19.11.2003 р. № 229/03 «Про внесення змін до рішень сесій Харківської міської ради», виклавши його в наступній редакції:

«13. Внести зміни в п. 50 рішення XVI сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 24.09.2003 р. № 178/03 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів», виклавши його в наступній редакції:

«50. ТОВ «Веда-Холдінг» - припинити право ТОВ СП фірмі «Агросинтез» за його добровільною відмовою (лист від 21.08.2003 р. № 82) користування земельною ділянкою по вул. Матросова, 9 загальною площею 9348,0 кв.м та надати її ТОВ «Веда-Холдінг» в оренду строком до 01.12.2005 р. для будівництва підприємства по виробництву високоякісного борошна та подальшої експлуатації до 01.12.2028 р.

Припинити дію договору № 6913/03 від 20.05.2003 р. ТОВ СП фірмі «Агросинтез» з дня реєстрації нового договору з ТОВ «Веда-Холдінг».

Надати земельну ділянку по вул. Матросова, 9, що залишилась, ТОВ СП фірма «Агросинтез» до 01.12.2005р. для завершення реконструкції головного корпусу з надбудовою для організації мукомольного виробництва з адміністративно-побутовими і складськими приміщеннями.

ТОВ СП фірма «Агросинтез» забов'язане виконати технічну документацію на земельну ділянку, що залишилась в його користуванні, та оформити договір оренди земельної ділянки по вул. Матросова, 9 у встановленому порядку.

50.1. До початку будівництва:

50.1.1. Одержати архітектурно-планувальне завдання на розробку робочого проекту, з урахуванням благоустрою прилеглої території, в управлінні містобудування та архітектури.

50.1.2. Розробити та погодити робочий проект на будівництво об'єкту в установленому порядку.»

14. Внести зміни в пункт 1.1. рішення VI сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 25.09.2002 р. «Про передачу функцій замовників для проектування та надання дозволів на розроблення проектів відведення земельних ділянок», виклавши його в наступній редакції:

«1.1. СПД ФО Внукову Олександру Георгієвичу - тимчасового майданчика літнього кафе з павільйоном по пр. Гагаріна, 174. Проектування здійснити до 01.07.2004р.»

15. Внести зміни в пункт 44 додатку до рішення XVI сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 24.09.2003 р. № 178/03 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів», виклавши його в наступній редакції:

«44. ТОВ «Фірма «Рогань» - надати земельну ділянку по вул. Роганській, 159, загальною площею 13747,50 кв.м до 01.12.2006 р. в оренду для будівництва складських приміщень (4-х металевих ангарів) для зберігання гофропродукції та гаражу для службових потреб на 6 вантажних автомобілів з приміщеннями для поточного ремонту (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та подальшої експлуатації та обслуговування цього об'єкту до 01.12.2028р.»

16. Внести зміни до пункту 8 додатку до рішення XVII сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 19.11.2003 р. № 223/03 «Про продовження строків будівництва (реконструкції)», виклавши його в наступній редакції:

«8. ТОВ «Будівельно-технологічний центр «Перспектива» - надати у оренду земельну ділянку у розмірі та в межах договору на право тимчасового користування землею від 18.05.2001 р. № 2402 по вул. Академіка Павлова, 142 «б» строком до 01.12.2006 р. для завершення будівництва 3-х житлових будинків з офісними приміщеннями, з виділенням черг будівництва:

I черга - будівництво житлового будинку № 1, виконати до 01.12.2004р.;

II черга - будівництво житлового будинку № 2, виконати до 01.12.2005р.;

III черга - будівництво житлового будинку № 3, виконати до 01.12.2006р. Згідно ст. 28 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» ТОВ «Будівельно-технологічний центр «Перспектива» звільняється від плати за землю на період будівництва житлового будинку визначений умовами приватизації».

17. Внести зміни в пункт 90 додатку до рішення XVI сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 24.09.2003 р. № 178/03 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів», виклавши його в наступній редакції:

«90. ЗАТ з іноземними інвестиціями «Слобожанська Будівельна Кераміка» - припинити право Харківському виробничому управлінню по вибуховим роботам «Харківвибухпром» за його добровільною відмовою (лист від 11.12.2001р. № 01/1093) користування земельною ділянкою по вул. Керамічній, 50 загальною площею 4,0417га з 01.01.2002р.

Надати ЗАТ «Слобожанська Будівельна Кераміка» земельну ділянку площею 39685,7 кв.м в оренду строком до 01.12.2013 р. для розробки кар'єру глини для виробництва керамічної цегли по вул. Керамічній, 50 згідно проекту відведення земельної ділянки, а решту земельної ділянки площею 731 кв.м перевести до земель запасу міста».

18. Внести зміни в рішення XIII сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 30.04.2003р. № 100/03 «Про надання дозволів на проектування та розроблення проектів відведення земельних ділянок»:

П.12 додатка до рішення XIII сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 30.04.2003р. № 100/03 «Про надання дозволів на проектування та розроблення проектів відведення земельних ділянок» скасувати.

19. Внести зміни в рішення XVII сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 19.11.2003 р. № 222/03 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів» п. 7 додатку скасувати.

20. Внести зміни в п. 1.59. рішення IX сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 25.12.2002 р. «Про надання дозволів на проектування та розроблення проектів відведення земельних ділянок», виклавши його в наступній редакції:

«1.59. Товариство «Хелзовець» - двоповерхового гаражу-стоянки на 49 автомобілів по пр. Московському, 97. Проектування об'єкту виконати до 30.04.2004р.»

21. Внести зміни в п. 1.11. рішення VII сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 30.10.2002р., виклавши його в наступній редакції:

«1.11. ПП Носанчікову А.І.- продовжити до 01.07.2005 р. право оренди землі по Салтівському шосе, 145 в межах та на умовах, що передбачені договором оренди землі від 18.06.2002 р. № 198/02, для завершення будівництва, виділивши етапи:

1 етап - торговельний комплекс з парковкою автомобілів - до 01.12.2002р.;

2 етап - кафе - до 01.07.2003 р.;

3 етап - аквапарк - до 01.01.2005 р.;

4 етап - перукарня до 01.07.2005 р.»

22. Внести зміни в п. 1.1. рішення XVI сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 24.09.2003 р., виклавши його в наступній редакції:

«1.1. Надати СУАП «ВІНФОРД-УКРАЇНА» ТОВ в оренду земельну ділянку по пр. Людвіга Свободи, 43 в межах, передбачених договором оренди від 24.05.2001 р. № 99/01, для завершення будівництва молодіжного центру зі зміною функціонального призначення під торговельний центр по пр. Людвіга Свободи, 43 до 31.12.2007 р. Договір оренди від 24.05.2001 р. № 99/01 втрачає чинність з моменту державної реєстрації нового договору».

23. Внести зміни в пункт 1.39. рішення VII сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 30.10.2002 р. «Про надання дозволів на проектування та розроблення проектів відведення земельних ділянок», виклавши його в наступній редакції:

«1.39. ТОВ фірмі «АРСО» - торговельного центру по вул. Пушкінській, 74 до 01.12.2004р.»

24. Внести до рішення IX сесії Харківської міської ради XXIV скликання «Про надання пільг з плати за землю на 2003 рік» від 25.12.2002 р. наступні зміни:

- у додатку № 5 «План використання коштів, що вивільнилися від надання пільги по платі за землю в 2003 році по ДКП КХ «Харківкомуночиствод» в п. 1 суму 740тис.грн. замінити на суму 1092,3тис.грн.; п. 2 з додатку виключити; пункти 3 і 4 вважати відповідно пп. 2 і 3.

25. Внести зміни в пункт 35 додатку до рішення XVII сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 19.11.2003 р. № 222/03 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів», виклавши його в наступній редакції:

«35. Припинити ВАТ «Харківрембудмонтаж» право користування земельною ділянкою площею 4387,70 кв.м по вул. Єнакіївській, 8, за його добровільною відмовою (лист від 25.10.2003 р. № 17) та надати гр. Бородіч В.К. в оренду частину цієї земельної ділянки (ділянка № 1) площею 2865,77 кв.м для реконструкції нежитлової будівлі (літ. «Е-1») під цех по переробці і рибокаптильню з розміщенням окремо розташованих печей для коптіння строком до 01.12.2006 р.»

26. Внести зміни в пункт 34.1. додатку до рішення XVII сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 19.11.2003 р. № 222/03 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів», виклавши його в наступній редакції:

«34.1. Припинити ВАТ «Харківський завод поліграфічних машин» право користування земельною ділянкою площею 0,1132 га по вул. Лодзинській, 7 за його добровільною відмовою (лист від 23.10.2003 р. № 516) та надати її ТОВ ВКП «ТВ Трейд Лінк» в оренду до 01.12.2005 р. для будівництва складу із металевих конструкцій (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та для його подальшої експлуатації до 01.11.2028 р.

Головному управлінню містобудування, архітектури і земельних відносин внести відповідні зміни до державного акту землекористування від 06.05.1999р. № 756.»

27. Контроль за виконанням цього рішення покласти на секретаря Харківської міської ради Воронова М.М, а також за виконанням пункту 1 та підпунктів 1.1., 1.2., 1.3. цього рішення покласти на постійну комісію Харківської міської ради з освіти, справ молоді та гуманітарних питань, за виконанням пункту 2 даного рішення покласти на постійні комісії Харківської міської ради, за виконанням пунктів 3 та 4 покласти на постійні комісії Харківської міської ради з питань транспорту, зв'язку, житлово-комунального господарства та екології, з питань планування, бюджету і фінансів та за виконанням пунктів 5-26 покласти на постійну комісію Харківської міської ради питань містобудування та земельних відносин.

Міський голова В. Шумілкін

Додаток 1

до рішення ХVІІІ сесії Харківської міської ради ХХІV скликання

«Про внесення змін до рішень сесій Харківської міської ради»

від 24.12.2003 р. № 281/03

Зміни

до розділу 11 «Перелік робіт, запланованих до виконання за пропозиціями виборців, внесених депутатами міської ради»

Програми економічного та соціального розвитку міста Харкова на 2003 рік

Заступник міського голови з питань

діяльності виконавчих органів ради - начальник

Головного управління житлово-комунального

господарства Є. Гриневич

Додаток № 2

до рішення XVIII сесії Харківської міської ради

XXIV скликання «Про внесення змін до рішень

сесій Харківської міської ради»

від 24.12.2003р. № 281/03

Програма розвитку і реформування житлово-комунального господарства

м. Харкова на 2003-2010рр.

Зміст

РОЗРОБНИКИ

1. Загальні положення

1.1. Аналіз стану житлово-комунального господарства

1.1.1. Житлове господарство

1.1.2. Водопровідно-каналізаційне господарство

1.1.3. Комунальна теплоенергетика

1.1.4. Газопостачання

1.1.5. Міський транспорт і дорожнє господарство

1.1.6. Благоустрій і комунальне обслуговування

1.1.7. Проблема підтоплених земель у м. Харкові

2. Мета програми

3. Основні принципи реформування

4. Основні завдання та заходи реалізації Програми

4.1. Нормативно-правові підстави реформування житлово-комунального господарства

4.2. Підвищення ефективності управління та впорядкування відносин власності

4.3. Забезпечення інвестиційної привабливості галузі

4.4. Запровадження інноваційної моделі та технічне переозброєння розвитку галузі

4.5. Утвердження принципів гласності та прозорості в прийнятті рішень

4.6. Кадрове забезпечення впровадження Програми

4.7. Створення конкурентного середовища

4.8. Фінансове забезпечення реформування галузі

4.9. Етапи реформування

4.10. Розвиток житлового господарства

4.10.1. Резерви існуючого житлового фонду

4.10.2. Реконструкція, капітальний ремонт та утримання житлового фонду

4.11. Розвиток інженерної інфраструктури

4.11.1. Водопостачання і водовідведення

4.11.2. Теплопостачання

4.11.3. Електропостачання

4.11.4. Газопостачання

4.11.5. Транспортне обслуговування

4.11.6. Вулично-дорожня мережа

4.11.7. Благоустрій та санітарна очистка

4.11.8. Заходи проти підтоплення міста

4.11.9. Енерго-, ресурсозбереження

4.11.10. Створення єдиного інформаційного простору міста

5. Механізм впровадження та нормативно-правовий супровід реалізації основних положень Програми

6. Література

Житловий фонд:

Водопостачання та водовідведення:

Теплопостачання; енерго-, ресурсозбереження:

Підтоплення:

Озеленіння:

Транспорт:

Удосконалення системи самоврядування:

ДОДАТКИ

Додаток 1

Розподіл житлового фонду по формам власності

Додаток 2

Забезпечення житлових послуг діючими тарифами

Додаток 3

Розподіл житлового фонду, підпорядкованого територіальній громаді міста за технічним станом відповідно до загальної площі, тис.кв.м.

Додаток 4

Додаток до програми реформування житлово-комунального господарства «Про перспективу розвитку водопровідного господарства ТВО «Харківкомунпромвод».

Додаток 5

Розподіл основних витрат на питне водопостачання за 2002р

Додаток 6

Додаток до Програми розвитку і реформування житлово-комунального господарства на 2003 - 2010 року по державному комунальному підприємству міського господарства «Харківкомуночиствод»

Знос основних фондів по ДКП «Харківкомуночиствод» (в процентному відношенні)

Додаток 7

Додаток 8

Додаток 8

Додаток 9

Додаток 10

Порівняльні техніко-економічні показники переробки ТПВ

Додаток 11

Додаток 12

Додаток 12

Сприяння створенню і розвитку об'єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ)

Додаток 13

Приймання-передача відомчого житлового фонду в комунальну власність міста

Додаток 14

Закриття під'їздів багатоквартирних житлових будинків і передача їх на зберігання мешканцям

Додаток 15

Придбання, установка і утримання поштових абонентських скриньок

Додаток 16

Додаток 17

Благоустрій та санітарна очистка житлових будинків і прибудинкових територій, підготовка житлового фонду до весняно-літнього, осінньо-зимового сезонів та до свят

Додаток 18

Схема формування і реалізації кадрової політики

Додаток 19

Зміст підготовки фахівців з муніципального управління

Додаток 20

Зведені показники фінансування напрямів реформування житлового господарства м.Харкова (млн.грн)

Додаток 21

Енергоощадний потенціал житлового фонду міста (забудови 60-70років)

Додаток 22

Енергозбереження в житловому фонді

Додаток 23

Використання міських резервів житла

Додаток 24

Капітальний ремонт і заміна конструктивних елементів та інженерного обладнання житлових будинків комунальної власності та ЖБК

Додаток 25

Утримання ветхого і аварійного житлового фонду

Додаток 26

Основні завдання для реалізації програми реформування системи теплопостачання м.Харкова

Додаток 27

Оцінка ефективності витрат на зовнішнє освітлення міста Харкова

Додаток 28

Додаток 28

Струткура витрат на зовнішнє освітлення міста Харкова

Додаток 29

Таблиця - 29.1 - Кошторис витрат на реформування зовнішнього освітлення м.Харкова на 2003 - 2005рр.

Таблиця - 29.2. Калькуляція витрат на реформування зовнішнього висвітлення м.Харкова

капітального ремонту житлового фонду призвели до зменшення обсягів виконуваних у житловому фонді робіт і зниження якості житлових послуг, що надаються населенню (додаток 2).

За останні 10-12 років значно погіршився технічний стан основних конструктивів та інженерного обладнання житлового фонду, в першу чергу покрівель, ліфтів, систем протипожежної безпеки, газового обладнання та ін. Знос житлового фонду на початок 2003р. сягав 40% (додаток 3). Зниження фізичних обсягів та несвоєчасне виконання робіт з ремонту житлових будинків призводить існуюче житло до старіння і руйнування. На сьогодні практично призупинено роботи по заміні фізично зношених і морально застарілих ліфтів та диспетчерських систем, ліфтове господарство перебуває на межі повної зупинки.

Повністю призупинені роботи з комплексного капітального ремонту базових житлових будинків старої забудови з відселенням мешканців, заміною несучих конструкцій і підвищенням рівня благоустрою.

Невирішеним залишається питання фінансування реконструкції житлового фонду перших масових серій забудов (п'ятиповерхові будинки).

Великою проблемою є утримання відомчого житлового фонду. Незадовільний технічний стан відомчого житла і відсутність у підприємств коштів на його ремонт роблять проблемним прийняття його у власність територіальної громади міста.

Відсутній реальний механізм стимулювання ресурсоенергозбереження в житловому фонді та його фінансування. Рівень оснащення житлового фонду приладами регулювання та обліку споживання енергоресурсів залишається вкрай низьким. Відсутня чіткість у визначенні відповідальності за їх придбання та установку, умов фінансування і меж обслуговування.

Реформування житлового господарства м.Харкова розпочалося в 1992р. з моменту прийняття Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». На той час основними напрямками реформування були приватизація житлового фонду, створення об'єднань співвласників багатоквартирних будинків та залучення недержавних підприємств до обслуговування житлового фонду на конкурсних засадах.

Досвід роботи м.Харкова з реформування житлового господарства став базовим для розробки на державному рівні деяких нормативно-правових актів щодо реформування, зокрема щодо створення об'єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Рішенням XIX сесії Харківської міської ради ХХІІІ скликання, що відбулася 27.12.2000р., було затверджено «Програму реформування житлового господарства міста Харкова на 2001-2002рр.», яка була орієнтована на створення ринку послуг та впровадження конкурентних засад у житловій сфері, демонополізацію і структурні зміни в управлінні житловим господарством, зниження податкового тиску, стабілізацію фінансового стану житлово-експлуатаційних підприємств та ін.

Відповідно до програми реформування рішеннями ряду сесій Харківської міської ради на базі житлово-експлуатаційних дільниць (ЖЕД) було створено 45 самостійних малих комунальних житлово-експлуатаційних підприємств (КЖЕП), які застосовують спрощену систему оподаткування і будують свої відносини з комунальними виробничими, житловими, ремонтно-експлуатаційними підприємствами (балансоутримувачами житлового фонду) на договірних засадах.

На конкурсних засадах до обслуговування житлового фонду залучені 8 приватних житлово-експлуатаційних підприємств (ПЖЕП), які також обрали спрощену систему оподаткування і обслуговують житловий фонд у відповідності з договорами, укладеними з КВЖРЕП.

На базі структурних підрозділів КВЖРЕП (аварійно-диспетчерських служб, дільниць механізації, служб пічних робіт, ремонтно-будівельних дільниць та ін.) створено 8 самостійних малих комунальних підприємств відповідного профілю, які на договірних підставах надають послуги КЖЕП, ПЖЕП.

Для виконання робіт із санітарної очистки прибудинкових територій залучені 11 приватних підприємств (юридичних осіб) та 15 приватних підприємців (фізичних осіб), для яких рішенням сесії Харківської міської ради встановлена мінімальна ставка єдиного податку - 20 грн. на місяць.

Перехід на спрощену систему оподаткування дозволив ряду житлових підприємств вийти з кризового стану, що склався з виплатою заробітної плати, і тим самим запобігти плинності кадрів серед працівників галузі.

Створено конкуренцію у сфері санітарної очистки міста, до вивезення твердих побутових відходів залучено 10 підприємств різних форм власності.

Створено конкуренцію у сфері технічного обслуговування і ремонту ліфтового господарства, до виконання цих робіт залучено 5 спеціалізованих підприємств, що дозволило значно знизити вартість і поліпшити якість послуг.

Триває робота зі створення об'єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ). На 01.01.2003р. в місті зареєстровано 75 ОСББ, з яких 43 ведуть самостійну фінансово-господарську діяльність.

Широке розповсюдження знайшло створення в житлових будинках таких громадських формувань, як будинкові комітети. На 01.01.2003р. в місті створено і функціонує 2458 будинкових комітетів.

Реалізується програма закриття під'їздів житлових будинків і передача їх під схоронність мешканцям. Станом на 01.01.2003р. у будинках місцевих рад закрито 3061 під'їздів (68%) у 1161 будинку.

Продовжується робота з передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність територіальної громади міста. У 2001-2002рр. до комунальної власності прийнято 330 відомчих будинків.

У зв'язку з відсутністю цільових коштів ресурсоенергозберігаючі технології в житловому фонді впроваджуються надто повільно і здебільшого за рахунок коштів житлово-експлуатаційних підприємств та мешканців. Станом на 01.01.2003р. в житлових будинках встановлено 612 од. приладів обліку споживання холодної води, 22 прилади обліку гарячої води, 215 приладів - теплової енергії.

Аналіз ходу реформування житлового господарства свідчить про те, що вищезазначені перетворення безумовно мають позитивні наслідки, проте їх впровадження в умовах недосконалої нормативно-правової бази і незадовільного фінансового стану не призвело до кардинальних змін у житловому господарстві.

1.1.2. Водопровідно-каналізаційне господарство

Для водопостачання міста використовуються три незалежних джерела: р.Сіверський Донець з Печенізьким водосховищем, Краснопавлівське водосховище каналу Дніпро-Донбас та артезіанські свердловини. Сумарна подача води споживачам м.Харкова в середньому складає понад 800 тис. м3/добу.

Головним серед зазначених джерел водопостачання є Печенізьке водосховище, вода якого очищається на потужній Кочетокській водопровідній станції (КВС). З точки зору гідрохімічного складу вода вказаного водоймища є типовою для поверхневих джерел центральної частини України і зазнає найбільшого навантаження (тобто погіршення якості) у періоди паводків та «біологічного літа».

Другим незалежним джерелом водопостачання м.Харкова та основним для міст Лозова, Первомайський, Близнюки та інших населених пунктів є Краснопавлівське водосховище, в яке по каналу Дніпро-Донбас надходить вода з Дніпродзержинського водосховища. Очищення води відбувається на водопровідній станції «Дніпро».

Третім незалежним джерелом водопостачання м.Харкова є артезіанські водозабори. Тепер їх вклад у систему міського водопостачання складає лише 33,9 тис. м3/добу, тоді як в 1979р. продуктивність артезіанських водозаборів досягала 125-128 тис. м3/добу. Взагалі розвідані для потреб міста запаси підземних вод по двох водоносних горизонтах налічують 246,8 тис. м3/добу. Крім централізованого водопостачання, підземними водами користуються багато промислових підприємств на відомчих водозаборах. Тільки за останні три роки підприємствами м.Харкова (без урахування харчової промисловості) додатково пробурені й експлуатуються 33 свердловини.

Існуючих потужностей достатньо для водопостачання м.Харкова, однак треба зауважити, що 95% від усієї води, поданої споживачам з поверхневих джерел, не відповідає вимогам Державних Санітарних Норм і Правил. При очищенні води з поверхневих джерел потрібно застосовувати новітні водоочисні технології, а також постає необхідність у подальшому розвитку водопостачання з підземних джерел, та доведенні відсотку споживання з підземних джерел до 20-25%.

ТВО «Харківкомунпромвод» здійснює групове водопостачання міст Харкова, Лозової, Чугуєва, Первомайського та деяких інших населених пунктів області.

У п'яти адміністративних районах області (крім м.Харкова) налічуються 52 споживачі питної води із системи ТВО «Харківкомунпромвод».

З системи ВУВГ «Донець» питна вода подається 10 споживачам, крім м.Харкова,

у т.ч 8 споживачам Чугуївського району і

2 споживачам Харківського району.

Із системи ВУВГ «Дніпро» питна вода подається 5 споживачам, крім м.Харкова,

у т.ч. 2 споживачам Лозівського району,

1 споживачу Первомайського району,

2 споживачам Харківського району.

Крім того 37 споживачів, розташованих в районах області, споживають воду з розподільчих мереж м.Харкова,

у т.ч. 6 споживачів Дергачівського району,

31 споживач Харківського району.

За роки незалежності України не була створена належна нормативно-законодавча база, яка б регламентувала надійність функціонування водопостачання в ринкових умовах. У той же час прийняті закони мають дестабілізаційний характер, порушують фінансово-кредитну рівновагу між підприємствами водопровідного господарства і газоенергетичним комплексом та іншими галузями народного господарства і не надають рівних умов роботи у ринкових відносинах. Неплатоспроможність більшої частини населення і підприємств призвела до утворення дебіторської заборгованості за послуги водопостачання - 284,268 млн.грн. (на 1.05.03р.) та кредиторської заборгованості ТВО «Харківкомунпромвод» за спожиті енергоносії, матеріали і послуги - 186,064 млн.грн. (додаток 4).

Недосконала цінова і тарифна політика, відсутність інвестицій в галузь та обігових коштів підприємств водопровідного господарства призвели до значного погіршення технічного стану основних фондів ТВО «Харківкомунпромвод». Слід відзначити, що за останні 12 років недоремонт об'єктів водопостачання склав близько 160 млн.грн. Крім того, аварія на Диканівській ГКНС в 1995р., на ліквідацію наслідків якої об'єднанням були витрачені кошти в обсязі 6821,6 тис.грн., погіршила технічний стан основних фондів підприємства і призвела до порушення функціонування системи водопостачання міста в цілому. Підвищення аварійності на об'єктах водопроводу, збільшення питомих витрат і непродуктивних витрат матеріальних та енергетичних ресурсів, зв'язаних з незадовільним технічним станом споруд та обладнання, які майже вичерпали свій ресурс, - все це негативно вплинуло на рівень і якість комунальних послуг. На сьогодні питома вага електроенергії в структурі собівартості послуг водопостачання досягла 50,4%, тоді як у розвинутих країнах цей показник не перевищує 12% (додаток 5).

Фінансовий стан підприємств водопровідного господарства незадовільний і зумовлений постійно зростаючою заборгованістю з оплати послуг населенням, підприємствами та бюджетними установами (додаток 4).

Найважливішим показником, який характеризує фінансову і, відповідно, технологічну стійкість водопостачання, є коефіцієнт мортифікації, який виражається відношенням коштів на розрахунковому рахунку до дебіторської заборгованості (додаток 4). З 01.01.93р. спостерігається різке зниження коефіцієнта мортифікації і перехід фінансового стану підприємства в зону критичного значення можливої зупинки системи водопостачання. За останні 15 років цей коефіцієнт досяг мінімального значення і знизився в порівнянні з 2,22 на 01.01.89р. до 0,0008 на 01.01.03р. Це свідчить про те, що підприємство здійснює надання послуг водопостачання в особливій зоні ризику припинення подачі води споживачам. Тенденція до зниження коефіцієнта мортифікації зберігається, незважаючи на вжиті підприємством заходи для зниження дебіторської заборгованості.

Більшість підприємств водопровідного господарства працюють за рахунок тих ресурсних можливостей, що були накопичені ще за часів Радянського Союзу.

Всі ці негативні наслідки потребують негайного втручання з боку держави і органів місцевого самоврядування. На базі проведеного аналізу пропонуються пропозиції по стратегічних напрямках розвитку водопостачання, направлені на досягнення стабілізації функціонування підприємств водопостачання та надання споживачам якісних послуг.

Шляхи вирішення цих проблем наведені в розділі «Розвиток інженерної інфраструктури». ТВО «Харківкомунпромвод» при підтримці Харківської міської ради, Харківської облдержадміністрації та деяких народних депутатів України була проведена підготовча робота з прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2000р. №1844 «Про підвищення надійності та ефективності функціонування систем водопостачання м.Харкова та інших населених пунктів Харківської області». Практична реалізація даної постанови Уряду свідчить про початок проведення реформування водопровідного господарства в Харківському регіоні.

Система водовідведення м.Харкова складалася протягом 85 попередніх років і на сьогоднішній день є однією з найкрупніших і найстаріших в Україні.

На сьогодні в схему водовідведення міста входять також система зливової каналізації і маловодні ріки м.Харкова. Крім того до функцій ДКП «Харківкомуночиствод» входить вирішення питань водозниження і протизсувних заходів.

Потужності існуючих очисних споруд на даний час складають 1,1 мл. м3/добу, а саме:

- Диканівські очисні споруди - 800 тис. м3/добу;

- Безлюдівські очисні споруди - 300 тис. м3/добу.

Цих потужностей достатньо для очищення стічних вод м.Харкова, але треба підвищувати якість очищення стічних вод, для чого треба удосконалювати очисні споруди.

- Експлуатація системи водовідведення здійснюється Державним комунальним підприємством ДКП «Харківкомуночиствод», до якого належать самостійні спеціалізовані комплекси:

- Комплекс з експлуатації каналізаційних мереж і насосних станцій «Харківводовідведення»;

- Комплекс біологічної очистки «Диканівський»;

- Комплекс біологічної очистки «Безлюдівський»;

- Комплекс з експлуатації мереж зливової каналізації і систем водозниження «Комплекс водозниження і зливової каналізації», який фінансується з бюджету міста;

- Комплекс з експлуатації гідротехнічних споруд, річок та водоймищ міста «Спецшахтотунельрембуд-Гідроспоруди», знаходиться на бюджетному фінансуванні.

Знос основних фондів ДКП «Харківкомуночиствод» наведено в додатку 6.

На балансі комплексу «Харківводовідведення» знаходиться 1311 км каналізаційних мереж, в тому числі 54 км тунельних колекторів глибокого залягання, 65,4 км напірних трубопроводів. Крім того, експлуатуються 16 каналізаційних насосних станцій різної продуктивності.

Загальна продуктивність насосних станцій - більше 190,5 тис. м3/добу.

Загальна балансова вартість мереж і споруд комплексу «Харківводовідведення» складає 160510 тис.грн. Амортизація основних фондів становить 74,2%, в тому числі 60,94% загальної протяжності мереж (798,94 км) повністю відробили свій ресурс.

Безперебійна робота каналізаційних мереж потребує збільшення обсягів перекладки технічно зношених мереж з широким застосуванням безтраншейного методу ремонту - методом санації трубопроводів з використанням прогресивної технології, матеріалів та устаткування.

Необхідно при перегляді проектних рішень по колекторних тунелях забезпечити можливість їх постійного обслуговування їх і здійснення ремонтних робіт.

На діючих тунельних колекторах потрібно будувати додаткові шахти для приведення відстані між шахтами згідно з вимогами БНіП 2.04.03-85 п. 4.23 (не більше 500м) для можливості проведення телеогляду, а також проводити ремонт існуючих шахт із застосуванням антикорозійного покриття.

Для забезпечення екологічної безпеки слід продовжити роботу з підключення абонентів до централізованої системи каналізації, будуючи вуличні мережі.

Аналіз сучасного стану систем водопостачання та водовідведення об'єктів господарського комплексу м.Харкова показує, що значна їх частина має незадовільну експлуатацію і знаходиться в аварійному стані і частково зруйнована. Багато мереж незавершеного будівництва руйнуються внаслідок невиконання належних заходів щодо їх консервації.

1.1.3. Комунальна теплоенергетика

Система централізованого теплопостачання (СЦТ) м.Харкова розвивалася протягом останніх декількох десятиліть. Швидкий розвиток промисловості і темпи житлово-цивільного будівництва визначали напрямок теплоенергетичної галузі.

Основою для розвитку СЦТ м.Харкова послужила «Схема теплопостачання м.Харкова на 2000р.», розроблена Міненерго СРСР та інститутом «Атомелектропроект». Визначальним базовим документом для цього був генеральний план м.Харкова. Відповідно до генерального плану передбачався і розвиток теплопостачання міста.

У даний час централізоване теплопостачання м.Харкова забезпечують такі джерела: державне підприємство «Харківська ТЕЦ-5», закрите акціонерне товариство ТЕЦ-3, комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (КП ХТМ). До складу КП «ХТМ» входять такі джерела теплопостачання, як ТЕЦ-4, районні опалювальні котельні Московського, Дзержинського і Комінтернівського районів, а також квартальні й місцеві котельні.

Сумарна теплова потужність міських джерел теплопостачання, за даними: КП «ХТМ» складає 5385 Гкал/год., з них:

• ТЕЦ-5 - 1420 Гкал/год; ТЕЦ-3 - 860 Гкал/год;

• КП «ХТМ» - 3084 Гкал/год, у тому числі ТЕЦ-4 - 680 Гкал/год;

• котельня Московського району - 780 Гкал/год; котельня Дзержинського району - 300 Гкал/год; котельня Комінтернівського району - 400 Гкал/год; локальні котельні - 470 Гкал/год.

• на балансі КП «ХТМ» знаходяться 284 котельні, у тому числі: із встановленою потужністю до 3 Гкал/год - 232 шт.; від 3 до 20 Гкал/год - 45 шт.; від 20 до 100 Гкал/год - 1 шт.; 100 Гкал/год і вище - 6 шт.

• ТЕЦ-3 і ТЕЦ-4 розташовані в промисловій зоні і забезпечують тепловою енергією у вигляді мережної пари як промислові підприємства, так і інші споживачі. ТЕЦ-4 з 1983р. переведена на котельний режим і забезпечує тепловою енергією Орджонікідзевський і Фрунзенський райони міста.

• Котельні Московського, Дзержинського і Комінтернівського районів розміщені в центрах теплових навантажень житлових районів.

Первісне місце розташування найбільшого джерела ТЭЦ-5 планувалося у Вовчанському напрямку міста відповідно до масової забудови Салтівського житлового масиву. У зв'язку з перенесенням місця розташування ТЕЦ-5 через забудову Ленінського, що намічалася, Жовтневого і Дзержинського районів, без відповідного будівництва магістральних теплових мереж у напрямку Салтівського і Червонозаводського районів виник дефіцит теплової енергії. Котельня Московського району, що діє як основне джерело теплоти, виникла через відставання будівництва ТЕЦ-5 і теплових магістралей від неї.

ТЕЦ-5, котельні Дзержинського і Московського районів працюють за підвищеним температурним графіком, а котельня Комінтернівського району, ТЕЦ-3 і ТЕЦ - 4 - за опалювальним.

Через відсутність теплових мереж від централізованих джерел у 80-90-ті роки Управлінням капітального будівництва міськвиконкому в різних районах м.Харкова були побудовані котельні теплопродуктивністю до 20 Гкал/год кожна. Маються на увазі котельні Північної Салтовки, Холодної гори і т.д. Усього через відсутність або відставання будівництва було побудовано 11 котелень із загальною теплопродуктивністю близько 200 Гкал/год. (табл. 1.1.3.1)

Таблиця 1.1.3.1. Виробництво теплової енергії джерелами теплопостачання м.Харкова, Гкал/год (2002рік)

Сумарна встановлена потужність міських джерел теплоти Е 5385 Гкал/год

Сумарне розрахункове теплове навантаження, що приєднано до системи теплопостачання, У 4600 Гкал/год.

Зниження промислового виробництва і житлового будівництва викликали зменшення обсягу теплоспоживання. На сьогоднішній день сумарне споживане теплове навантаження м.Харкова нижче розрахункового, тобто є резерв невикористаних теплових потужностей деяких джерел теплопостачання. Крім того, теплові потужності промислових котелень, переданих на експлуатацію КП «ХТМ», використовуються в основному для забезпечення навантажень систем опалення і гарячого водопостачання міста через зниження технологічного і промислового споживання.

Основними джерелами блукаючих струмів у м.Харкові є електрифіковані на постійному струмі ХКП «Міськелектротранс», залізниця ЮЗД і рейкові мережі підприємства «Харківметрополітен».

Відновити безпечну експлуатацію газопроводів з наскрізним корозійним пошкодженням можна тільки заміною пошкодженої ділянки. У 2002р. заміна пошкоджених ділянок газопроводів загальною довжиною 0,4 км обійшлася більш 200 тис.грн., без обліку витрат на локалізацію аварійних ситуацій і тимчасове відключення споживачів газу.

У корозійно-небезпечній зоні однієї заміни ушкодженої ділянки недостатньо - необхідно одночасно встановлювати пристрої захисту від електрохімічної корозії. На сьогоднішній день захист газопроводів у м.Харкові здійснюють 536 захисні установок, з них - 59 поляризованих дренажів, 422 станцій катодного захисту, 55 зміцнених дренажів. Але рівень захисту газопроводів від електрохімічної корозії складає 40%. Основні причини положення, що створилося такі:

• тривалий термін експлуатації газопроводів;

• наявність джерел блукаючих струмів від розгалуженої мережі наземного електротранспорту;

• виснаження ресурсу більшості діючих засобів захисту;

• розкрадання устаткування по захисту і кабелів;

• обмеження в засобах на фінансування ремонтно-відбудовних робіт.

Для вирішення проблеми захисту газопроводів у м.Харкові необхідно:

1. Виконання заходів щодо обмеження блукаючих струмів з рейкової мережі електротранспорту силами ХКП «Міськелектротранс».

2. Установка захисних пристроїв від корозії для забезпечення катодної поляризації підземних металевих комунікацій і споруд. Невід'ємною частиною безпечної і безаварійної експлуатації системи газопостачання м.Харкова є виконання вимог Правил безпеки систем газопостачання України в частині забезпечення безпечного використання газу в побуті.

ВАТ «Харківміськгаз» обслуговує 633261 одиниць внутрішньобудинкового газового устаткування, з них 78% газових приладів експлуатується понад установлений термін служби.

Близько 22 тис. (32% від загальної кількості по місту) газових проточних водонагрівачів з відводом продуктів згоряння в димоходи не відповідає вимогам діючих норм і правил (димові канали зі зменшеною площею перерізу) і вимагають заміни на водонагрівачі без відводу продуктів згоряння в димоходи.

61 % від загальної кількості опалювальних печей по місту експлуатуються без автоматики безпеки для вирішення даного питання необхідне фінансування з міського бюджету в розмірі 456 тис.грн. З кожним роком зростає кількість аварійних заявок на витоки газу з внутрішньобудинкового газового устаткування. За останні 10 років їхня кількість збільшилася на 73%. За останній рік кількість аварійних викликів через витоки газу на внутрібудинковому газовому устаткуванні зросла на 17%, тому що газове устаткування, встановлене в житловому фонді міста, в основному знаходиться в незадовільному стані.

Житлові організації не роблять вчасно і якісно ремонт і заміну внутрішньобудинкового газового устаткування, що негативно позначається на безпеці газопостачання. На початок 2003р. тільки по житловому фонді місцевих рад вимагає заміни 62% газових проточних водонагрівачів, 84% автоматичних опалювальних газових водонагрівачів, плит газових - 88% від загальної кількості газових приладів, що вимагають заміни по місту.

Кількість нещасних випадків при використанні газу в побуті, показує, що власниками житлового фонду недостатньо проводиться робота з утримання в належному стані підвалів житлових і громадських будівель, ущільнення введень підземних інженерних комунікацій у підвали будинків, ремонту, перевірки і прочищення димових і вентиляційних каналів, оголовків димоходів, як цього вимагають Правила безпеки систем газопостачання України.

Для підтримки газового устаткування в робочому стані необхідно забезпечити проведення робіт із заміни побутового газового устаткування із застарілим терміном експлуатації, установки автоматики безпеки, сигналізаторів загазованості, капітальному ремонтові газового устаткування, димових і вентиляційних каналів, герметизації інженерних введень.

Дослідження показали, що абоненти, що споживають газ для побутових потреб і опалення і вимірюють його витрату газовими лічильниками, витрачають на 28-29% газу на ці потреби менше ніж споживачі, що використовують газ без обліку його лічильниками і розраховуються за нормами споживання.

У м.Харкові на сьогоднішній день обсяг спожитого газу тільки в 46,6 тис. (10%) газифікованих будинках і квартирах враховується за показниками лічильників. Близько 86% усіх побутових лічильників газу встановлені в будинках, де газ застосовується на опалення. Відсутність обліку газу в житловому фонді в сучасних умовах, коли в місті мають місце перебої в гарячому водопостачанням і опаленні, а також застосування опалювальних котлів і водонагрівачів з низьким КПД, призводить до втрат газу близько 20 млн.м3 у рік.

Вимір спожитого газу у виробничо-комунальній сфері (промпідприємства, бюджетні організації, підприємства теплоенергетики і комунально-побутового призначення) здійснюється за допомогою близько 3,7 тис. приладів обліку газу. З 1,5 тис. промислових лічильників газу у вищевказаної категорії споживачів близько 1 тис. мають клас точності менше 1,0 і підлягають заміні.

Протягом 2002р. ВАТ «Харківміськгаз» здійснило постачання газу по 1200 договора у розмірі 40 млн.м3. Щомісяця виконується заявка лімітів газу для підприємств, де постачальником є ВАТ « Харківміськгаз» і визначення необхідних обсягів споживання для м.Харкова. Однак споживання газу підприємствами теплоенергетики, зокрема КП «Харківські теплові мережі», при ліміті 500 тис. м на добу складає до 7 млн. м на добу. Все це призводить до санкцій з боку УМГ «Харківтрансгаз», у результаті чого тиск газу в системі знижується до критичних значень - ПРП та інші об'єкти працюють на байпасі (в аварійному режимі), що неприпустимо і призводить до зниження надійності системи газопостачання м.Харкова. Ситуація ускладнюється тим, що підприємства теплоенергетики за станом на 01.01.03р. Мають найнижчий відсоток проплат за спожитий газ - 49,6%. Борг за газ на 01.01.03р. підприємств теплоенергетики складає 58,393 млн.грн. Низький відсоток і по населенню - 80,21%, фонд облдержадміністрації - 81,5%. Борг за спожитий газ по населенню на 01.01.03р. склав 79,370 млн.грн.

Безсумнівно, для виконання всіх вищевказаних завдань необхідний значний обсяг капітальних вкладень, що в сьогоднішній ситуації, не може не викликати значних труднощів. Потрібні розробка і реалізація інвестиційних проектів і Програм, спрямованих на впровадження принципово нових концепцій і комплексних підходів, заснованих на передовому досвід інших країн світу, що дозволяють досягти економії й ефективного використання фінансових витрат і енергоресурсів.

1.1.5. Міський транспорт і дорожнє господарство

Розв'язання транспортної проблеми та надання керованості процесам у сфері пасажирських перевезень є однією з найважливіших передумов для підвищення ефективності функціонування міського господарства в цілому, оскільки рівень економічного розвитку великих міст безпосередньо залежить від транспортної рухомості населення.

В останні 10 років у транспортній системі Харкова почали спостерігатися деякі тенденції, наявність яких призводить до суттєвого ускладнення управління транспортним комплексом міста. Це, насамперед, значне скорочення обсягів пасажироперевезень, які здійснює громадський міський транспорт, поява чисельного пільгового контингенту пасажирів, швидке зростання чисельності особистого автотранспорту та інші.

При цьому невирішеною частиною загальної проблеми залишається відсутність комплексного підходу при створенні програми розвитку транспортної системи Харкова та невизначеність першочергових мало витратних, рішень спрямованих на покращення транспортного обслуговування населення міста.

У даний час в Харкові щодобово перевозиться усіма видами міського пасажирського транспорту (метрополітен, тролейбус, трамвай та автобус) близько 1,6 млн. пас., у тому числі:

- Харківським комунальним підприємством (ХКП) «Міськелектротранс» - 879,5 тис. пас. або 53%;

- державним підприємством (ДП) «Харківський метрополітен» - 622,2 тис. пас, або 37,5%;

- автобусними перевізниками - 156,9-тис. пас. або 9,5% (додаток 7).

Ці дані свідчать, що більше 90% міських пасажирських перевезень здійснює міський електротранспорт (ДП «Харківський метрополітен», ХКП «Міськелектротранс»), який у тому числі перевозить, практично увесь пільговий контингент пасажирів (28 категорій). Велика частка пасажирів пільгового контингенту та неповна компенсація збитків за їх перевезення з боку держави суттєво погіршує фінансовий стан підприємств міського електротранспорту.

Особливе занепокоєння викликає стан парку рухомого складу міського електротранспорту. Так, на сьогодні 73% трамваїв та 78% тролейбусів ХКП «Міськелектротранс» відпрацювали свій амортизаційний ресурс. Через відсутність коштів на оновлення парку рухомого складу міського електротранспорту його чисельність скоротилась порівняно з 1991р. більше ніж на 500 одиниць, що знижує якість транспортного обслуговування населення міста (додаток 8).

У зв'язку з соціально-економічними змінами останніх років відбулася переорієнтація пасажирських потоків, що не відповідає деяким існуючим маршрутам міського пасажирського транспорту. Це є одним з факторів, що призводить до інтенсивного процесу автомобілізації населення з усіма негативними наслідками (підвищення рівня шуму, погіршення екологічного стану міста, погіршення стану безпеки руху, виникнення заторів).

В останні роки кількість індивідуальних автотранспортних засобів у Харкові щорічно збільшується на 10-15 тис. одиниць. Прогноз рівня автомобілізації населення показує, що до 2010р. він може досягти 240-270 автомобілів на 1000 мешканців, тобто зросте більше ніж у 2 рази в порівнянні з теперішнім рівнем. Оскільки вже сьогодні пропускна здатність вулично-дорожньої мережі центральної частини Харкова вичерпана, то вже в найближчий час в місті загостриться так звана транспортна проблема (додаток 9).

Ефективність управління пасажирськими перевезеннями в м.Харкові свідчить про те, що спроектовані та введені в експлуатацію на початку 80-х років автоматизовані системи диспетчерського управління рухом міського електротранспорту (АСДУ-Е), автобусного транспорту (АСДУ-А), автоматизована система управління дорожнім рухом (АСУДР) ДАІ на сьогодні повністю фізично та морально застаріли і не можуть виконувати свої функції в повному обсязі.

Таким чином, аналіз сучасного стану міського пасажирського транспорту показує, що основними негативними факторами, які обмежують можливості його розвитку в Харкові є:

- невизначеність пріоритетів кожної складової транспортної системи відповідно до її провізної спроможності, ресурсовитратності, рівня самофінансування;

- відсутність довгострокового та науково обґрунтованого прогнозу щодо зміни транспортної рухомості населення міста, ресурсного й фінансового забезпечення окремих видів транспорту;

- низька інвестиційна активність з боку держави та комерційних структур;

- невідповідність існуючої дорожньо-транспортної мережі та маршрутної системи змінам у потребах населення в переміщеннях;

- низький рівень доходів основної частини населення міста, наявність чисельного пільгового контингенту і висока бюджетна залежність через це міського електротранспорту;

- не відповідна сучасним вимогам структура системи управління транспорту;

- недостатня нормативна та законодавча база.

Досвід розвинутих країн світу показує, що найкращий спосіб поліпшення функціонування транспортної системи міста - це розвиток громадського транспорту та удосконалення системи його управління. Маршрутна мережа міста та надання транспортних послуг повинні стимулювати населення користуватися громадським пасажирським транспортом, а не особистими автомобілями.

Таким чином, головним завданням розвитку міського пасажирського транспорту Харкова є створення транспортної системи, яка б повністю забезпечувала потреби населення міста в транспортних послугах при ефективному використанні наявних ресурсів.

Концепція розвитку міського пасажирського транспорту повинна будуватися на нормативній базі (див. розд. 3.1), виходячи з визнання того, що основним перевізником в м.Харкові, враховуючи його радіальне планування, коли більшість транспортних зв'язків здійснюється через його центральну частину, має бути метрополітен. Інші види транспорту повинні виконувати функцію підвезення пасажирів до станцій метрополітену. Тому доцільно розробити проекти розвитку транспортних вузлів у районах станцій метрополітену «Метробудівників», «Холодна гора», «Героїв праці», «Тракторний завод» та інших.

З метою швидкого і комфортного сполучення між Салтівським житловим масивом та іншими районами міста необхідно розглянути можливість введення в дію ліній швидкісного трамваю, які будуть виконувати роль транспортних коридорів. Це дасть також поштовх для нового житлового і промислового будівництва як у самих районах, так і уздовж цих ліній.

Таким чином, першочерговими маловитратними заходами з підвищення ефективності функціонування транспортної системи міста можуть бути: перегляд наземної транспортної схеми міста; скорочення випуску рухомого складу або відміна деяких автобусних, трамвайних та тролейбусних маршрутів, які дублюють лінії метрополітену; взаємне узгодження розкладів руху різних видів транспорту; створення умов для зручної пересадки пасажирів у транспортних вузлах.

Кожний пасажир повинен усвідомлювати, що він споживає транспортні послуги, отримання яких необхідно сплачувати. Тому додаткові надходження до міського бюджету може дати розробка гнучкої системи тарифів та проїзних документів для всіх соціальних груп населення міста.

Доцільно розглянути можливість збільшення платні за паркування автотранспортних засобів (АТЗ) та введення її диференціації залежно від місця розташування ділянки платного паркування та часу стоянки, переглянути у бік скорочення перелік водіїв АТЗ, які звільнені від сплати збору за паркування.

Для реалізації зазначених заходів органам місцевого самоврядування необхідно більш активно проводити соціологічні опитування населення з проблем транспортного обслуговування. Найбільш важливі рішення з організації пасажирських перевезень треба приймати лише після їх широкого обговорення у засобах масової інформації.

Залученню інвестицій у транспортну галузь міста сприятиме створення рівних умов для функціонування транспортних підприємств усіх форм власності, впровадження ринкових методів господарювання, забезпечення економічного механізму впливу на ефективність функціонування даної сфери з боку органів місцевого самоврядування.

1.1.6. Благоустрій і комунальне обслуговування

У зв'язку із сформованою економічною ситуацією і викликаними нею змінами в містобудівній концепції виникла необхідність перегляду ситуації поводження з побутовими відходами та організації утримання і ремонту міських вулиць. Відсутність належного регулювання, недостатні обсяги фінансування також є причинами існуючих проблем у сфері поводження з побутовими відходами, погіршення ефективності збору і вивозу відходів, утримання і ремонту міських вулиць у м.Харкові.

У даний час прибиранням і ремонтом вулиць займаються дорожньо-експлуатаційні підприємства (ДЕП), підпорядковані районним виконавчим комітетам.

Збір і вивезення відходів у м.Харкові здійснюється 28 підприємствами-перевізниками ТПВ. До їх числа входять приватні підприємства, структурні підрозділи районних виробничих житлово-експлуатаційних підприємств (ПЖРЕПів) і окремих установ і організацій, що виконують збір і вивіз ТПВ власними силами. Одним з найбільших підприємств є комунальне підприємство КБВВ ДКП «Харківкомуночиствод», яким вивозиться 23% загального обсягу відходів. Серед приватних підприємств-перевізників великими є «Мегатранс» і «Ніколь», на частку яких приходиться 13 і 11% загального вивозу відходів відповідно. Процес приватизації сфери послуг з поводження з відходами здійснювався без будь-якого централізованого управління, в результаті чого належний контроль над роботою приватних підприємств-перевізників повною мірою не забезпечується. Тільки 13 підприємств-перевізників мають ліцензії уповноважених органів на збір і вивезення відходів. Форми типових договорів і послуги із збору і вивозу ТПВ є недостатньо проробленими, оскільки вони не містять відповідних положень, що визначають стандарти якості послуг, об'єкти знешкодження відходів та ін. Усі вищевказані фактори призводять до низької ефективності загальної системи збору і вивозу відходів: виникають ситуації, коли одні й ті ж ділянки міста обслуговуються відразу декількома підприємствами-перевізниками, а деякі райони міста, наприклад, приватний сектор, взагалі не охоплені послугами із збору і вивозу відходів.

Найбільш часто для збору ТПВ у місті використовуються металеві контейнери ємкістю 0.75 м3. Ці контейнери мають плоске днище, тому переміщення їх дуже незручне. Контейнери не мають кришок і дощова вода може легко проникати і перемішуватись з відходами, що призводить до збільшення загальної ваги відходів і утворення фільтрату, який викликає корозію контейнерів. Майданчики для збереження відходів не позначені і мають погане покриття, що призводить до попадання сміття на відкритий грунт, а також до того, що доступ до контейнерів блокується припаркованими поруч з ними автомобілями. У районах приватної забудови такі майданчики взагалі відсутні. Загальної кількості контейнерів для всього міста недостатньо.

Що стосується існуючого парку сміттєвозів, то необхідно відзначити, що сміттєвози є неекономічними в експлуатації і мають високий відсоток зношення.

Заховання ТПВ здійснюється на полігоні в м.Дергачі. Потужності цього полігону вистачить на заховання відходів тільки до 2005р. Сміттєспалювальний завод припинив своє існування через високе зношення обладнання. Частину міських відходів приймає сміттєпереробний завод АТЗТ «Підприємство Харківського району «Переробний завод». Знешкодження небезпечних епідеміологічних відходів і хімічних відходів виконується в м.Горлівці й у м.Шостці.

Усе це свідчить про наявність кризи в галузі та про міжгалузевий характер проблем, для розв'язання яких необхідно проведення житлово-комунальної реформи (додаток 10).

1.1.7. Проблема підтоплених земель у м.Харкові

Відповідно до БНіП 2.02.01 - 83 території за характером їхнього підтоплення поділяються на природно і техногенно підтоплені і непідтоплені, які, в свою чергу, розділяються на потенційно підтоплені й потенційно непідтоплені.

Згідно з БНіП 2.06.15 - 85 «Інженерний захист територій від затоплення і підтоплення» і санітарними нормами «Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів» підтопленими вважаються:

• сельбищні території при глибині закладення підземних вод менше 2,5 - 3,0 м від поверхні землі;

• зони оздоровчого і рекреаційного призначення - до 1 м;

• міські промислові й комунально-складські зони - до 5 м;

• великі промислові території - до 15 м.

На підставі, в першу чергу, першої вимоги (2,5 - 3,0 м) УкркомунНДІпроектом складена карта підтоплення м.Харкова.

На сьогодні процеси підтоплення охоплюють майже 20% території України. За період 1984-2000рр. кількість міст і сіл зі стійким проявом підтоплення зросла з 265 до 541 (удвічі), а загальна площа підтоплених земель збільшилася з 88667 до 196225 га. Динаміка підняття РПВ у більшості міст складає 0,1-0,4 м/рік, причому інтенсивніше 0,5-1,1 м/рік у районах новобудов, де вже через 5-10 років рівень підземних вод досягне критичного значення - 2,5 м.

Місто Харків займає територію 305,6 км2, населення - 1460 тис. чоловік (за даними 2001р.). Очікується, що до 2005р. в результаті господарської діяльності загальна площа підтоплення становитиме 13,5 тис.га, або 44,6% міської території. Площа потенційно підтоплених територій складає 8,8 тис.га, підтоплених - 4,7 тис.га, у т.ч. потребуючих термінового захисту - 1,32 тис.га. До останніх у першу чергу відносяться райони: Журавлівка - 500 га, Основа - 240 га, вул. Греківська - Нетеченський бульвар - 200 га, вул. Баварська - Доватора -100 га та ін. (де проживає близько 85 тис. жителів).

За період 1984-1999рр. у Харкові площа підтоплених земель зросла на 2,4-2,8 тис.га (за даними десятилітніх спостережень у районі Північної Салтівки РПВ піднімався зі швидкістю, приблизно, 1 м/рік).

Причини і фактори підтоплення полягають у наступному:

1. Зміна умов поверхневого (дощового і поталого) стоку при здійсненні вертикального планування, забудові територій (підсипання доріг і окремих ділянок з утворенням замкнутих знижень; засипання природних дрен і водотоків; перебудова водотоків у закриті колектори без побіжного дренажу); недостатня пропускна здатність водовідвідних каналів, колекторів, водопропускних труб, у т.ч. і в зв'язку з їхньою незадовільною експлуатацією; відсутність скидових ділянок від мережі дощової каналізації до водоприймача - 45-50%.

2. Витоку з водонесучих комунікацій і водомістких споруд - 9-11% (витоки в житловому фонді складають близько 80% від загальних утрат води).

3. Припинення експлуатації неглибоких водоносних горизонтів і водозабору з верхньокрейдового горизонту для цілей водопостачання - 6-10%.

4. Вплив підпору водойм, у т.ч. з колишніх кар'єрів видобутку будівельних матеріалів, погіршення розвантаження ґрунтових вод внаслідок замулення русла рік - 7-8%.

5. Зміна тепловологісного режиму під будинками, спорудами і покриттями (ефект екранування) - 6-8%.

6. Відсутність водовідведення за межі підтоплених територій - 6-8%.

7. Підпір підземного стоку пальовими полями, тунелями метрополітену, підземними спорудами і комунікаціями (баражний ефект) - 3-5%.

Підтоплення справляє значний негативний вплив на санітарно-епідеміологічний і гігієнічний стан міста, прискорює процес руйнування підземних споруд і комунікацій. Ускладнюється експлуатація підземних приміщень внаслідок витиснення з ґрунтової товщі небезпечних газів - метану і радону. Погіршуються побутові умови проживання жителів підтоплених районів, збільшується кількість захворювань. Жителі страждають від вогкості в приміщеннях. В опалювальний сезон температура в квартирах на 5-7 градусів нижче, ніж у непідтоплених районах. Внаслідок високого рівня підземних вод вимокають зелені насадження в садах (у районах Основи і Журавлівки загинуло 30-40% плодових дерев), утворилися мілководдя на присадибних ділянках (місця масового розмноження комарів), відбувається заболочування територій.

На всіх підтоплених площах відбувається забруднення грунтів і ґрунтових вод побутовими стоками. Рівень мінералізації останніх у більшості районів міста складає 1,0-1,2 г/л, а сумарний показник їхнього забруднення, у порівнянні з вимогами до питної води, вище майже в 25 разів. Зміна хімічного складу підземних вод, як правило, поєднується з підвищенням їх агресивності стосовно бетону і металу, що веде до руйнування підземних конструкцій (вже тепер потрібна заміна приблизно третини інженерних мереж внаслідок їхньої корозії).

За своїм складом підземні води аналогічні дренажним. У даний час у місті вже практично не зустрічаються грунтові води гідрокарбонатного складу, в більшості випадків вони мають хлоридно-сульфатний склад. Вміст сульфатів знаходиться в межах 240-1017 мг/дм3, хлоридів - 150-450 мг/дм3. Типовими показниками загального забруднення для ґрунтових (дренажних) вод є присутність нітратів (5-10 мг/дм3 і більше). Крім нітратів, у ґрунтових водах спостерігаються амонійний іон (що вказує на побутове джерело їхнього забруднення), а також практично повсюдно феноли і нафтопродукти.

Основними джерелами забруднення підземних вод важкими металами є викиди промислових підприємств і автотранспорту, технологічні втрати, витоки каналізаційних і стічних вод, фільтраційні втрати з відстійників та ін.

Збитки, що завдаються місту підтопленням, складаються з витрат на:

• власне заходи щодо боротьби з підтопленням;

• ремонт доріг, підземних мереж і конструкцій;

• будівництво насосних станцій для відкачки води і витрат електроенергії;

• ремонт житлового фонду, громадських споруд;

• збільшення вартості будівництва;

• відселення жителів з аварійних будинків з наданням їм іншого житла;

• лікарняні листки і т.д.

Загальний розмір матеріальних втрат від підтоплення для м.Харкова оцінюється в 130 млн.грн. на рік.

Аналіз сучасного стану проблеми підтоплених земель у м.Харкова свідчить, що значна їх частина знаходиться в незадовільному стані, який дедалі більше погіршується. Це, як наслідок, призводить до значних матеріальних збитків та погіршення побуту населення, заважає нормальному функціонуванню підприємств.

2 Мета програми

Метою Програми є реалізація державної політики, спрямованої на:

• задоволення потреб усіх споживачів в економічно доступних житлово-комунальних послугах належного рівня та якості, що відповідають вимогам державних стандартів;

• створення умов для сталої, ефективної роботи та розвитку підприємств житлово-комунального господарства в умовах ринку;

• підвищення рівня прозорості у взаємовідносинах між суб'єктами ринку житлово-комунальних послуг;

• стимулювання економного і раціонального використання енергоресурсів, насамперед енергоносіїв.

3 Основні принципи реформування

Основними принципами реформування є:

• пріоритетність прав споживачів щодо задоволення їх потреб у якісних (в межах затверджених норм споживання) житлово-комунальних послугах за економічно обґрунтовану ціну;

• підтримка з боку органів місцевого самоврядування забезпечення сталого функціонування галузі;

• стимулювання інвестиційного процесу та ефективного використання енергетичних і матеріальних ресурсів виробниками та споживачами послуг;

• зміцнення виробничо-технічної бази житлово-комунального господарства, сприяння науково-технічному прогресу в галузі;

• поліпшення технічного стану і продовження термінів служби наявного житлового фонду та інженерних мереж;

• підзвітність та підконтрольність органам місцевого самоврядування підприємств і організацій комунальної власності, що працюють у сфері житлово-комунального обслуговування;

• відповідальність органів місцевого самоврядування за діяльність посадових осіб усіх структур Управління житлово-комунального господарства щодо виконання вимог нормативно-правових актів, діючих у житлово-комунальній сфері, прийняття рішень з питань життєзабезпечення міста та втілення їх у життя;

• гласність та прозорість прийняття рішень, організація громадських слухань з проблемних питань житлово-комунального господарства;

• прийняття ряду законадавчих актів Харківської міської ради;

• забезпечення беззбиткового функціонування житлово-комунального господарства за рахунок зміни тарифної політики та включення в тарифи інвестиційної складової.

4 Основні завдання та заходи реалізації Програми

4.1. Нормативно-правові підстави реформування житлово-комунального господарства

Одним з основних питань у ході реалізації програми є забезпечення на регіональному та місцевому рівні демократичної, гнучкої та ефективної організації управління, запровадження механізму оптимального самодостатнього функціонування суб'єктів ЖКГ в системі місцевого самоврядування, здійснення ефективного адміністративного контролю у сфері становлення і розвитку ЖКГ.

Відповідно до державної програми ЖКГ в Україні, проведення реформи регіонального ЖКГ узгоджується в часі з трансформацією низової ланки системи господарських відносин у ЖКГ.

Конституція України заклала необхідний правовий фундамент організації ЖКГ на регіональному рівні, що передбачає поєднання управління ЖКГ на регіональному рівні з місцевим самоврядуванням.

Проте Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», інші нормативні акти, які визначають повноваження органів ЖКГ, не повною мірою врегульовують питання організації його діяльності. Зокрема це стосується питань управління житлово-комунальним господарством, міжбюджетних відносин, різних форм безпосередньої участі громадян у виконанні завдань та функцій.

В основу Програми покладені положення Указу Президента України від 30 серпня 2001р. №749 «Про державну підтримку розвитку місцевого самоврядування в Україні», розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002р. N 123 «Про заходи щодо виконання Програми державної підтримки розвитку місцевого самоврядування в Україні» та від 13 вересня 2001р. №437 «Про заходи щодо реалізації Концепції державної регіональної політики». Програма містить вичерпний перелік проблемних питань житлово комунального господарства з викладенням пропозицій щодо їх законодавчого врегулювання, а також організаційні, науково-технічні та фінансові засади його подальшого розвитку. Нормативно-правовою базою реформування є також комплекс першочергових загальнообласних, місцевих та галузевих документів, зміст яких опрацьовується робочими групами і передається до затвердження на сесії міської ради, та до державних адміністрацій і виконавчих органів місцевого самоврядування. Перелік цих документів дається у розділі програми «Механізм впровадження та нормативно-правовий супровід реалізації основних положень Програми».

Дієвість Програми забезпечується нормативними актами України. Деякі існуючі рішення і розпорядження органів місцевого самоврядування, дають можливість розпочати реформування галузі та відносин у житлово-комунальній сфері. До них відносяться:

1. Конституція України.

2. Бюджетний Кодекс України.

3. Житловий Кодекс України.

4. Кодекс України «Про адміністративні правопорушення».

5. Закон України «Про органи самоорганізації населення».

6. Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду».

7. Закон України «Про місцеві державні адміністрації».

8. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

9. Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.01р. № 2866-111.

10. Закон України «Про енергозбереження».

11. Закон України «Про інвестиційну діяльність».

12. Закон України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію».

13. Закон України «Про транспорт».

14. Постанова Верховної Ради України від 30.06.1995р. № 254/95-ВР «Про концепцію державної житлової політики».

15. Указ Президента України від 19.10.1999р. №1351 «Про прискорення реформування житлово-комунального господарства».

16. Указ Президента України №765/95 від 22 серпня 1995р. «Про заходи щодо залучення додаткових коштів для ліквідації наслідків аварії на очисних спорудах м.Харкова».

17. Постанова Кабінету Міністрів України від 01.12.1999р. «Про створення Міжвідомчої комісії з реалізації реформи житлово-комунального господарства».

18. Постанова Кабінету Міністрів України від 11.10.2002р. №1521 «Про реалізацію Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».

19. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.01.2000р. №30-р «Про затвердження переліку проектів нормативно-правових актів, що підлягають розробленню з метою реалізації основних напрямів прискорення реформування».

20. Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 07.09.1998р. №194 «Про затвердження Типового положення про порядок конкурсного відбору підприємств для утримання житлових будинків і прибудинкових територій і Типового договору на утримання житлових будинків і прибудинкових територій».

21. Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 03.09.1999р. №214 «Про затвердження Порядку визначення нормативних витрат житлово-експлуатаційних організацій, пов'язаних з утриманням будинків і прибудинкових територій».

22. Розпорядження Харківського міського голови від 01.11.1999р. «Про створення робочої групи з питань прискорення реформування житлово-комунального господарства».

23. Рішення ХІХ сесії ХХІІІ скликання Харківської міської ради від 27.12.2000р. «Про затвердження «Програми реформування житлового господарства міста Харкова на 2001-2002рр.».

24. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2000р. N 1800 «Про порядок забезпечення галузей національної економіки і населення природним газом у 2001 році».

25. Наказ Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України від 29.07.98 №169 «Про затвердження Порядку нормування виробничо-технологічних витрат у сфері транспортування, постачання і споживання природного газу в системах газопостачання України».

26. Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 09.06.98 №124 «Про затвердження Правил обстежень, оцінки технічного стану, паспортизації та проведення планово-запобіжних ремонтів газопроводів і споруд на них».

27. ДБН - В.25 - 2001, БНіП 2.06.15-85, БНіП 2.06.15-85 Інженерний захист територій від затоплення і підтоплення» і санітарними нормами «Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів».

28. ПБСГУ (Правила безпеки систем газопостачання України).

29. ГОСТ 602-98 «Електрохімічний захист».

30. Закон України «Про трубопровідний транспорт».

31. Закон України «Про нафту і газ».

32. ДСТУ 2708-99 «Метрологія. Перевірка засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення».

33. ДСТУ 3867-99 «Лічильники газотурбінні. Загальні технічні умови».

34. ДСТУ 2389-94 «Технічне діагностування та контроль технічного стану. Терміни та визначення».

35. ДСТ 9.602-89 «Спорудження підземні», Інструкції з обмеження струмів витоку з рейок трамваїв, Правила експлуатації трамваїв і тролейбусів.

36. Закони України «Про енергозабезпечення».

37. Постанова Кабінету Міністрів України №139 14.02.02р. «Про схвалення програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2002-2005рр. та на період до 2010р.».

38. Правила використання теплової енергії, затверджені наказом Міністерства енергетики України та Державним комітетом будівництва, архітектури і житлової політики України №3307/262 від 28.01.99р.

39. Правила користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджені постановою КМУ від 08.10.92р. №572.

40. Правила надання населенню послуг з водопостачання та водовідведення, затверджені постановою КМУ від 30.12.97р.

41. Типове положення про порядок проведення конкурсного відбору підприємств, затверджене наказом Державного комітету будівництва, архітектури і житлової політики України від 07.09.98р. №194.

42. Розпорядження Голови Харківської обласної державної адміністрації «Про забезпечення надання житлово-комунальних послуг належного рівня та якості населенню» від 23 квітня 2003р.

Основні норми щодо поводження з відходами, у т.ч. з ТПВ регулюються Законом України «Про відходи», Постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 року Про основні напрямки державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки» та законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про забезпечення санітарного епідеміологічного благополуччя населення», Земельним кодексом, а також іншими нормативними та правовими актами, у т.ч. Постановами Кабінету міністрів України.

Важливу роль у забезпеченні дієвості програми відіграє аудит ЖКГ, при якому використовуються такі правові норми:

1. Закон України «Про захист прав споживачів»;

2. Закон України «Про державний матеріальний резерв».

3. Закон України «Про підприємництво» від 7 лютого 1991 року №698-XII, ВВР 1991р., №14, с.168; зі змінами та доповненнями від 20 грудня 1996р. №626/96-ВР, Голос України від 04.01.97р.

4. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про систему оподаткування» від 18 лютого 1997р. №77/97-ВР, Голос України від 25.03.97р., с.130.

5. Закон України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних манган і механізмів» від 11 грудня 1991 року № 1963-ХІІ, ВВР 1992р., №11, ст.150 (в редакції Закону №75/97-ВР від 18.02.97р., «Голос України» від 25.03.97р.).

6. Закон України «Про страхування» від 7 березня 1996р. №85/96-ВР, «Голос України» від 11.04.96р.; ст.38 застосовується з 01.01.98р.

7. Закон України «Про енергозбереження» від 1 липня 1994р. № 75/94-ВР, ВВР 1994, №30 ст.284.

8. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993р. № 3125-ХІІ; зі змінами та доповненнями від 20 лютого 1996р. №54/96-ВР, ВВР1996р., №9, ст.44.

9. Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991р. №1788-ХІІ, ВВР 1992р., №3, ст.10; зі змінами та доповненнями від 21 листопада 1996р. №534/96-ВР, «Голос України» від 10.12.96р.

10. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991р. №1264-ХІІ, ВВР 1991, №41, ст.546, зі змінами та доповненнями від 5 травня 1993р. №3180-ХІІ, ВВР 1993р., №26, ст.227 та змінами від 6 березня 1996р. №81/96-ВР, «Голос України» від 9.04.96р.

11. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР.

12. Постанова Верховної Ради УРСР «Про введення в дію Закону Української РСР «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991р. №1264-ХІІ зі змінами і доповненнями від 5 травня 1993р. №3180-ХІІ.

13. Постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.96 року №1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)».

14. Постанова Кабінету Міністрів України від 30.12.97 року №1497 «Правила надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення».

15. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку справляння плати за спеціальне використання прісних водних ресурсів і тимчасових нормативів плати за їх спеціальне використання» від 8 лютого 1994р. №75; зі змінами і доповненнями від 26 квітня 1996р. №247, Урядовий кур'єр від 28.04.94р.; від 5 вересня 1994р. №615; від 20 березня 1995р. №185; від 16 січня 1996р. №67; від 16 травня 1996р. №520; від 8 лютого 1997р. №164, діють з 01.01.97р.

16. ГКД 34.09.108-98. Розподіл витрати палива на теплових електростанціях на відпущену електричну та теплову енергію при їх комбінованому виробництві. Методика: - К., НДІ Енергетики, 1998.

17. ГКД 34.09.103-96. Розрахунок звітних техніко-економічних показників електростанцій про теплову економічність устаткування. Методичні вказівки: -К., 1996.

18. ГКД 34.09.151-94. Перегляд (розробка) енергетичних характеристик обладнання, порядок визначення нормативних питомих витрат та економії палива на енергопідприємствах. Положення: Київ, 1994.

19. ГКД 34.09.107-98 «Методичні вказівки з основних положень нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів в Міністерстві енергетики України».

20. Правила користування тепловою енергією, затверджені спільним наказом Міністерства енергетики України і Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 28 жовтня 1999 року № 307/262.

21. Порядок визначення нормативних витрат житлово-експлуатаційних організацій, пов'язаних з утриманням будинків та прибудинкових територій.

22. Інструкція з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства, затверджена наказом Держжитлокомунгоспу України від 31 березня 1997 року №24.

23. Типові норми часу та норми обслуговування робітників і виробничого персоналу, зайнятих утриманням житлового фонду, затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України від 04.08.97 №59 із змінами, внесеними відповідно до наказу Держбуду України 16.02.99 №33.

Врегулювання питань на локальному рівні у рамках рішень, що приймаються органами управління, з урахуванням повноважень, визначених Конституцією (254к/96-ВР) та законами України, приділяються питання, які треба унормувати в статутах новостворених структур, таких як типовий статут замовника житлово-комунальних послуг, та існуючих, також внесення змін та доповнень до статутів, або їх нова редакція, існуючих структур ЖКГ, що будуть врегульовувати на новому рівні взаємовідносини в системі житлово-комунального господарства.

Предметом локальної нормотворчості є організація роботи органів та посадових осіб у системі ЖКГ, взаємодія з органами місцевого самоврядування, процедура проведення роботи з громадянами за місцем проживання.

Законодавче забезпечення розвитку ЖКГ базується на засадах:

комплексного підходу до участі в розвитку законодавства в цілому і розроблення окремих нормативно-правових актів;

органічного поєднання статусного (установчого), функціонального і галузевого методів нормативно-правового врегулювання;

здійснення підготовки проектів нормативно-правових актів з урахуванням адміністративної, судово-правової, адміністративно-територіальної реформ;

фінансового обґрунтування проектів нормативно-правових актів;

наукового супроводження та експертизи відповідних проектів нормативно-правових актів;

проведення на законодавчій основі експериментів із запровадження нових форм організації ОСББ, СЖКП та ін, інновацій у ході реформи ЖКГ;

додаткове делегування від органів місцевого самоврядування повноважень до органів системи ЖКГ, щодо прийняття рішень нормативного характеру.

Законодавче забезпечення розвитку ЖКГ повинне відповідати конституційним основам його організації та діяльності, тому комплексність і послідовність законодавчого врегулювання полягає у відмові від практики внесення незначних змін до базових законів України і передбачає розробку його нової редакції.

У Програмі висвітлені такі проблемні питання:

визначення статусу суб'єктів ЖКГ, порядку їх внутрішньої організації та реорганізації, а також унормування порядку та підстав створення об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, служби замовника житлово-комунальних послуг та ін.;

зміцнення матеріальної та фінансової основ ЖКГ, зокрема визначення організаційно-правових механізмів його державної підтримки;

розмежування повноважень органів виконавчої влади та структур ЖКГ;

визначення статусу добровільних об'єднань співвласників та порядку їх утворення;

удосконалення порядку управління комунальним господарством;

зміцнення гарантій місцевого самоврядування, зокрема удосконалення порядку судового захисту прав та інтересів ЖКГ.

Важливим напрямком законодавчого забезпечення розвитку ЖКГ повинне стати врегулювання відносин із сферами енергопостачання, водовідведення та постачання, землекористування, містобудування, охорони та використання природних ресурсів, довкілля, соціальних гарантій. Програма спрямована на:

впорядкування системи ЖКГ, визначення правового статусу і видів суб'єктів, що входять до цієї системи;

удосконалення механізму контролю з боку територіальних громад за діяльністю органів ЖКГ;

створення організаційних і правових засад розробки та впровадження проектів з проведення експериментів розвитку ЖКГ;

удосконалення механізмів стратегічного планування регіонального розвитку, системи ЖКГ і регіонального прогнозування та планування впливу на соціально-економічного наслідки діяльності ЖКГ;

чітке розмежування функцій і повноважень суб'єктів ЖКГ та органів місцевого самоврядування;

обґрунтування засад державного стимулювання регіонального розвитку, зокрема депресивних районів Харківської області; розвиток ринкової інфраструктури у системі ЖКГ;

удосконалення системи державної реєстрації суб'єктів ЖКГ, створення загальнодержавної та регіональних інформаційних систем, баз даних;

розробка схеми взаємодій між суб'єктами господарювання та споживачами послуг на підставі зв'язку між всіма учасниками. Для цього необхідна така нормотворчість:

рішення міськради;

угоди між суб'єктами та органом якому підпорядковане підприємство;

реєстрація та затвердження статутів, на підставі рішень міськради;

угоди між підприємствами та споживачами, на підставі антимонопольного законодавства та рівності прав сторін в угоді та ін.

Прийняті нормативно-правові акти законодавчо визначають головні напрямки прискорення реформування житлово-комунального господарства:

удосконалення системи управління підприємствами і організаціями житлово-комунального господарства всіх форм власності, розмежування функцій органів влади, підприємств-виробників послуг, споживачів житлово-комунальних послуг, розвиток ринкових відносин у галузі;

поглиблення демонополізації житлово-комунального господарства, створення конкурентного середовища і ринку послуг, реструктуризація заборгованості підприємств і організацій, формування єдиної соціальної та фінансової політики на території самоврядування;

зменшення витрат і втрат енергоносіїв у житлово-комунальному господарстві, проведення ефективної енергозберігаючої політики.

4.2. Підвищення ефективності управління та впорядкування відносин власності

Організаційно-правову основу системи управління житлово-комунальним господарством визначено в Конституції України; Законах України: «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні»; Бюджетному Кодексі України; Житловому Кодексі України; Указах Президента України; постановах Кабінету Міністрів України.

Ключовою проблемою управління на етапі реформування житлово-комунального господарства є запровадження нових форм управління житлово-комунальним господарством на рівні територіальних громад, зокрема делегованого управління, а також впровадження системи договірних відносин, зумовлених появою у цій сфері господарюючих суб'єктів різних організаційно-правових форм.

Ефективне управління об'єктами житлово-комунального господарства на місцевому рівні потребує розробки інвестиційних та виробничих програм, впровадження моніторингу діяльності підприємств, що дасть змогу органам місцевого самоврядування реалізувати власні повноваження щодо забезпечення населення якісними житлове-комунальними послугами.

Створення нових організаційно-правових форм управління в житлово-комунальній сфері буде базуватися на Законах України та враховувати інтереси споживачів, насамперед населення, територіальної громади в цілому, як власника комунального майна, підприємств, організацій різних форм власності, що працюють у сфері житлово-комунального обслуговування (додаток 11).

Важливими етапами реформування системи управління ЖКГ міста є наступні:

1. Формування служби єдиного замовника.

2. Розробка «стандарту послуг».

3. Тендерний відбір підрядників з надання послуг ЖКГ.

4. Формування системи договірних відносин «підрядник - служба єдиного замовника», «служба єдиного замовника - споживача».

5. Забезпечення контролю за наданням послуг і відповідальності за недотримання «Стандарту послуг», договірних відносин «служба єдиного замовника - споживача».

6. Реалізація організаційно-технічних заходів з прийому в комунальну власність житлового фонду.

7. Реалізація заходів з підготовки водо-, теплопостачальних підприємств до корпоратизації та приватизації.

8. Створення у складі місцевих органів самоврядування структурних підрозділів з питань ЖКГ.

Перетворення системи управління житлово-комунальним господарством міста доцільно здійснити протягом 2003р. на підставі створення трирівневої системи:

• власник житлового фонду та інших об'єктів нерухомості;

• замовники житлово-комунальних послуг;

• підрядні організації, що забезпечують надання житлово-комунальних послуг.

Підвищення ефективності управління та розвитку у сфері природних монополій (централізоване водо-, теплопостачання та водовідведення) може бути досягнуто шляхом застосування однієї з наступних схем управління комунальним майном та житлово-комунальними підприємствами - суб'єктами природних монополій:

• схема безпосереднього керівництва (існуюча) - базується на постійному керівництві підприємством комунальної власності через укладення контракту з керівником, передбачає повну відповідальність органів місцевого самоврядування за експлуатацію, обслуговування, фінансування, інвестування реконструкції та розвитку підприємства тощо;

• схема делегованого управління - базується на розподілі відповідальності згідно з договорами (контрактами) на управління, оренду, цілісного майнового комплексу або договору концесії на 20-25 років.

Можливі варіанти реалізації схеми делегованого управління:

- підготовка водо-, теплопостачальних підприємств до корпоратизації та приватизації, відокремлення та приватизація непрофільних підрозділі;

- удосконалення управління та структури підприємств, реалізація надлишкового майна;

- утворення компаній, які отримають в управління всі основні фонди та об'єкти комунального господарства, при цьому виконавчі органи місцевого самоврядування зберігають за собою право контролю за їх діяльністю.

Ці кроки дозволять залучити інвестиції, у т.ч. прямі іноземні інвестиції для фінансування програм розвитку, реконструкції, технічного переобладнання, впровадження енергозберігаючих технологій.

Реформування відносин у житловій сфері буде здійснюватися за такими напрямками:

• прийняття відповідних рішень щодо стосовно розподілу функцій власника житлового фонду, виробників, виконавців та споживачів житлово-комунальних послуг;

• запровадження договірних взаємовідносин між виробниками (постачальниками) комунальних послуг, службою замовника, виконавцями житлово-комунальних послуг та споживачами;

• формування в місті єдиних стандартів і нормативів щодо надання житлово-комунальних послуг, встановлення відповідальності підприємств за надання послуг належної якості або ненадання їх;

• реорганізація, акціонування та приватизація житлово-експлуатаційних підприємств та організацій, перетворення їх на самостійних суб'єктів ринку послуг;

• залучення приватних підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності до обслуговування житлового фонду;

• створення конкурентного середовища в обслуговуванні житлового фонду, запровадження конкурсних засад при визначенні виконавців послуг з утримання житла;

• формування системи інституту власника житла шляхом стимулювання його приватизації, створення об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, при цьому:

- надання організаційного, методологічного та фінансового сприяння на місцевому рівні створенню ОСББ в наявному житловому фонді, в процесі будівництва нового житла, а також в процесі приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність (додаток 12);

- призначення у складі виконавчих органів місцевого самоврядування і спеціалістів, відповідальних за створення ОСББ;

• передача відомчого житлового фонду та обслуговуючих його мереж з державної у комунальну власність, затвердження в місцевих бюджетах видатків на цю мету (додаток 13);

• підтримка ініціативи мешканців, надання їм необхідної фінансової допомоги для приведення під'їздів житлових будинків у належний технічний стан, дообладнання, закриття і передача їх під охорону мешканцям, забезпечення закриття під'їздів (додаток 14, 15);

• створення служби єдиного замовника житлово-комунальних послуг, в управління якої передається комунальний житловий фонд.

Служба єдиного замовника житлово-комунальних послуг є органом, і заснованим Харківською міською радою для здійснення управлінської діяльності, пов'язаної із забезпеченням населення (споживачів) житлово-комунальними послугами (додаток 16).

Основними завданнями служби замовника є:

- вибір підрядників на надання житлових і комунальних послуг;

- укладання договірних відносин з обраними підрядниками на надання житлових і комунальних послуг заданої кількості, якості і вартості;

- забезпечення системи контролю за наданням послуг і оплати їх за фактом наданням.

Служба замовника повинна максимально орієнтуватися на задоволення. потреб наймачів і власників житла в житлово-комунальних послугах. Така орієнтація може бути досягнута вибором відповідних організацій і фінансових механізмів.

Підвищення ефективності управління та розвитку у сфері благоустрою, міського шляхового господарства буде здійснюватись за рахунок наступних заходів:

• розробка довгострокового плану озеленіння та благоустрою міста;

• створення системи роботи з побутовими, промисловими та іншими відходами, сортування та утилізації вторинних ресурсів, реалізація основних положень Концепції санітарної очистки в населених пунктах шляхом прийняття місцевої програми;

• удосконалення системи управління об'єктами вулично-дорожньої мережі на засадах моніторингу та економічного аналізу.

4.3. Забезпечення інвестиційної привабливості галузі

Забезпечення рівня поточної беззбитковості підприємств галузі буде досягатись у двох напрямках:

• скорочення непродуктивних витрат.

• збільшення надходжень підприємств, що надають житлово-комунальні послуги.

Скорочення непродуктивних витрат і втрат буде досягатись за рахунок впровадження таких заходів:

• проведення ґрунтовного аналізу технічного стану об'єктів житлово-комунального господарства, комплексної експертизи витрат і втрат на підприємствах, що надають житлово-комунальні послуги;

• оптимізація витрат і втрат матеріальних та енергетичних ресурсів (палива, електричної енергії, води, теплової енергії) житлово-комунальних підприємств;

• проведення закупівель робіт з капітального ремонту житлового фонду, об'єктів тепло-, водопостачання та водовідведення, покриття вулично-дорожньої мережі, санітарного прибирання проїзної частини вулиць та тротуарів, озеленення, вивезення сміття на основі тендерної процедури;

• продовження роботи по переведенню житлово-експлуатаційних підприємств на спрощену систему оподаткування;

• впровадження демонстраційних проектів з переходу на спрощену систему оподаткування на підприємствах житлово-комунального господарства - суб'єктах природних монополій;

• зменшення податкового навантаження на підприємства житлово-комунального господарства шляхом утворення на базі підприємств комунальної власності некомерційних господарюючих суб'єктів;

• наближення економічно обґрунтованих витрат та нормативів втрат матеріальних та енергетичних ресурсів до рівня середньоєвропейських показників.

Збільшення надходжень підприємств, що надають житлово-комунальні послуги, буде досягатись за рахунок впровадження таких заходів:

• проведення інвентаризації дебіторсько-кредиторської заборгованості підприємств житлово-комунального господарства;

• здійснення реструктуризації заборгованості всіх споживачів перед підприємствами, які надають житлово-комунальні послуги;

• проведення реструктуризації заборгованості з оплати за житлово-комунальні послуги у відповідно до Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію»;

• проведення суцільної інвентаризації заборгованості населення за житлово-комунальні послуги в розрізі кожного особового рахунку споживача, визначення реальності заборгованості відповідно до норм цивільного законодавства, здійснення заходів щодо погашення реальної заборгованості;

• збільшення рівня збору платежів за надані послуги;

• вдосконалення процедури сплати за послуги, запровадження автоматизованих систем нарахування та обліку оплати спожитих житлово-комунальних послуг, заохочення споживачів до своєчасної оплати, наприклад, шляхом розиграшу призів;

• сприяння створенню бази даних, необхідної для спрощення процедури оформлення субсидій;

• встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які повністю відшкодовують витрати підприємств на звичайну діяльність з урахуванням інвестиційної складової;

• запровадження різних механізмів регулювання тарифів, зокрема через установлення їх граничного рівня та застосування одночасної індексації тарифів з урахуванням інфляційних процесів, у тому числі змін цін і тарифів на паливно-енергетичні ресурси;

• запровадження системи багато ставкових тарифів для населення за спожиті послуги;

• затвердження цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги в розмірах, що не відповідають економічно обґрунтованому рівню витрат тільки в разі визначення у місцевих бюджетах коштів, необхідних для відшкодування різниці в цінах (тарифах);

• впровадження диференційованої оплати за житло і комунальні послуги залежно від їх якості.

4.4. Запровадження інноваційної моделі та технічне переозброєння розвитку галузі

Реалізація Програми передбачає впровадження інноваційної моделі розвитку житлово-комунального господарства, пов'язаної з використанням сучасного високотехнологічного інструментарію:

• створення в місті комунальних спеціалізованих небанківських інноваційних фінансово-кредитних установ, комунальних фондів кредитування розвитку підприємств;

• залучення приватного капіталу до фінансування капітальних інвестицій у галузь через передачу об'єктів житлово-комунального господарства в управління, оренду, концесію;

• використання альтернативних механізмів фінансування довгострокових проектів за рахунок випуску облігацій, фінансового лізингу із залученням виробників обладнання або енергосервісних компаній;

• збільшення фінансування з місцевих бюджетів на розвиток житлово-комунального господарства, благоустрій та капітальний ремонт житлового фонду, поступове доведення його до нормативної потреби (додаток 17);

• надання житлово-експлуатаційним підприємствам (організаціям) фінансової підтримки для забезпечення належних умов проживання в старому житловому фонді;

• розробка програм співробітництва комунальних підприємств, служб замовника, виконавців із споживачами послуг (в першу чергу з населенням) по стимулюванню більш економного використання тепла та води;

• запровадження диференційованих тарифів на послуги централізованого водо-, теплопостачання залежно від обсягів споживання;

• створення цільових фондів енергозбереження на підприємствах за рахунок спрямування до них частини коштів, отриманих від економії паливно-енергетичних ресурсів при реалізації енергозберігаючих заходів;

• запровадження матеріального стимулювання колективів та окремих працівників підприємств за економію паливно-енергетичних ресурсів;

• укладення контрактів концесії за схемою «будівництво-експлуатація-передача» з метою залучення коштів приватного сектора для фінансування проектів енергозбереження (наприклад, реконструкція насосних станцій чи теплоцентралей);

• запровадження механізмів фінансування інвестиційних проектів на зворотній основі з пільговим розміром відсоткової ставки, розмір якої встановлюється залежно від енергоефективності проекту;

• впровадження механізмів залучення та повернення інвестицій, що базуються на процедурі накопичення коштів, отриманих шляхом реалізації заходів з енергозбереження та подальшого використання їх на впровадження енергозберігаючих проектів.

4.5. Утвердження принципів гласності та прозорості в прийнятті рішень

Широке інформування громадськості щодо правильного розуміння населенням процесів реформування у житлово-комунальному господарстві шляхом:

• виступів керівників підприємств житлово-комунального господарства перед громадськими організаціями і групами населення;

• відстеження та пропаганди позитивних результатів реалізації програми реформування;

• регулярних контактів із службами новин засобів масової інформації;

• публікації в місцевій пресі матеріалів, що висвітлюють хід реалізації програми реформування, виступів по місцевому радіо, телебаченню керівників і спеціалістів відповідних структурних підрозділів органів місцевого самоврядування;

• висвітлення проблем, пов'язаних із створенням ОСББ у газеті «Слобода».

Забезпечення прозорості розгляду та затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги за участю громадських організацій та проведення роз'яснювальної роботи серед населення щодо необхідності своєчасної сплати за житлово-комунальні послуги.

Розміщення на офіційному сайті м.Харкова під рубрикою «Новини міськвиконкому» інформації про хід реформування житлово-комунального господарства.

Проведення обміну досвідом та навчання з організації громадських слухань рішень з проблемних питань житлово-комунального господарства.

Відпрацювання форми залучення населення до обговорення стратегічних планів розвитку комунальної інфраструктури та тарифів на житлово-комунальні послуги.

Запровадження щорічного оприлюднення в місцевих засобах масової інформації фінансових результатів діяльності суб'єктів природних монополій та відповідності фактичних затрат затвердженим тарифам в розрізі статей витрат.

4.6. Кадрове забезпечення впровадження Програми

Реформування ЖКГ можливе тільки за наявності необхідної кількості та відповідної кваліфікації кадрів. Для реалізації завдань Програми потрібні підготовлені спеціалісти, навчені менеджменту та управлінню нерухомістю, в тому числі управлінню загальним майном в ОСББ, сервісному обслуговуванню, володінню методами бізнес-планування.

Необхідний комплексний підхід до формування системи підготовки та перепідготовки кадрів, підвищення професійного рівня працівників по всій кваліфікаційній мережі працюючих в ЖКГ. Потрібна нова модель системного процесу підвищення професійної підготовки кадрів, послідовний перехід до якісно нового стану шляхом об'єднання основ ринкового господарювання та оптимального державного впливу з боку міських органів через:

• розробку і своєчасне оновлення освітніх стандартів та методик;

• регламентацію і контроль діяльності організацій, що здійснюють освітні послуги (ліцензування, атестація, акредитація);

• моніторинг діяльності таких організацій та об'єктивне інформування громадськості про його результати;

• визначення обов'язкового мінімального освітнього рівня працівників з робочими спеціальностями;

• створення сприятливих умов для розвитку освітніх інновацій та інформації;

• аналіз інтересів та стимулів для навчання, механізму заінтересованості працівників в отриманні знань та професійних навичок;

• розробка навчальних програм та запровадження регулярного навчання з питань інноваційного розвитку, інвестиційного менеджменту та бізнес - планування, організації об'єднань (ОСББ);

• формування системи підготовки і перепідготовки, атестації і соціального захисту працівників житлово-комунального господарства.

• проведення атестації керівних працівників і спеціалістів житлово-комунального господарства;

• запровадження системи конкурсного заміщення керівних посад житлово-комунальних підприємств, затвердження переліку конкурсних посад на сесіях міської та районних у місті рад.

Виходячи з визначених стратегічних цілей Програми розвитку та реформування ЖКГ, основними завданнями перспективної кадрової політики визнаються такі положення:

1. Забезпечення високого рівня професійної та управлінської компетентності всіх працівників органів муніципальних служб і підприємств ЖКГ.

2. Розробка та впровадження нормативно-правової бази.

3. Перегляд практики планування діяльності, її контролю та звітності з метою впровадження системи узгодження стратегічних цілей і оперативних завдань.

4. Розробка і впровадження науково обґрунтованої системи оцінки ефективності діяльності підрозділів і працівників ЖКГ. Водночас передбачається оптимізація самої структури управління з відповідним перерозподілом функцій та розробкою дієвих механізмів належного функціонування всієї системи ЖКГ.

5. Створення дієвої системи регулярної атестації працівників з попереднім їх професійним діагностуванням.

6. Формування постійно діючої системи перепідготовки та підвищення ділової та управлінської кваліфікації працівників ЖКГ.

7. Створення дієвої, високопрофесійної і працездатної команди. При цьому передбачається використання досвіду працівників старшого покоління. Для успішної реалізації вказаних завдань, з метою загального істотного підвищення ефективності управління ЖКГ передбачається будувати кадрову політику на таких принципах:

1. Раціональне поєднання норм єдиноначальності та вимог демократизації і прозорості влади.

2. Науковий підхід до її формування і здійснення.

3. Принцип системності й комплексності.

4. Формування керівного і кадрового складу виключно на конкурсній основі.

Конкурсний відбір має бути поєднаним з ефективною системою стимулювання праці. У зв'язку з цим передбачається впровадження контрактної системи та внесення пропозицій про зміни чинного законодавства

5. Супроводження атестації і переатестації працівників принциповим критичним аналізом результатів професійної діяльності кожного, рівня ініціативності, відповідальності та загальної інноваційної спрямованості, обов'язковим урахуванням підсумків психологічного діагностування.

6. Організація діяльності кожного працівника і підрозділу передбачатиме впровадження вимог регулярного самоконтролю, самоаналізу, саморегулювання і саморозвитку, спрямованих, з одного боку, на підвищення ефективності управління, коли будь-які витрати мають бути скупними, а з іншого, - на неперервне зростання професійної та управлінської компетентності працівників.

Забезпечення бажаних результатів функціонування цієї системи потребує використання не тільки організаційно-економічних, а й соціально-психологічних механізмів. Одним з таких механізмів виступає й розроблена харківськими спеціалістами система комплексного тестування фахівців, яка дозволяє істотно ефективніше, ніж існуючі методи, вирішувати дві групи завдань: кадрової політики і роботи з кадрами. Перша з них полягає у здійсненні попереднього відбору найбільш перспективних кандидатів з числа претендентів на певні посади в системі муніципального управління та виявлення їхнього інтелектуального, психофізіологічного і менеджерського потенціалу. Друга група завдань полягає у періодичному здійсненні діагностування працівників різних рівнів органів місцевого самоврядування, муніципальних служб і підприємств на предмет виявлення наявності та рівня розвиненості професійної компетентності та професійно значимих особистісних якостей. Результати розв'язання завдань цієї групи мають використовуватись при атестації та переатестації кадрів.

Це створює об'єктивні передумови для підвищення ефективності подальшого здійснення процедур конкурсного відбору.

Місце тестування в системі кадрової політики та основні напрями його використання показано в додатку 18.

Предметом тестування буде система управлінських якостей, які репрезентуються діловими та особистісними характеристиками людини.

Комплексне розв'язання завдань кадрової рекрутації і менеджменту, оновлення і перенавчання управлінської еліти передбачає проведення роботи з добору майбутніх управлінців, оскільки необхідно забезпечити відповідальність кандидатів цілій низці вимог. Серед них - лідерство, системний підхід, здатність стратегічно мислити, уміння приймати нестандартні рішення. Професійних управлінців можна підготувати, якщо навчальний заклад чи тренінг-центр прагне до формування особистості у цілому й активно сприяє цьому, тобто реалізує й загально культурну та гуманітарну і практичну спеціальну підготовку.

Успішне вирішення цих завдань може бути здійснено тільки за умови організації спеціальної підготовки фахівців управління принципово нової формації.

Виходячи з досвіду плідного співробітництва, міськвиконком разом з НТУ «ХПІ» та Українською академією державного управління при Президентові України при підтримці інших вузів міста виступив з ініціативою створення своєрідного «навчального трикутника» на основі цільового тристороннього договору між виконавчим комітетом Харківської міської ради, УАДУ при Президентові України і Національним технічним університетом «Харківський політехнічний інститут». Мета договору полягає у створенні системи кадрового забезпечення органів місцевого самоврядування в умовах розширення їх функцій і повноважень і зміцнення матеріальних умов праці.

Забезпечення високої професійної компетентності та особистісних якостей сучасного управлінця передбачає організацію цілеспрямованої підготовки кадрів.

Зміст цієї підготовки має передбачити такі основні відносно самостійні її складові, як професійна, гуманітарна і управлінська (додаток 19).

Цільова підготовка фахівців являє собою досить тривалий процес, тому Програмою передбачається активна співпраця з вищими на навчальними закладами міста.

До переліку основних програм необхідно включити навчальні курси, що орієнтовані на ринкові методи управління та механізми реалізації реформи ЖКГ.

Враховуючи, що корисний ефект освітніх послуг споживають працівники підприємства та міста в цілому, доцільно створити багатоканальну систему підготовки та перепідготовки кадрів і відповідну їй систему фінансування.

Сутність кадрового забезпечення полягає в тому, що кожен робітник повинен ґрунтовно володіти професійними знаннями та умінням бездоганно виконувати свої службові функції. Ці вимоги можуть бути реалізовані за умови впровадження ефективно діючої системи підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів.

Сучасний досвід професійної підготовки кадрів має широкий арсенал організаційно-методичних форм проведення навчання в умовах Харкова, де сконцентровано надзвичайно потужний потенціал висококваліфікованих викладачів різного профілю. Це завдання може виконуватись шляхом регулярного проведення індивідуальних консультацій, тематичних семінарів, цільового навчання з метою інтенсивного вивчення спеціальних питань у сфері нових технологій, фінансового менеджменту, сучасних методів адміністративного управління, національних стандартів облікової політики, а також проведення планового підвищення кваліфікації кожного спеціаліста один раз на 3-5 років, яке запроваджено нині у всіх розвинених країнах світу.

Виходячи з чисельності працівників житлових організацій м.Харкова, програму навчання фахівців на 2003-2006рр. і до 2010р. можна подати показниками, які наведені в табл. 4.6.1.

Таблиця 4.6.1 - Програма навчання фахівців ЖКГ

4.7. Створення конкурентного середовища

Реформування житлового господарства з точки зору створення конкурентного середовища в цій сфері йде дуже повільно. Відносно позитивним можна вважати лише процес приватизації державного житлового фонду. На початок 2003р. в м.Харкові приватизовано близько 73% загальної площі квартир. Але це вплинуло на створення конкурентного середовища тільки на вторинному ринку житлового фонду (купівля-продаж квартир). У цілому ж розвиток конкурентного середовища в сфері обслуговування житлового фонду міста практично не спостерігається.

Важкими є зусилля на шляху розвитку альтернативних форм господарювання. Досить низьким залишається відсоток (1,2 млн.кв.м загальної площі - 7,1% житлового фонду комунальної власності) недержавних підприємств, які обслуговують житловий фонд (8 недержавних підприємств на початок 2003р.). Декілька недержавних підприємств, що виграли конкурс на обслуговування житлового фонду в 1995р. не витримали умов функціонування в цій сфері.

Повільно йде робота зі створення об'єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ). На початок 2003р. в м.Харкові зареєстровано 74 ОСББ, з яких 43 ведуть самостійну фінансово-господарську діяльність. Можна констатувати, що при наявності законодавчої бази (Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001р. №2866-111, постанова Кабінету Міністрів України «Про реалізацію Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 11.10.2002р. №1521, інші положення), про привабливість самостійного розпорядження коштами мешканцями будинку процес створення ОСББ поступово перестає викликати їх практичний інтерес. Деякі позитивні моменти можна відзначити у сфері санітарної очистки міста, де на початок 2003 року залучено до вивезення твердих побутових відходів 10 підприємств різних форм власності. Для виконання робіт з санітарної очистки прибудинкових територій залучено 11 приватних підприємств та 15 приватних підприємців. Поступово створюється конкуренція у сфері технічного обслуговування та ремонту ліфтового господарства міста, до виконання цих робіт залучено 5 спеціалізованих підприємств, що дозволило знизити вартість і поліпшити якість цих послуг.

4.8. Фінансове забезпечення реформування галузі

Фінансування Програми здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету (з урахуванням заходів, що фінансуються в рамках інших загальнодержавних, регіональних і місцевих програм та проектів), фондів охорони навколишнього природного середовища у складі бюджету, комунальних спеціалізованих небанківських інноваційних фінансово-кредитних установ, а також інших джерел, у тому числі коштів підприємств житлово-комунального господарства, коштів, отриманих від випуску облігацій, зовнішніх і внутрішніх запозичень, грантів міжнародних організацій, благодійних внесків тощо.

Важливим інструментом фінансової політики у реформуванні ЖКГ є складання балансу доходів та видатків всіх підприємств, що мають відношення до системи ЖКГ. Доходи необхідно формувати з різних напрямків, застосовуючи бюджетні та позабюджетні кошти (додаток 20).

Використання доходів потребує чіткого прозорого обліку, прозорісті у формуванні коштів на реалізацію програми та використання коштів. Для цього необхідне підвищення фінансової відповідальності, ефективності, прозорості та відкритості в їх використанні, введення стандартів міжнародної практики. Це дозволить підвищити надійність функціонування комунальних систем, як новостворених, так і тих, що існують.

Удосконалення механізму фінансування житлового господарства покликано створити передумови для становлення сфери фінансових відносин як однієї з найважливіших структур реальної ринкової економіки.

1. Для забезпечення стабільного фінансування житлового господарства при затвердженні міського і районного бюджету передбачати як додаток до бюджетів:

• консолідований бюджет доходів і витрат функціонування всіх галузей ЖКГ міста з виділенням в окремий рядок «Житлове господарство».

• установити, що всі статті видатків по житловій сфері повинні відноситися до категорії «захищених»;

• забезпечити фінансові відшкодування надання пільг різним категоріям громадян з бюджетних джерел.

2. При розробці балансу доходів і витрат житлово-комунальних організацій передбачати збільшення дохідної частини і зменшення (економію) витрат за рахунок реалізації внутрішніх резервів (уточнення відшкодування орендарями експлуатаційних витрат, додаткові послуги мешканцям і орендарям, зниження втрат у внутрішньобудинкових системах води, тепла, електроенергії і т.п.).

3. Упорядкувати пільгові категорії громадян і розмір наданих пільг у рамках компетенції міської ради.

4. Розвивати залучення інвестицій у розвиток інфраструктури житлово-експлуатаційних організацій (виробничі майстерні, транспортні підприємства, аварійно-диспетчерські служби)

5. Планомірно розширювати і підвищувати ефективність діяльності служб єдиного замовника.

4.9. Етапи реформування

Процеси реформування в житловому-комунальному господарстві здійснюватимуться в два етапи.

На першому етапі (2003-2005рр.) виконуватимуться такі заходи:

• запровадження в одному з районів міста демонстраційного проекту з утворення служби єдиного замовника житлово-комунальних послуг, в управління якої передається комунальний житловий фонд;

• здійснення розрахунків економічно обґрунтованих тарифів на послуги з утримання житлового фонду (квартирної плати), погодження їх з органами місцевого самоврядування;

• проведення ґрунтовного аналізу технічного стану житлового фонду та виробничих фондів житлового господарства, комплексної експертизи витрат і втрат у житловому господарстві з метою скорочення непродуктивних витрат і втрат;

• проведення інвентаризації дебіторської і кредиторської заборгованості підприємств житлового господарства з метою її реструктуризації;

• здійснення заходів з погашення заборгованості населення по квартирній платі (платі за утримання житла);

• продовження роботи із створення конкуренції у сфері обслуговування житлового фонду;

• продовження роботи із створення об'єднань співвласників багатоквартирних будинків (додаток 12);

• продовження роботи з передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність (додаток 13);

• впровадження енергозберігаючих заходів (додаток 21, 22);

• продовження роботи з ліквідації заборгованості споживачів за послуги по утриманню житлового фонду;

• впровадження економічно обґрунтованої диференційованої оплати за послуги з утримання житлового фонду (квартирної плати) залежно від їх якості;

• початок роботи з роздержавлення житлово-експлуатаційних підприємств;

• удосконалення конкурентних відносин у житловому господарстві.

На другому етапі (2006-2010рр.) здійснюватимуться такі заходи:

• завершення роботи з роздержавлення житлово-експлуатаційних підприємств;

• удосконалення економічно обґрунтованої диференційованої оплати за послуги із утримання житлового фонду (квартирної плати) залежно від їх якості;

• завершення роботи з передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність;

• удосконалення роботи з енергозбереження в житловому господарстві;

• завершення роботи з створення служби замовника на послуги з утримання житлового фонду.

4.10. Розвиток житлового господарства

Для підвищення ефективності роботи житлового господарства, поліпшення якості надання житлово-комунальних послуг і створення безпечних умов для проживання мешканцям, розвиток і реформування у житловій сфері буде здійснюватись за такими напрямками:

• Поліпшення технічного стану існуючого житлового фонду за рахунок збільшення обсягів капітального ремонту і заміни конструктивних елементів та інженерного обладнання житлових будинків.

• Створення безпечних умов для проживання в ветхому та аварійному житловому фонді. Надання житлово-експлуатаційним підприємствам (організаціям) фінансової підтримки для забезпечення належних умов проживання в ветхому житловому фонді.

• Передача відомчого житлового фонду та обслуговуючих його мереж з державної у комунальну власність, затвердження в місцевих бюджетах видатків на цю мету.

• Впровадження ресурсо, -енергозберігаючих технологій у житловому фонді, виконання програми встановлення приладів обліку та регулювання енергоресурсів в житлових будинках.

• Закриття під'їздів багатоквартирних житлових будинків і передача їх на зберігання мешканцям Забезпечення належного утримання абонентських поштових скриньок, розміщених у під'їздах багатоквартирних житлових будинків

• Формування системи інституту власника житла шляхом стимулювання його приватизації, створення об'єднань співвласників багатоквартирних будинків. Надання організаційного, методологічного та фінансового сприяння на місцевому рівні створенню ОСББ в наявному житловому фонді, в процесі будівництва нового житла, а також в процесі приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність. Призначення у складі виконавчих органів місцевого самоврядування спеціалістів, відповідальних за створення ОСББ.

• Прийняття відповідних рішень щодо розподілу функцій власника житлового фонду, виробників, виконавців та споживачів житлово-комунальних послуг.

• Запровадження договірних взаємовідносин між виробниками (постачальниками) комунальних послуг, службами замовника, виконавцями житлово-комунальних послуг та споживачами.

• Реорганізація, акціонування та приватизація житлово-експлуатаційних підприємств та організацій, перетворення їх на самостійних суб'єктів ринку послуг.

• Продовження роботи по залученню приватних підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності до обслуговування житлового фонду;

• Продовження роботи по створенню конкурентного середовища в обслуговуванні житлового фонду, застосування конкурсних засад при визначенні виконавців послуг з утримання житла.

• Проведення закупівель робіт з капітального, поточного ремонтів житлового фонду, технічного обслуговування ліфтів, вивезення сміття на основі тендерної процедури.

• Продовження роботи по переведенню житлово-експлуатаційних підприємств на спрощену систему оподаткування.

• Проведення реструктуризації заборгованості з оплати за житлові послуги відповідно до Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію».

• Запровадження диференційованої оплати за житлові послуги залежно від їх якості.

• Поступове (з 2008р.) віднесення витрат на капітальний ремонт житлового будинку до складу витрат, що враховуються при розрахунку плати за утримання житла (квартирної плати).

4.10.1. Резерви існуючого житлового фонду

Резерви території у вигляді «вільної» землі слід класифікувати як:

• умовно придатна земля, патогенна і незадовільна, балки та яруги;

• низька несуча спроможність, непридатна для сільгоспугідь, звалища та пойми;

• заболочена або заторфована і т.д. (потребує значних інвестицій на інженерну підготовку територій);

• придатна за умов винесення шкідливих підприємств або заміни функціонального використання, скорочення або знешкодження санітарної зони, внаслідок конверсії підприємства або неіснування організації з наступною заміною функції об'єкта та звільненням його території, ліквідації впливу джерел бруду, легитимізації територій та земель з упорядкованістю власників, за умов зносу амортизованої забудови, прокладки інженерних комунікацій і т.д.;

• придатна - цілком упорядкована міська земля в мікрорайонах, кварталах та сельбищних зонах, незайнята під забудову або створена за рахунок неосвоєних земель задля мікрорайонного саду або центру і т.д., а також внаслідок зміни нормативів на озеленення, інсоляцію, санітарних розривів.

Землі першого типу, найбільш масштабні й цільні, потребують власників у вигляді стабільних юридичних осіб або крупних інвесторів. При значній зацікавленості муніципальних і регіональних владних структур та значущості таких територій у планувально-просторовій та соціальній інфраструктурі міста доцільно передавати їх в довгострокову оренду під цільові гарантії використання. У деяких випадках може пропонуватися викуп цих територій. Пропонуються пільгові кредити за умов програмного обґрунтування забудови або використання з обов'язковими гарантіями прибутковості об'єктів.

Землі другого типу теж можуть мати значну площу, досить привабливі залежно від їх розташування та інших містобудівних умов, але потребують виконання низки архітектурно планувальних та інженерно-технічних, або технологічних (екологічних) чи юридичних заходів. Забезпечення, передуюче запропонованим заходам з обґрунтуванням доцільності використання, - нормативно-методологічним. Механізмами використання мають стати цільові кредити за участю зацікавлених осіб.

Нарешті, придатна земля - найбільш приваблива, цінна і вже цілком готова до використання, але має досить дрібний характер, з вибірковими та специфічними ознаками і потребує передбаченого дослідження задля наступного використання. Причинна сегментація різнобарвних її форм дозволить виконати розробки планувально-архітектурних методів та прийомів використання під цільову житлову забудову. Може мати статус структурно-просторового резерву або структурно-планувального водночас.

Забезпечення - науково-методологічне з експериментальним проектуванням в різноманітних умовах. Ринковими механізмами можуть бути пропозиції щодо їх використання під забудову або реконструкцію залежно від масштабу земель та їх значущості і місця розташування. Насамперед, використання на умовах оренди землі приватними особами (фізичні особи) та іншими власниками земель (юридичними особами), наприклад, житлові території ОСББ (кондомініуми), спільна приватизована власність акціонерів чи компаній, або асоціацій з модернізації житла. Інвестиції мають бути частковими або за рахунок банківських цільових кредитів.

У разі зацікавленості певних фізичних або приватних осіб у використанні або задіяності земель або вибірковій забудові - переплануванні окремих прилеглих ділянок - пропоннується оренда земель та фінансування будівництва з суспільних або приватних коштів.

Тут вагомим інструментом забезпечення їх трансформації з наступним доглядом є адміністративно-управлінські заходи, що базуються на законодавчо-правовій та нормативно-методологічній основі.

Спеціальним інструментом є нормативи щільності населення та забудови, разом з використанням у деяких випадках містобудівних коефіцієнтів.

Норми щільності населення, прийняті у містобудівній практиці розвинених країн Європи, у їх порівнянні з існуючими нормами крупніших міст України, дозволяють зробити висновок щодо екстенсивного використання житлових територій сельбищних зон як новозабудов, так і районів реконструкції у центральних та серединних зонах міста, а також зони впливу швидкісного транспорту та примагістральних територій, (вони у 1.5-2 рази більше, ніж у крупних містах України).

Незважаючи на вимоги дотримання в містобудівній практиці зональної щільності населення, широкого розповсюдження на цих територіях у ринкових умовах зазнала лише соціально-торговельна інфраструктура, тобто та, що дає вагомі переваги у вигляді прибутку й суперприбутку.

Не менш прибутковою є житлова забудова будинками підвищеної комфортності на цих землях, а також на територіях, звільнених від «зайвих» функціональних об'єктів (наприклад, винесення дитячих та шкільних закладів, спортивних та дитячих майданчиків, гаражів та автостоянок із зон впливу магістралей та метрополітену може дати вагомий приріст особливо цінних територій).

Фінансовий інструмент, що має забезпечити швидкісне розгортання забудови, - іпотечні кредити. У травні 2003р. Верховною Радою України затверджено «Закон про іпотеку», який повинен прискорити такі дії в містобудуванні.

Привабливим і найбільш застосованим вже тепер є структурний резерв, або інакше, архітектурно-планувальний. До містобудівних резервів структурного типу належать і такі привабливі архітектурно-планувальні форми та прийоми, як:

• надбудови /на окремо розташованому каркасі і з навантаженням на несучі стіни та існуючий фундамент/;

• прибудови до 1 поверхів;

• розширення корпусу будинку з відповідним переплануванням квартир;

• будівництво домівок на покрівлі у вигляді 1-2-поверхових котеджів;

• виконання прибудов у вигляді каскадних споруд;

• вставки проміж поблизу стоячими спорудами;

• окремо стоячі будинки;

• побудова мегаструктур розвиненого типу на основі існуючої жилої забудови.

Кожен з перелічених видів резервів (додаток 23) має бути вивчений додатково і потребує створення нормативно-методологічної бази, законодавчо-правових механізмів та відповідних наукових досліджень із залученням експериментального проектування.

Нормативно-законодавчі й правові типи резервів закладені майже у всі зазначені вище резерви житла, тому не має сенсу затримуватися на них додатково. Саме їх впорядкування повинно передувати справі використання містобудівних резервів максимально ефективним способом та всебічно обумовлювати їх.

4.10.2. Реконструкція, капітальний ремонт та утримання житлового фонду

Технічний стан житлового фонду м.Харкова на початок 2003р. характеризувався високим коефіцієнтом зносу (понад 40%), а в деяких районах міста фізичний знос складав понад 55%. Значна частина житлових будинків знаходиться в аварійному стані, небезпечному для подальшого їх використання за призначенням.

Причина катастрофічного стану житлового фонду - відсутність капітального ремонту через брак коштів. Єдиним джерелом фінансування є асигнування з бюджету. За останні п'ять років фактично профінансовано витрат на капітальний ремонт житлового фонду на 5-20% від нормативної потреби. Щорічні недоремонти житлового фонду призводять його до критичного стану.

Необхідне удосконалення законодавства з фінансування відтворення житлового фонду. Згідно з діючим законодавством капітальний ремонт повинен здійснюватись за рахунок бюджетних коштів, яких щорічно не вистачає.

Для відтворення житлового фонду треба розробити програму «Капітальний ремонт житлового фонду міста Харкова», а для його реалізації заснувати міський фонд і розробити Положення про формування та використання його коштів.

Джерелами наповнення міського фонду мають бути:

• кошти населення, отримані від включення до квартирної плати витрат на проведення капітального ремонту та реконструкції житла, згідно з нормативними актами;

• плата за найм житла;

• плата за оренду нежитлових приміщень;

• частина податку на землю;

• бюджетні кошти;

• фінансові кошти від реалізації облігацій, що випущені міськими органами влади для підтримки програми «Капітальний ремонт житлового фонду міста Харкова»

• інші.

Слід також широко використовувати кредит (іпотечний, комерційних банків, населення).

Фізичний знос житлового фонду, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м.Харкова станом на 01.01.2003р. становить близько 39%.

На протязі останніх 10-12 років фінансування, що виділялось із бюджету на капітальний ремонт житлового фонду, не забезпечувало нормативну потребу у відновленні та заміні конструктивних елементів і інженерного обладнання житлових будинків (додаток 24).

У складі житлового фонду, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м.Харкова, е житлові будинки, що відносяться до малоцінної групи будівель кінця XIX-XXст., серед них будинки, які перебувають у ветхому, або навіть в аварійному стані (додаток 25). Найбільшої уваги потребує 2-3 поверхова забудова. Здебільшого ці будинки заселені покімнатно, до того ж вони мають надто обмежені зручності. Згідно з діючими нормативними актами ці житлові будинки не підлягають капітальному ремонту.

Для відселення сімей із ветхих будинків, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади міста, необхідно збудувати близько 350 тис.кв.м. загальної площі, що нереально для міськвиконкому.

Вирішення проблеми відродження центральної частини міста неможливо розв'язати без спеціальних непопулярних заходів і залучення недержавних інвесторів. Серед них, на наш погляд, можуть бути такі:

Заходи з реформування:

1. Проведення ґрунтовного аналізу технічного стану житлового фонду.

2. Розподіл територій житлових кварталів і мікрорайонів на прибудинкові території.

3. Залучення приватних інвесторів, які вважають центральну частину міста привабливою для житла і згодні вкласти гроші в реконструкцію будівель і нове будівництво саме в цих районах. Вирішення питання про передачу їм комунальної власності - будинків центральної частини міста.

4. Потенційні покупці повинні усвідомити, що водночас з придбанням помешкання або нежитлового приміщення в кварталі, що належить товариству співвласників, вони стають володарями частини прибуткової території і мають привілеї щодо її забудови, звичайно, за умов дотримання обмежень, що існують для центральної частини міста.

5. Спеціальне рішення про кредити для мешканців аварійних і ветхих будинків на ремонт існуючого житлового фонду в тому випадку, коли вони бажають залишитися в них, або підтримка при купівлі нового житла. Одержавши допомогу і кредити на проведення капітального ремонту та реконструкцію своїх будинків, їх мешканці зможуть в подальшому самі створити об'єднання співвласників на території кварталу, подбати про стан своїх будинків і прибудинкової території.

4.11. Розвиток інженерної інфраструктури

4.11.1. Водопостачання і водовідведення

Для підвищення надійності, безпеки та подальшого розвитку водоочисного комплексу на р.Сіверський Донець пропонуються такі заходи:

• запровадити державний моніторинг якості води р.Сіверський Донець по всій території її протікання на Україні з розробкою прогнозів щодо можливого забруднення води токсичними компонентами (для можливості підготовки водопровідних станцій до адекватних заходів) і провести сертифікацію поверхневої води на її відповідність джерелам питного водопостачання;

• провести повний комплекс науково-дослідних та проектно-пошукових робіт з розробки технології попередньої очистки води р.Сіверський Донець, а саме видалення фіто- і зоопланктону на мікрофільтрах, повільне або інфільтраційне фільтрування тощо:

• розробити технологію очищення води на підставі досліджень із застосуванням сучасних методів її кондиціювання, попередньої очистки та проектну документацію на будівництво нового блоку очисних споруд замість існуючого блоку №1;

• провести поетапну реконструкцію діючих блоків №2, 3; при цьому застосувати нові технологічні рішення, сучасні реагенти і фільтруючі матеріали; безгравійні дренажні системи фільтрів; обладнання для видалення осаду з відстійників без їх зупинки; побудувати системи обробки та повторного використання промивних вод фільтрів тощо;

• на підставі результатів проведених досліджень та розробленого проекту побудувати новий блок очисних споруд на місці блоку №1;

• запроектувати і побудувати систему первинного озонування води.

Для підвищення надійності, безпеки та подальшого розвитку водоочисного комплексу «Дніпро» пропонуються такі заходи:

• провести науково-дослідні та проектно-пошукові роботи з удосконалення технології та модернізації споруд водоочищення із застосуванням сучасних технологій (вугільні фільтри, озонування та ін), що дозволить підвищити надійність і потужність водопровідного комплексу «Дніпро» та забезпечить гарантовану якість води у відповідно до сучасних вимог;

• провести дослідження, запроектувати та побудувати систему первинного озонування води для запобігання утворенню хлорорганічних сполук та інших токсичних сполук.

Якість підземних вод в цілому задовільна. До речовин, які виводять з води, з розряду кондиційних для господарсько-питного водопостачання в основному верхнього крейдяного водоносного горизонту, відносяться: залізо - в середньому 0,5мг/дм3 (в окремих свердловинах - до 2,5мг/дм3), марганець - до 0,5мг/дм3, іноді - солі жорсткості, вміст яких може досягати 11 мг-екв/дм3.

Пропозиції щодо розвитку артезіанського водопроводу м.Харкова:

• артезіанські водозабори є перспективними для розвитку водопостачання м.Харкова. Тому вже в найближчі роки їх сумарну продуктивність треба довести до 120-150 тис.м3/добу;

• при необхідності побудувати станції очищення підземних вод, в першу чергу знезалізнення та деманганації.

Пропозиції щодо покращення стану водоводів та розподільчих мереж системи водопостачання м.Харкова:

• розробити план-графік санації та заміни водоводів і розподільчих мереж залежно від стану їх аварійності та строго дотримуватися строків його виконання, що дасть змогу значно зменшити нераціональність витрати води і споживання електроенергії, підвищити якість води у споживачів;

• створити систему забезпечення населення міста високоякісною питною водою через влаштування локальних доочищувальних споруд з пунктами розливу води в невелику переносну тару.

Для стабілізації і подальшого розвитку підприємств водопровідного господарства необхідно:

Прийняття ряду законів України та змін до діючих законів України, спрямованих на вдосконалення нормативно-законодавчої бази.

Забезпечення беззбиткового функціонування підприємств водопровідного господарства за рахунок зміни тарифної політики та включення в тарифи інвестиційної складової. Такі заходи дозволять:

підвищити надійність роботи систем;

підвищити ефективність використання енергетичних і матеріальних ресурсів;

підвищити якість питної води;

економити водні ресурси;

скоротити невиробничі втрати води;

удосконалити систему управління з урахуванням науково-технічного забезпечення.

Фінансові напрямки

1. Вирішити питання про виділення капітальних вкладів на реконструкцію системи водопостачання міста.

2. Обладнати лічильниками холодної і гарячої води всі багатоповерхові будинки.

3. Для раціонального використання питної води поступово ввести багатоставочний тариф для населення залежно від обсягу спожитої води.

4. При цьому забезпечити підвищення відповідальності житлово-комунальних підприємств за наявність пошкодженого внутрішньобудинкового обладнання.

5. Провести переоцінку основних фондів з метою збільшення амортизаційних відрахувань.

6. Розробити програму реформування управління «Харківкомунпромвод» відповідно до програми демонополізації галузі з метою покращання фінансового стану підприємства.

Для підвищення надійності, безпеки та подальшого розвитку систем водовідведення ДКП «Харківкомуночиствод» пропонуються такі заходи:

• створення інформаційно-аналітичної системи управління водовідведення м.Харкова;

• обстеження, перекладка і санація технічно зношених мереж водовідведення;

• кільцювання тунельних колекторів;

• впровадження методів санації трубопроводів з використанням полімерних, керамічних та інших матеріалів;

• будівництво Основ'янського тунельного колектора;

• улаштування нових шахт, реконструкція та ремонт існуючих шахт на тунельних колекторах з нанесенням антикорозійного покриття;

• технічне переоснащення каналізаційних насосних станцій з установкою енергозберігаючого обладнання;

• реконструкція та переоснащення ремонтно-експлуатаційної дільниці «Комплексу Харківводовідведення»;

• реконструкція станції аерації побудови 1956-1957рр.;

• удосконалення системи мулового господарства каналізаційних очисних споруд м.Харкова;

• будівництво, реконструкція та перекладка існуючих мереж зливової каналізації;

• будівництво очисних споруд зливової каналізації;

• капітальний ремонт гідротехнічних споруд і гребель;

• удосконалення нормативно-правових документів щодо правил експлуатації поверхневих водоймищ, визначення нормативів оплати та розмірів тарифів;

• проведення досліджень і впровадження їх результатів з метою підвищення якості очищеної води.

Фінансові напрямки

1. Інвестиційний проект з використання біогазу для виробництва тепла, електроенергії.

2. Підвищення надійності об'єктів водовідведення (на підставі розпорядження Харківської державної адміністрації №508 від 6 червня 2000р.)

3. Розробка інвестиційного проекту з будівництва та реконструкції комплексу мереж та очисних споруд зливової каналізації.

4.11.2. Теплопостачання

Постачання теплової енергії м.Харкова здійснюється системою централізованою теплопостачання (СЦТ).

Неефективна робота системи централізованого теплопостачання м.Харкова обумовлена:

• надмірно великим теплоспоживанням системами опалення будинків унаслідок малого термічного опору будівельних конструкцій;

• у деяких випадках нераціональним розміщенням джерел теплоти стосовно споживачів, що приводить до значних втрат енергії при її транспортуванні;

• використанням у деяких випадках як джерела районних котелень (РК), а не ТЕЦ (комбіноване одержання теплової й електричної енергії на ТЕЦ эффективніше на 25-30% по відношенню до районних котелень);

• використанням неефективного енергетичного устаткування на ТЕЦ і РК, його зношеністю;

• неефективною експлуатацією джерел теплоти, теплових мереж, теплопостачаючих систем будинків за рахунок відсутності засобів на ці заходи, особливо в останні 10-12років; це призводить до великих втрат енергії та до аварійних ситуацій;

• зношеністю і неефективністю систем опалення, гарячого водопостачання, а також вентиляції та кондиціонування;

• відсутністю регулювання теплових потоків у системі в цілому.

Враховуючи нинішній стан СЦТ, можна зробити висновок, що основним напрямком постачання теплової енергії м.Харкова є система централізованого теплопостачання при в основному комбінованому одержанні теплової та електричної енергії на базі ТЕЦ, що за умови раціонального вибору та розміщенні джерел та користувачів та ефективній експлуатації дозволяє заощаджувати значну кількість дефіцитного для України палива.

Кардинальним рішенням питання підвищення ефективності роботи системи централізованого теплопостачання є її реконструкція. Використання децентралізованих джерел, у тому числі альтернативних, при розвинутій системі централізованого теплопостачання доцільно в основному при значній відстані споживачів від мережі. При розробці і впровадженні проекту реконструкції (у даний час виконується ТЕО проекту реконструкції СЦТ м.Харкова компанією «Parsons Energy and Chemicals Group») доцільно:

• оптимізувати вибір і розміщення джерел стосовно споживачів;

• використовувати високоефективне енергетичне устаткування, труби, теплову ізоляцію і методи прокладки;

• поетапне проведення заходів щодо заміни елементів СЦТ, виходячи з оцінки їхнього зносу й одержуваної при цьому прибутку.

Зазначений підхід дозволить підвищувати ефективність роботи СЦТ при збереженні й підвищенні її надійності.

Джерелами фінансування заходів з реконструкції СЦТ є засоби КП «ХТМ», міського бюджету, позики.

При збереженні тарифу і раціональному виборі черговості заходів з реконструкції (на основі генеральної схеми реконструкції) доходи від отриманої економії дозволяють компенсувати економічні витрати. Це може бути досягнуте при укладанні договорів між споживачами і постачальниками теплової енергії, встановлених теплолічильниках і лічильниках гарячої води і вирішенні всіх юридичних питань з оплати за енергоносії.

До проведення реконструкції необхідно здійснити першочергові заходи для підвищення надійності та ефективності елементів СЦТ, що апріорі не будуть включені в проект реконструкції. Перелік таких заходів щодо заміни зношеного устаткування і трубопроводів приводяться в додатках. Зазначений перелік розроблений на підставі даних КП «ХТМ» і не включає об'єкти, де можлива реконструкція (розкриття потужностей ТЕЦ-5, Котельня на Павловом полі, Центр, постачання гарячою водою Північної Салтовки).

З метою зниження тепловтрат у будинках необхідно при їхньому капітальному ремонті і реконструкції утеплити конструкції, що обгороджують, здійснити регулювання та облік теплоносія і застосовувати ефективні системи опалення, гарячого водопостачання, прилади, труби й арматуру.

Підвищення ефективності роботи СЦТ можливе також за рахунок оптимізації структури теплопостачаючих організацій, з огляду на, з одного боку, необхідність централізованого керування гідравлічними і температурними параметрами з єдиної диспетчерської і, з іншого боку, можливість реалізації ринкових відносин і демонополізації ринку шляхом прив'язки споживачів до конкретного джерела.

При цьому джерело, теплові мережі і споживачі повинні входити в єдину структуру.

З метою недопущення різних тарифів для населення, що обслуговується різними теплопостачаючими організаціями, що включають джерела (ТЕЦ, районні котельні), теплові мережі й системи опалення і гарячого водопостачання будинків, що мають різну собівартість, доцільно створити корпорацію з зазначених організацій, зберігши між ними конкуренцію і зосередивши максимальне вироблення теплоти на ТЕЦ, оптимізував при цьому розташування джерел стосовно споживачів. У цьому випадку вирішується питання оптимального розподілу доходів від економії палива при комбінованому одержанні теплової й електричної енергії.

Крім того, удосконалення планування керування, а також рішення економічних питань при значному обсязі об'єктів керування СЦТ можливо при створенні геоінформаційної системи централізованого теплопостачання. Це дозволить підвищити ефективність роботи СЦТ і значно скоротити чисельність ІТП. Особливо це істотно для оперативного вирішення питань при числі аварійних ситуацій, що збільшуються.

Крім зазначених заходів для підвищення ефективності технічної експлуатації СЦТ необхідно взяти до уваги наступне. Виходячи з того, що в останні роки кошти на проведення поточних і капітального ремонтів устаткування і мереж виділялися в недостатньому обсязі, а також з огляду на значний їхній знос доцільно внести зміни в нормативні документи, що регламентують технічну експлуатацію СЦТ. І при цьому необхідно домагатися виконання заходів з технічної експлуатації в зазначений термін і в повному обсязі, що дозволить підвищити надійність, довговічність і ефективність роботи СЦТ.

Основні завдання для реалізації програми наведені в додатку 26.

Таким чином, головним напрямком залишається реабілітація СЦТ, при паралельному застосуванні можливостей децентралізованого місцевого теплопостачання.

4.11.3. Електропостачання

За даними Харківських електричних мереж у м.Харкові є значні резерви енерго- та ресурсозбереження. Так втрати електроенергії тільки в розподільних електричних мережах міста сягають сьогодні 30%, а витрати її у споживачів у 2-3 рази вищі, ніж то є в цивілізованих державах світу. Наслідками такого стану є постійне обмеження електроспоживання та високий тариф на електроенергію.

Причинами такого стану є погіршений стан технологічного процесу передачі та розподілу електричної енергії в місті, який має низький рівень автоматизації; недостатній рівень компенсації реактивної потужності, відсутній контроль за параметрами та режимами електроспоживання, недостатній рівень автоматизації контролю електроспоживання.

З метою підвищення надійності електропостачання споживачів м.Харкова АК «Харківобленерго» пропонує:

1. Будівництво нової подстанція (ПС) 110/10 кВ «Перемога» для покриття зростаючих навантажень району Павлове поле та Олексіївка, за рахунок природного росту існуючих комунально-побутових навантажень і резервування ПС «Павлове поле» та «Олексіївка» (вартість 15500 тис.грн.).

2. Реконструкцію кабельних ліній (КЛ) 0,4-6-10 кВ, в тому числі зв'язаних с виносом із зони будівництва метрополітену, та прийняттям на баланс електромереж безгосподарських і від абонентів (вартість 9840 тис.грн.).

3. Будівництво КЛ для створення резервування та підвищення надійності електропостачання споживачів (20 км - вартість 6250 тис.грн.).

4. Створення каналу зв'язку між АК «ХОЕ» вул. Плеханівська, 149 та ХМЕМ з прокладанням волоконно оптової лінії зв'язку (ВОЛЗ) для виконання управлінських функцій в електричних мережах (вартість 1400 тис.грн.).

5. Реконструкція чотирьох трансформаторних підстанцій (ТП), які експлуатуються більше 30 років, відновленню і ремонту не підлягають, при несприятливих погодних умовах є джерелами аварійних відключень (вартість 2000 тис.грн.).

6. Реконструкція і заміна зношених повітряних ліній (ПЛ) 0,4 кВ - 20 км (вартість 600 тис.грн.).

7. Заміна 115 од. фізично застарілих вузлових пунктів в яких з'єднуються кілька лінії 0,4 кВ (вартість 345 тис.грн.).

8. Реконструкція ПЛ 35 - 110 кВ (вартість 4150 тис.грн.).

8.1. ПЛ 35 кВ «Баварія - Високий»;

8.2. ПЛ 110 кВ «Артема - Левада - Шевченко - Св. Шахтаря»;

8.3. ПЛ 110 кВ «Залютино - Основа - Шевченко - Св. Шахтаря»

8.4. ПЛ 110 кВ «Іванівна - Сокольники - П. Поле»;

8.5. ПЛ 110 кВ «Селекційна - Безлюдівка»;

8.6. ПЛ 110 кВ «Нагірна - Сокольники»;

8.7. ПЛ 110 кВ «ТЕЦ 3 - Барабашова»;

8.8. ПЛ 110 кВ «Артема - Центральна - Зарічна»;

8.9. ПЛ 110 кВ «Барабашова - Нагірна».

9. Реконструкція ПС 110/6 кВ «Іванівка» з заміною пошкодженного трансфоматора 2Т 32 МВА на трансформатор 40 МВА (вартість 1800 тис.грн.).

10. Реконструкція ОРУ 110 кВ ПС 110/6 кВ «Шевченко» (вартість 1056 тис.грн.).

11. Реконструкція ПС 110/6-10 кВ м.Харкова з заміною відокремлювачів (ВД), короткозамикачів (КЗ) та МВ на елегазові вимикачі ПО кВ (ЗО од.) на ПС: Безлюдівка, Центральна, Нагірна, Селекційна, Біологічна, Світло Шахтаря, Павлове Поле, Сокольники, Орджонікідзе, Основа, Олексіївка, Південкабіль, Холодногірска, Павлівська, (вартість 8190 тис.грн.), ПС «ХПІ» - 35 кВ (300 тис.грн.).

Як першочергові завдання пропонується проведення ряду маловитратних, але найбільш ефективних заходів, пов'язаних з підвищенням рівня автоматизації процесів, нормалізація режимів напруги та реактивної потужності в мережах, впровадженням системи контролю за параметрами та режимами електроспоживання.

На перспективу пропонується об'єднання в підприємств тепло-, водо-, газо-, електропостачання та освітлення міста.

Як свідчать результати аналізу в Харківському підприємстві «Міськсвітло» маються значні резерви енерго- та ресурсозбереження. Так, за даними підприємства «Міськсвітло» використання світлоточек з малоефективними лампами розжарювання знаходиться в м.Харкові на рівні 43%, що набагато перевищує припустимий по СНД рівень і приводить до значної перевитрати електроенергії. Також потребує детальної уваги стан напруги в освітлювальних мережах. За даними вибіркових вимірів протягом 80-90% часу освітлювальні лампи працюють під підвищеною на 10-20% напругою (залежно від часу доби і місця установки світильників). Це супроводжується значним матеріальним збитком, пов'язаним з перевитратою ламп і електричної енергії, а також з величезним соціальним збитком, який є результатом погіршення якості освітлення і відповідно комфорту в міському середовищі у вечірній і нічний час, погіршенням умов праці і відпочинку населення, підвищенням рівня травматизму і правопорушень (додаток 27, 28). Так, згідно з даними Харківського підприємства «Міськсвітло» у 2002р. з 3,272 млн.грн., виділених Харківському підприємству «Міськсвітло» з міського бюджету, 1,245 млн.грн. пішло на оплату електричної енергії і 1,380 млн.грн. - на поточне утримання, з яких близько 1,200 млн.грн. складає вартість ламп. Розрахунки свідчать, що з вказаних коштів близько 800 тис.грн. складає вартість перевитраченої електроенергії і близько 600 тис.грн. - вартість перевитрачених ламп. Таким чином, резерв електро- і ресурсозбереження в мережах зовнішнього освітлення м.Харкова в 2002р. склав близько 1,4 млн.грн. У 2003р., згідно з даними Харківського підприємства «Міськсвітло», на утримання освітлення виділено 6,744 млн.грн. і сума резерву може скласти вже близько 3 млн.грн.

Викладене свідчить про те, що простим збільшенням суми вкладених коштів тут домогтися бажаного ефекту неможливо. Очевидною є необхідність підвищення ефективності вкладень капіталу за допомогою зміни його політики і структури.

Як першочергові завдання пропонується проведення мало витратних, але найбільш ефективних заходів, зв'язаних з підвищенням рівня автоматизації процесів, нормалізацією режимів напруги в мережах і переходом на високоефективні натрієві освітлювальні лампи. У перспективі пропонується зміна системи планування та економічного стимулювання діяльності підприємства «Міськсвітло» шляхом введення в якість основного показника діяльності - собівартості вироблення 1лм. год. світової енергії. Таке нововведення зробить саме підприємство матеріально зацікавленим у підвищенні як якості, так і ефективності освітлення міста. В цілому реалізація заходів дасть змогу заощаджувати щорічно до 30% коштів, у т.ч. близько 3 млн.грн. із запланованих 6,744 млн.грн. на 2003 рік і близько 10 млн.грн. з 43,910 млн.грн., запланованих на 2004-2005р. В додатках 17-18 наведені оцінка ефективності та структура витрат на зовнішнє освітлення міста Харкова.

Кошторис і калькуляція витрат наведені в додатку 29.

4.11.4. Газопостачання

Концепція розвитку системи газопостачання м.Харкова передбачає проведення роботи, спрямованої на удосконалення обліку природного газу, зменшення його втрат, збільшення відсотка оплат за спожитий газ, упровадження новітніх енергозберігаючих технологій і сучасного устаткування при експлуатації газових мереж, запобіганню аварійних ситуацій на газопроводах, підвищенню ефективності роботи служби захисту газопроводів від корозії. Рішення всього комплексу поставлених задач дозволить більш якісно виконати основну мету - забезпечити безпечне і безаварійне газопостачання м.Харкова для поліпшення стану і стабілізації систем газопостачання, у ВАТ «Харківміськгаз» розроблені на період до 2006р. і в даний час виконуються три Програми:

• програма підвищення ефективності роботи і розвитку служби аварійно відбудовних робіт;

• програма підвищення ефективності робіт з електрохімзахисту;

• програма по технічному переозброєнню, автоматизації виробничих процесів і переходу на нові технології експлуатації, будівництва і реновації систем газопостачання.

1. Програма підвищення ефективності робіт з електрохімзахисту ВАТ «Харківміськгаз», розроблена для проведення широкомасштабних заходів щодо захисту газопроводів від корозії, своєчасному виявленню ушкоджень ізоляції покрить і попередженню можливих витоків газу. Програма містить у собі:

• витрати на установку додаткових вузлів захисту на газопроводах, що знаходяться в зонах небезпечного впливу блукаючих струмів;

• виконання заходів щодо удосконалення роботи лабораторії комплексного приладового обстеження, паспортизації газопроводів, створенню аналітичної групи для діагностики корозійного стану газопроводів, виявленню місць можливих ушкоджень ізоляції, по проведенню вхідного контролю і контролю якості ізоляційних покрить, своєчасному попередженню й усуненню процесу руйнування металу труби;

• установка додаткової кількості електроізолюючих фланцевих з'єднань, здатних збільшувати на 50 % зону активного захисту газопроводів;

• профілактика процесу розкрадання електрозахисних установок і інші.

2. Програма підвищення ефективності роботи і розвитку служби аварійно відбудовних робіт розроблена з метою підвищення рівня якості роботи служби аварійно-відбудовних робіт ВАТ «Харківміськгаз», від ступеня готовності якої до ліквідації і локалізації виникаючих аварійних ситуацій залежить безпека життєдіяльності населення м.Харкова.

• доукомплектація служби аварійно-відбудовних робіт газо- і трасопошуковими приладами, приладами для виявлення небезпечних концентрацій газів, комплектами інструмента й устаткування для локалізації й усунення витоків газу;

• оснащення спеціальних аварійних газових машин матеріально-технічними засобами згідно Правил безпеки систем газопостачання України;

• створення комплексної програми оснащення центрального диспетчерського пункту - «04» сучасним комп'ютерним комплексом з електрифікованою мнемосхемою м.Харкова й інші.

3. Програма по технічному переозброєнню, автоматизації виробничих процесів і переходу на нові технології експлуатації, будівництва і реновації систем газопостачання ВАТ «Харківміськгаз» розроблена з метою створення високотехнологічного, прибуткового підприємства, що забезпечує на основі передових енергозберігаючих технологій, безаварійну і безпечну роботу системи газопостачання м.Харкова, і передбачає:

• будівництво розподільних газопроводів з поліетилену, застосування нових енергозберігаючих технологій санації зношених газопроводів за технологією ((Процес Фенікс» - методом тихорєцької панчохи (компаундного шланга) і методом протягання поліетиленових труб усередині старих сталевих газопроводів. У даний час фахівцями ВАТ «Харківміськгаз» розробляється інвестиційний Пілот-проект санації газопроводів за технологією «Процес Фенікс» австрійською фірмою «Rohrsanierung Gmbh»;

• створення міської автоматизованої системи керування об'єктами газопостачання (ГАСУ ОГС);

• створення біллингових систем обліку природного газу: «Облікгаз» для обліку споживання газу юридичними і фізичними особами й «Абонентгаз» - по населенню. Дані технології дозволили підняти рівень розрахунків населення за 2001-2002р. на 17% у порівнянні з 2000р. і на 58% у порівнянні з 1999р. і знизити втрати газу на 20 млн.м3 (25%).

• впровадження інформаційно-графічної системи по паспортизації газових мереж м.Харкова «Газграф», що виконує комплекс задач по графічному поданню газопроводів із прив'язкою до плану міста, гідравлічному розрахункові газорозподільних мереж та інші.

• створення Програм переходу на єдину систему бухгалтерського, фінансово-економічного обліку і керування персоналом. Програму створення корпоративної електронної пошти, корпоративного телефонного зв'язку, Програму створення корпоративної ПІТЕЮ мережі і захисту від несанкціонованого доступу.

• створення нової структури підприємства, у яку для підвищення ефективності роботи підприємства введені відділ паспортизації газопроводів і аналізу стану електрохімзахисту; відділ головного зварника, що включає в себе групу контролю за якістю зварених з'єднань і лабораторію зварювання; відділ головного метролога, що включає виробничу лабораторію і Центр по перевірці промислових і побутових лічильників і приладів обліку газу.

• Забезпечення всіх підрозділів сучасними приладами для виконання діагностики корозійного стану газопроводів, визначення концентрацій газу, визначення якості природного газу й іншими.

З вищесказаного випливає, що фінансування заходів і Програм по впровадженню сучасних енергозберігаючих технологій набагато рентабельніше, ніж вкладення засобів в експлуатацію, ремонт і заміну існуючих неенергоефективних виробничих потужностей.

Для виконання концепції розвитку системи газопостачання міста ВАТ «Харківміськгаз» найближчим часом потрібно.

1. Розробити Програму створення єдиної системи обліку і зниження втрат природного газу ВАТ «Харківміськгаз».

2. Розробити Програму і методичні рекомендації зі збору грошових коштів і підвищення рівня оплати за спожитий газ по населенню та іншим групам споживачів.

3. Розробити Програму удосконалення рівня обслуговування населення.

4. Розробити концепцію установки і перевірки побутових лічильників відповідно до рекомендації І-ІКРЭ від 14.09.02 05-39-11/1960.

Малозатратними заходами, орієнтованими на швидку окупність є:

1. Координація взаємодії всіх підприємств - власників підземних металевих комунікацій і споруджень, підприємств - власників джерел блукаючих струмів, проектних інститутів, Харківської державної академії міського господарства, Управління містобудування й архітектури м.Харкова, ІТВ комунального господарства. А координацію дій перерахованих вище організацій і установ повинна здійснювати Координаційна рада з питань захисту при міськвиконкомі.

2. Приведення у відповідність з нормативними документами (ДСТУ 9.602-89 «Спорудження підземні», Інструкції з обмеження струмів витоку з рейок трамвая, Правил експлуатації трамвая і тролейбуса) рейкового- й енергогосподарства.

3. Виконання Плану основних організаційно-технічних заходів ВАТ «Харківміськгаз» на 2003р.

4. Виконання Плану підготовки газового господарства м.Харкова до роботи в осінньо-зимовий період 2003-2004рр.

5. Збільшення відсотка оплати за спожитий газ по населенню й іншим категоріям споживачів.

6. Виконання трьох Програм ВАТ «Харківміськгаз».

7. Збільшення доходів підприємства від іншої діяльності, розширення кола наданих підприємством послуг.

Пропозиції про можливості залучення інвестицій і створення нових робочих місць наведені в додатку 30.

Вищезгадані фактори: наявність джерел блукаючих струмів; експлуатація внутрішньобудинкового газового устаткування понад нормативний термін служби; недостатня робота зі сторони житлово-експлуатаційних організацій по змісту житлового фонду відповідно до вимог Правил безпеки систем газопостачання України; обмеження в засобах на фінансування ремонтно-відбудовчих робіт газових мереж і внутрішньобудинкового газового устаткування; - привели до зниження ефективності роботи системи газопостачання м.Харкова. Не може не викликати занепокоєння ріст на 74% за останні 10 років кількості аварійних заявок на витоки газу з підземних газопроводів, на введеннях і на внутрібудинковому газопроводі. Кількість витоків газу зростає з кожним роком, так у 2001р. у порівнянні з 2000р. їхня кількість збільшилася на 17%, а в 2002р. - ріст на 30% від рівня 2001р.

У сформованій ситуації необхідне вживання кардинальних заходів по відродженню, розвитку, підвищенню безпеки й ефективності системи газопостачання м.Харкова з залученням інвестицій і засобів міста й області, що будуть сприяти:

• підвищенню експлуатаційної безпеки і надійності газових мереж, попередженню розвитку техногенних катастроф;

• якісне і кількісне підвищення рівня наданих послуг по газу і транспортуванню природного газу підприємствам теплоенергетики, промисловим підприємствам, а також населенню міста й організаціям соціально-побутової сфери;

• динамічному розвиткові міської інфраструктури і підвищенню соціально-економічного потенціалу м.Харкова.

4.11.5. Транспортне обслуговування

Першочерговим завданням, без виконання якого немає перспектив не тільки поліпшення, а й взагалі утримання транспортної ситуації під контролем, є розробка і здійснення загальноміських заходів, що мають у своїй основі такі концептуальні засади:

1. Частини міської території, призначені для пересування механічних транспортних засобів громадського та індивідуального користування, є власністю виключно територіальної громади. Власник регулює склад і в разі потреби обмежує аж до повної заборони руху, інтенсивність транспортних потоків по окремих вулицях, виходячи з вимог особистої та громадської безпеки і додержання екологічних стандартів. Відповідно до цього повинно бути переглянуто завдання на розробку генеральної транспортної схеми.

2. Відповідно до рекомендацій UITP (Міжнародного союзу громадського пасажирського транспорту) генеральною транспортною схемою повинно передбачити розбиття території міста на три концентричні зони - зовнішню зону, де рух індивідуального та громадського транспорту відбувається без обмежень (крім спеціально зазначених ділянок), середню зону з переважним рухом громадського транспорту і де за право проїзду індивідуального транспорту запроваджено певну сплату, і внутрішню зону, в якій має право перебувати громадський пасажирський транспорт і, як виняток, за підвищену сплату - індивідуальний. Стоянка таксі дозволяється виключно у спеціально відведених місцях, зі сплатою за користування у другій та підвищеної сплати - у третій зоні.

3. Парковка індивідуального транспорту на проїзджих частинах усіх транспортних магістралей і тротуарах забороняється, за винятком місць, наданих за рішеннями міської ради в оренду КП «Муніципальна парковка». Прибуток від діяльності цього підприємства треба спрямовувати до спеціального фонду розвитку громадського транспорту. Надання в оренду нових місць парковки дозволяється тільки за умови випереджаючого впровадження телеметричних систем обліку. Існуючі місця парковки мають бути обладнані такими системами в термін, визначений міською радою.

4. Порядок сплати за право проїзду індивідуального транспорту в другій і третій зонах затверджується рішенням міської ради. Зібрані кошти повинні спрямовуватися до спеціального фонду розвитку громадського транспорту.

5. Міський пасажирський транспорт загальноміської (комунальної) власності існує виключно для виконання соціальної функції забезпечення рухомості населення, особливо його соціально незахищених верств. Міський пасажирський транспорт приватної власності має на меті отримання прибутку при виконанні тієї ж самої соціальної функції. З цього випливає пріоритетність задоволення потреб міського пасажирського транспорту комунальної власності при створенні або зміні умов функціонування.

6. Забезпеченість потреб населення у транспортних послугах повинна бути однаковою по всій території міста. З цього випливає принцип однакової, в межах даного виду транспорту, вартості для кожного суб'єкта одиничної транспортної послуги (один пасажир на середню по місту швидкість сполучення в кілометрах за годину) по всій території міста, що дає органу місцевого самоврядування об'єктивну можливість прозорого регулювання тарифів економічними засобами.

Аналіз стану справ та тенденцій, що склалися на міському транспорті комунальної власності за останні 10 років, дає підстави для констатації системної кризи в цій галузі: зростання тарифів на електроенергію, цін на комплектуючі та матеріали, підвищення заробітної плати об'єктивно збільшує видатки на експлуатацію того залишку технічних засобів, що продовжують функціонувати, при неспроможності міського бюджету компенсувати втрати від безоплатних перевезень та різниці між соціально прийнятним тарифом і собівартістю транспортних послуг.

Враховуючи вищевикладений аналіз стану на міському електротранспорті, необхідно вже сьогодні проводити реформування та подальший розвиток підприємства, особливо в центральній частині міста.

Сьогодні трамвай експлуатується майже в 300 країнах світу. Досвід великих міст показує, що при вирішуванні транспортних проблем міст орієнтир повинен бути на міський електротранспорт, який не забруднює повітря шкідливими речовинами, забезпечує більші перевезення за рахунок високої місткості. В останні роки відбувається відновлення проектування та будівництво трамвайних і тролейбусних мереж в великих містах Англії, Франції, Німеччини та інших, про що свідчать матеріали міжнародних конгресів.

Існуючим законодавством передбачено безоплатний, за рахунок міських бюджетів, проїзд певним категоріям населення на транспорті, що знаходиться в комунальній власності. Одночасно міські пасажироперевезення для альтернативних перевізників визнано підприємницькою діяльністю на звичайних економічних засадах, коли тариф визначається підприємцем, виходячи з кон'юнктури, видатками на здійснення руху і прибутком. Економічна протиприродність та соціальна несправедливість такого становища, коли для одного суб'єкта надання транспортних послуг є прибутковою справою, а для другого - примусовозбитковою, більш ніж очевидні.

Заходи з реформування та розвитку міського електричного транспорту наведені в додатку 31.

Лавиноподібне зростання кількості автомобілів на вулицях міст виявило повну непристосованість до цього міського середовища. Виконавчий орган місцевого самоврядування змушений рахуватися з протидією впливових кіл, які не зацікавлені в обмеженнях руху приватних автомобілів саме в центральних районах. Це чітко видно на прикладі поступового обмеження аж до повного знищення трамвайного руху в окремих районах, що нагадує ситуацію в країнах Західної Європи перед початком відродження саме трамвая після усвідомлення суспільної загрози, яку принесла некерована автомобілізація.

Міські пасажироперевезення як вид діяльності загальноміського значення, повинні відбуватися відповідно до обґрунтувань генеральної транспортної схеми, якими встановлюються критерії дозволу і напрямки руху громадського, індивідуального та вантажного транспорту по окремих районах міста, умови дозволу експлуатації пасажирського транспорту з двигунами внутрішнього згоряння, критерії застосування в окремих районах виключно або у певних співвідношеннях міського електротранспорту. Загальним напрямком регуляторної політики виконавчого органу місцевого самоврядування є сприяння діяльності транспортних підприємств комунальної власності, збереженню та поліпшенню стану їх основних фондів, для чого щорічно проводяться аудиторські перевірки з обговоренням результатів на сесіях.

З метою ефективного використання основних фондів окремих підприємств, зокрема ремонтного устаткування, що має особливе значення для малопотужних фірм та реалізації транспортної політики транспортні підприємства комунальної власності разом з приватними перевізниками об'єднуються в консорціум «Харківпастранс». Діяльність консорціуму регулюється Статутом та чинним законодавством.

До компетенції консорціуму відносяться:

• розподіл квот на пасажироперевезення між учасниками з урахуванням їх екологічності, технічної спроможності, рівня культури обслуговування, наявності законодавчо визначених пільг та переваг;

• узгодження умов і порядку спільного використання ремонтної бази для забезпечення належного технічного стану рухомого складу;

• організація досліджень для розробки пропозицій щодо розвитку і удосконалення маршрутної системи;

• підготовка рішень виконкому щодо режимів руху транспорту на окремих ділянках для підвищення ефективності та безпеки пасажироперевезень;

• узгодження порядку залучення приватних перевізників для виконання ексклюзивних перевезень загальноміського масштабу;

• підготовка рішень виконкому щодо використання коштів зі спеціального фонду розвитку пасажирського транспорту.

Передбачається створення підпорядкованого виконавчому органу місцевого самоврядування госпрозрахункового об'єднання (підприємства) пасажирського транспорту. Підприємство, крім основної діяльності, виконує функції робочого органу консорціуму «Харківпастранс». Завданнями об'єднання є:

• диспетчерське керівництво перевезеннями в цілому по місту, включаючи оперативну зміну напрямків руху усіх або окремих учасників перевізного процесу в разі виникнення необхідності;

• відстеження тенденцій формування та змін попиту на пасажироперевезення по ділянках транспортної системи міста, розробка прогнозів;

• розробка умов надання перевізникам прав на пасажироперевезення по напрямках транспортної системи міста, визначення граничних тарифів, підготовка документів для проведення тендерів (для приватних підприємств) і контроль додержання виконання умов;

• оперативний облік виконуваного усіма учасниками перевізного процесу руху;

• формування планів - замовлень на пасажироперевезення транспортними підприємствами комунальної власності і підтвердження їх виконання як підстави для часткової компенсації експлуатаційних витрат підприємств з міського бюджету (дотації);

• залучення на окремих договірних умовах альтернативних перевізників для виконання ексклюзивних перевезень загальноміського масштабу;

• аналіз умов руху за напрямками транспортної системи міста та розробка завдань з їх удосконалення як складових планів капітального будівництва, реконструкції та благоустрою.

Розпорядження чергового персоналу об'єднання пасажирського транспорту є обов'язковими до виконання усіма учасниками пасажироперевезень.

Кошти на утримання персоналу підприємства та інфраструктури системи диспетчерського керування утворюються за рахунок коштів, що раніше передбачалися для фінансування підрозділів служб (відділів) руху транспортних підприємств комунальної власності та сплат приватних транспортних підприємств, що входять до консорціуму «Харківпастранс».

Транспортне обслуговування населення здійснюється за затвердженими маршрутами та індивідуальними або груповими замовленнями. Конфігурації маршрутів, кількість та розташування зупинок пропонуються перевізниками для погодження з депутатами міської Ради та затвердження міськвиконкомом.

Усі суб'єкти перевізного процесу знаходяться в рівних економічних умовах, що забезпечується:

• встановленням збільшеної порівняно з тарифом для підприємств муніципальної власності нижньої межі тарифу, якщо підприємці чи приватні підприємства-перевізники, які за умовами тендеру не здійснюють безоплатні перевезення пільгового контингенту, працюють на маршрутах, що повністю або частково накладаються на маршрутні системи підприємств муніципальної власності;

• залученням підприємців та підприємств приватної власності для роботи на окремих напрямках на умовах роботи підприємств муніципальної власності з відшкодуванням витрат на безоплатне перевезення пільгового контингенту з міського бюджету в однаковому з підприємствами муніципальної власності порядку. Фінансування витрат на придбання основних фондів, капітальне будівництво, реконструкцію та технічне переозброєння підприємств комунальної власності відбувається безпосередньо з міського бюджету, і на зворотній основі - для приватних підприємств.

Обслуговування господарських одиниць приватної і комунальної власності вантажним транспортом здійснюється приватними транспортними компаніями та окремими підприємцями за договорами. Транспортний відділ міськвиконкому розглядає та затверджує пропозиції зі схем руху вантажного транспорту.

Контроль стану атмосферного повітря покладається на службу моніторингу, яка має право часткової або повної заборони автомобільного руху на певні періоди по окремих напрямках вуличної мережі при перевищеннях граничних норм забруднень.

Оптимальне використання спроможностей вулично-дорожньої мережі міста базується на даних паспортизації для обґрунтованого розташування знаків заборони зупинок і стоянок на проїзної частині, встановлення місць платних парковок, визначення тривалостей фаз та циклів світлофорів виходячи з вартості витрат електроенергії, що дотується з міського бюджету, які зазнають рухомі одиниці міського електротранспорту при зайвих пусках на світлофорах.

Фінансування господарської діяльності підприємств комунальної власності, що здійснюють міські пасажироперевезення, відбувається в трьох напрямках:

• загальнодержавному у вигляді держбюджетних асигнувань на придбання нової техніки, технічне переозброєння та капітальне будівництво;

• обласному (міському) у вигляді цільових коштів на відшкодування видатків на перевезення пільгових категорій пасажирів та компенсацію різниці між соціально прийнятним тарифом і собівартістю транспортних послуг;

• самостійному у вигляді доходів від перевезень та іншої діяльності.

Для реформування системи транспортного обслуговування необхідно прийняття:

1. Доповнення до технічного завдання на розробку генеральної транспортної схеми в рамках розробки Генерального плану міста Харкова в частині, що передбачає розбиття території міста на три зони з різними режимами допуску легкового автотранспорту;

2. Порядок отримання сплат від власників індивідуального транспорту за право пересування у другій, та підвищених сплат - у третій зонах;

3. Те саме для таксі;

4. Умови конкурсу на здійснення міського проекту з облаштування системи телеметричного контролю роботи парковок;

5. Положення про спеціальний фонд розвитку пасажирського транспорту.

4.11.6. Вулично-дорожня мережа

У даний час загальна протяжність вулично-дорожньої мережі міста складає 1538,8 км. з площею 13613,5 тис.м2. Протяжність доріг з вдосконаленим покриттям - 834,3 км, що складає 54,2% від загальної протяжності. Кількість мостів і шляхопроводів, що знаходяться в комунальній власності, 54 одиниці, пішохідних мостів - 5, підземних пішохідних переходів - 10. Є 325 км вулиць міста, що не благоустроєні.

Вулично-дорожня мережа міста формувалась до 70-х років і за останній час не підлягала реконструкції та розвитку, не дивлячись на те, що кількість міського транспорту за цей період зросла більше ніж у 3 рази. Так як існуюча структура транспортних магістралей міста являє собою радіальну систему, яка сходиться в центрі, котрий в теперішній час є діловим центром, то зростання кількості міського транспорту призвело до збільшення інтенсивності дорожнього руху по вулицям Чернишевського, Артема, Пушкінська та іншим, що знаходяться у центральній частині міста. Тут виникають транспортні затори в денний та вечірній час. У цілому це призвело до падіння пропускної спроможності вулично-дорожньої мережі і швидкостей руху.

В якості невідкладних заходів по виходу зі становища, що склалося, з метою збереження історичної частини центру від транзитних потоків транспорту, необхідно приступити до створення «трикутника» міських магістралей шляхом будівництва «пробивки» вул. Весніна на вул. Новгородську, закінчення реконструкції вул. Клочківської.

У майбутньому, згідно з перспективою необхідно створювати транспортні окружні кільця. Необхідно виконати «пробивку» загальноміської магістралі від вулиці Кірова до вулиці Моїсеївської, а також «пробивку» вул. Новгородської від вул. Клочківської до вул. Довгалевського з будівництвом моста через річку Лопань.

Вважати доцільним розглянути питання про доведення технічного стану основних магістралей міста до відповідності вимогам ДБН В.2.3-4-2000 «Автомобільні дороги». Щільність мережі магістралей безперервного руху в межах міста повинна складати 0,26 км/км2; протяжність магістралей безперервного руху в межах міста - 76,5 км.

Реалізація означених заходів в період до 2010 року потребує:

• будівництво 18,0 км магістралей безперервного руху;

• реконструкція 58,5 км існуючої магістральної мережі під мережу магістралей безперервного руху;

• будівництво 12 транспортних розв'язок в різних рівнях, 7 шляхопроводів, естакад, 4 мостів;

• виконання робіт з ліквідації 23,7 км трамвайних колій в центральній частині міста і будівництва 20,2 км нових трамвайних колій;

• продовження будівництва 15,6 км ліній метрополітену, будівництво 9 станцій метро.

Враховуючи, що протягом декількох останніх років на поточне утримання доріг виділялося не більш 30% потрібних коштів, із доріг з капитальним та покращенним типом покриття площею 10,84 млн.м2 тільки 5,4 млн.м2 закріплені за комунальними дорожньо-експлуатаційними підприємствами (КДЕП) для механізованого та ручного прибирання. Це магістральні дороги та майдани загальноміського значення і магістральні дороги районного значення, по яких проходять маршрути наземного пасажирського транспорту, такі як пр.Московський, пр.Гагаріна, вул.Сумська, пр.Леніна, пр.Постишева та ін.

Ситуація, що склалася в останні роки, пов'язана з недостатнім фінансуванням на утримання 1. м2 дорожнього покриття (при розрахункових нормах більше 7 грн., передбачено на 2003 рік 1,23 грн.), а також недостатня кількість машин і механізмів, що потрібні для санітарного прибирання і поточного утримання вулично-дорожньої мережи, впливає на якість поточного утримання і ремонт магістральних доріг і майданів загальноміського значення.

З метою забезпечення своєчасного і якісного прибирання і якісного утримання центральної частини міста та основних транспортних магістралей загальноміського значення доцільно переглянути закріплення за КДЕПами ділянок вулично-дорожньої мережи та закріпити поетапно центральну частину міста та основні магістралі площею 834 тис.м2 за Державним комунальним підрядним спеціалізованим підприємством з ремонту і будівництва автомобільних доріг м.Харкова (ДК ПСП «Доррембуд»).

Для здійснення цього заходу необхідно:

• створення ремонтної бази за рахунок перерозподілу існуючих баз комунальних підприємств і установ міста, або за рахунок коштів міського бюджету придбання в комунальну власність промислових баз відомств і організацій. Орієнтовна вартість 2,5-3 млн.грн.;

• придбання 104 одиниць дорожньої спецтехніки з орієнтовною загальною вартістю 11,0 млн.грн.;

4.11.8. Заходи проти підтоплення міста

Найбільш ретельно розроблена інститутом «УкркомунНДІпроект» система інженерного захисту від підтоплення і ліквідації його наслідків. Наприклад, програма «Водозниження і ліквідація наслідків підтоплення м.Харкова на 2003-2005рр.» містить перелік об'єктів, на яких передбачається виконання таких робіт:

• відновлення зливової каналізації;

• ремонт водопровідних і каналізаційних мереж;

• розчищення експлуатованої і будівництво нових систем лотків, канав, трубопроводів, водоприймальних і водопропускних споруд для регулювання поверхневого стоку;

• реконструкція очисних споруд;

• розчищення русел річок і малих водотоків;

• відновлення існуючих і влаштування нових дренажів;

• проведення постійного спостереження за підтопленими районами міста;

• інші заходи.

Приклад інженерного захисту території розглянуто в додатках 32, 33, 34.

4.11.9. Енерго-, ресурсозбереження

Величезний резерв засобів на реалізацію основних напрямків, реформування цінової політики, системи оплати житла і комунальних послуг закладений у ресурсоенергозбереженні. Витрати на оплату КП займають 40-70% у структурі платежів.

Органи місцевого самоврядування формують Програму ресурсозбереження як складову частину програми реформування ЖКГ. Програма розбивається за підгалузями.

мета програми - виділити найбільш вигідні напрямки ресурсозбереження, намітити їхнє виконання першочерговим і запланувати інші ресурсозберігаючі заходи на більш пізню перспективу. При цьому дуже важливо зв'язати виконання послідуючих етапів реалізації програми за рахунок коштів, отриманих на перших етапах реалізації ресурсоенергозбереження.

Органи місцевого самоврядування повинні проводити ефективну енергозберігаючу політику:

• встановити строгий контроль за виконанням Програми поетапного оснащення існуючого житлового фонду приладами обліку витрати і регулювання споживання води і теплової енергії;

• передбачити в проектах місцевих бюджетів кошти на фінансування робіт, пов'язаних з оснащенням житлового фонду приладами обліку витрати і регулювання споживання води і теплової енергії;

• залучити інші джерела фінансування, в тому числі кошти цільових фондів сприяння впровадженню приладів обліку, кошти населення, кредитні ресурси і т.п.;

• сприяти запровадженню диференційованих тарифів на послуги тепло-, водопостачання, за нормами або показниками приладів обліку;

• розширити мережу спеціалізованих підприємств з монтажу сервісного обслуговування і ремонту приладів обліку і регулювання споживання холодної, гарячої води і теплової енергії;

• запровадити заходи з безумовного виконання вимог Правил надання послуг населенню по тепло-, водопостачанню і водовідведенню усіма виробничими суб'єктами (виробниками послуг), не допускати випадків проведення розрахунків за спожиті енергоносії за нормами при наявності приладів обліку, внести пропозиції щодо притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб підприємства - виробників послуг, які порушують ці Правила;

• ввести контроль за обґрунтованістю витрат підприємств житлово-комунальної сфери, що враховуються при встановленні тарифів на житлово-комунальні послуги.

Енерго- і ресурсозбереження в системі водопостачання

Для забезпечення виконання Програми енергозбереження обласними та місцевими органами влади необхідно забезпечити фінансування робіт:

- переведення на перший клас енергопостачання всіх об'єктів водопостачання ТВО «Харківкомунпромвод»;

- будівництво власної трансформаторної підстанції 110/6 кВ на Кочетокській водопровідній станції (КВС) для енергопостачання об'єктів водопостачання КВС по 1-му класу. Обсяг капітальних вкладень - 7,5 млн.грн.;

- реконструкція і модернізація енергогосподарства по всій системі ТВО «Харківкомунпромвод» із заміною кабельних ліній для насосних станцій. Обсяг капітальних вкладень - 26,67 млн.грн.;

- впровадження сучасних приладів обліку споживання холодної та гарячої води. Обсяг капітальних вкладень - 67,8 млн.грн.;

- впровадження електричних приводів, що регулюють частоту струму в кількості 42 шт. Обсяг капітальних вкладень - 1,2 млн.грн.;

- впровадження сучасного обладнання та нової технології очищення і кондиціонування води із застосуванням реагентів типу «Магнафлок» та автоматичної системи дозування коагулянту на очисних спорудах ВУВГ «Донець» та ВУВГ «Дніпро». Обсяг капітальних вкладень - 5,0 млн.грн.;

- впровадження на спорудах ВУВГ «Донець» та ВУВГ «Дніпро» автоматизованої системи контролю технічних параметрів якості вихідної та питної води. Обсяг капітальних вкладень - 1,5 млн.грн.;

- впровадження нетрадиційного енергопостачання об'єктів водопостачання від систем вітротурбін. Обсяг капітальних вкладень - 122,0 млн.грн.;

- модернізація насосного, електричного обладнання. Обсяг капітальних вкладень - 25,0 млн.грн.;

- проектування та будівництво у м.Харкові 5 водонапірних башт підвищеної ємкості. Обсяг капітальних вкладень - 150,0 млн.грн.;

- впровадження контрольно-вимірювальних приладів обліку передачі води на магістральних водогонах в кількості 5 шт. (Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2000р. №1844.) Обсяг капітальних вкладень - 0,1 млн.грн.;

- впровадження автоматизованої системи збору та обробки даних по обліком споживання тепла, холодної та гарячої води на базі Пермського мікрорайону м.Харкова для подальшого впровадження цієї системи в інших мікрорайонах міста в кількості 38 житлових будинків. Для визначення фактичного споживання тепла, холодної та гарячої води та документального підтвердження цих фактів. Обсяг капітальних вкладень - 0,85 млн.грн.

Енергозбереження в системах електропостачання та освітлення міст

Світовий досвід розвитку комунальної енергетики свідчить, що найважливішим фактором підвищення ефективності, роботи галузі є економічне формулювання заходів з енерго- і ресурсозбереження у поєднанні з їх нормативно-правовим забезпеченням. Велике поширення у світовій практиці одержали конкурси, гранди. В Англії навіть знайшла застосування якась подоба «соціалістичних змагань» з енерго- і ресурсозбереження.

Сьогодні розвиток комунальної електроенергетики і світлотехніки відбувається шляхом їхньої приватизації. У зв'язку з відставанням сучасної правової бази існує загроза безпідставного підвищення тарифів на електричну і світлову енергію без додаткових витрат на удосконалення техніки і технології, що забезпечують поліпшення ефективності та якості електропостачання і освітлення споживачів. Тому в даний час найважливішим завданням є, нарівні з упровадженням сучасної техніки і технології, удосконалення правової бази діяльності підприємств електропостачання і освітлення міст.

У Харківському регіоні концепція розвитку галузі не відрізняється від державної, із усіма наслідками, що випливають з неї.

Стратегічний напрямок

• Підвищення рівня автоматизації керування режимами роботи систем електропостачання і освітлення міст.

• Впровадження енергозберігаючого енергетичного і технологічного устаткування і технологій.

• Залучення інвестицій в комунальну електроенергетику і світлотехніку.

• Розробка комплексної програми з енергозбереження в системах електропостачання і освітлення міст.

• Розробка комплексної програми світлового оформлення міста.

Першочергові малозатратні заходи, орієнтовані на швидку окупність

• Аналіз режимів існуючих систем електропостачання і освітлення, розробка рекомендацій щодо зниження втрат електроенергії в них.

• Створення робочої групи з розробки комплексного плану світлового оформлення міста.

• Створення робочої групи з розробки тимчасових вказівок з проектування систем електропостачання і освітлення м.Харкова.

• Створення робочої групи з розробки комплексного плану розвитку систем електропостачання і висвітлення м.Харкова.

Контроль і управління енергосистемою в реальному часі включає наступні завдання:

• контроль якості електричної енергії на стику енергосистеми і споживача з боку енергосистеми;

• контроль споживачів електричної енергії щодо дотримання виконання договору з використання електричної енергії споживачем;

• контроль параметрів нормальних і аварійних режимів;

• визначення і діагностика пошкоджених елементів енергосистеми;

• прийняття рішень про усунення аварії;

• визначення місця пошкодження повітряних ліній;

• аналіз причин аварії і вироблення заходів для їхнього запобігання;

• прогноз аварійних ситуацій в енергосистемі.

Енергозбереження в теплопостачанні

Подальший розвиток і удосконалення централізованого енергопостачання і теплофікації. Вихід на новий якісний рівень поняття «централізоване теплопостачання» як цілого комплексу таких напрямків і заходів:

• найвищий ступінь комбінованого виробництва енергії і тепла відповідно до генеральних планів теплопостачання; гнучка паливна технологія застосування вугілля, нафти, природного газу і біомаси; підвищена теплоізоляція магістральних і розподільних трубопроводів;

• низькотемпературний режим роботи при мінімальних тепловтратах і можливості інтегрування альтернативних і поновлюваних джерел енергії;

• енергозбереження в середині будинків;

• велика увага охороні навколишнього середовища;

• регулювання споживчих цін і обкладання споживачів податками відповідно до екологічного навантаження окремих видів палива.

3. Комбіноване вироблення тепло - і електроенергії на великих децентралізованих і місцевих ТЕЦ.

Поєднання централізованого енергопостачання з децентралізованим на базі застосування автономних джерел енергії (у першу чергу, у соціально-побутовій сфері) і міні - ТЕЦ.

4. Розвиток централізованих і децентралізованих джерел теплоенергії шляхом максимального використання енергії палива, в тому числі за рахунок теплоти водяної пари, наявної в продуктах згоряння.

5. Розповсюдження низькотемпературного теплопостачання, що забезпечує мінімальні втрати в навколишнє середовище, зниження витрати палива при виробленні теплової й електричної енергії, забезпечення можливості максимального використання ентальпії продуктів згоряння, у тому числі теплоти конденсації водяної пари, надійності й економічності систем тепло розподілу, а також можливості залучення енергії поновлюваних джерел енергії.

6. Збільшення виробництва теплової й електричної енергії при зниженні температурного рівня в тепломережі.

7. Максимальне використання теплоти газів газоспоживаючих котлоагрегатів з використанням теплоти конденсації водяної пари (конденсаційні котли і конденсаційні приставки).

8. Максимальне використання нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії.

9. Зниження енергоспоживання в промисловому виробництві з установкою приладів обліку витрат палива і споживання енергії.

10. Спалювання низькосортних дешевих видів палива, сміття, деревини, побутових відходів з відповідними інвестиціями в підготовку палив, у тому числі в топках з киплячим шаром і пило газоочищення.

11. Широке впровадження сучасних методів і засобів контролю, обліку й автоматизації на всіх етапах «проведення-споживання» енергії.

12. Застосування індустріальних технологій у системах транспорту і розподілу (трубопроводи з предізоляцієй заводського виготовлення), що знижують витрати на прокладку мереж, що спрощують їхнє обслуговування і підвищують надійність.

13. Розробка і використання гнучкої паливної технології, що дозволяє залежно від кон'юнктури спалювати найбільш економічний з обліком екологічних та інших наслідків від палива.

14. Зменшення впливу на навколишнє середовище: установка ефективних очисних споруд, використання екологічно чистого палива і технологій.

15. Створення і впровадження моніторингової системи керування технологічними процесами систем енергопостачання.

Першочергові заходи з економії ПЕР в період 2003-2005рр.

• Встановлення сучасних приладів та систем обліку виробництва, транспортування та споживання енергоресурсів (природний газ, електро-, тепло енергія, вода тощо);

• Створення енергоефективних демонстраційних зон в галузях суспільного виробництва, побуті та об'єктах бюджетної сфери;

• Автоматизацією енерготехнологічних процесів;

• Розробку та впровадження енергоефективних люмінесцентних ламп освітлення та електронної пускорегулюючої апаратури до них;

• Залучення в паливно-енергетичний баланс регіонів місцевих видів палива;

• Використання нетрадиційних видів палива та поновлювальних джерел енергії тощо;

• Впровадження напівпровідникової перетворювальної техніки (в електроенергетиці, електротранспорті, електроприводі тощо);

• Впровадження контактних та інших водогрійних установок для децентралізованого теплопостачання та різних технологій;

• Впровадження струменевих форсуночних водонагрівачів «транссонік»;

• Впровадження економічних автономних установок для виробництва електричної та теплової енергії, газових двигунів-генераторів тощо;

• Впровадження енерго- та ресурсозберігаючих джерел світла та систем освітлення, більш широке використання індивідуального освітлення робочих місць;

• Розробку та впровадження автоматизованих систем комплексного обліку енергоносіїв (газ, тепло, вода, електроенергія) та управління енергоспоживанням.

Енергозбереження на міському електротранспорті

Розв'язання проблеми енергозбереження на міському електротранспорті має два напрямки - технічне переозброєння та експлуатаційне енергозаощадження.

Перший шлях довготерміновий і полягає у освоєнні промисловістю міста нових зразків високоефективної техніки, зокрема рухомого складу з електронним регулюванням, інверторів для передачі рекуперативної енергії до первісної електромережі тощо. Усі передумови для цього в місті Харкові є, але здійснення потребує капіталовкладень.

Другий шлях вимагає незначних витрат і базується на ідеї на наведенні елементарного порядку. Зокрема з метою усунення зайвих витрат енергії на пуск рухомих одиниць потрібно повністю, або на певні години доби ліквідувати зупинки з незначним пасажирообігом, переглянути взаємне розташування світлофорів, спеціальних частин контактної мережі відносно зупинок, запровадити пере відрядження рухомих одиниць відповідно до змін пасажиро потоків в просторі і часі. Великі резерви енергозаощадження можуть бути задіяні, якщо здійснити справжнє матеріальне стимулювання водіїв при впровадженні приладів індивідуального обліку витрачення енергії, енергетичних паспортів маршрутів.

Загалом кажучи, підприємство «Міськелектротранс» повинно розробити власну програму зменшення енергоспоживання з гарантією того що заощадженні обсяги енергії матимуть конкретний стимулюючий ефект, незалежно від сум дотацій з бюджету.

Заходи енергозбереження у житлово-комунальному господарстві

Обсяги та структура забезпечення населення та інших споживачів міста комунальними послугами підприємств ЖКГ значні, достатньо складні і потребують істотних витрат енергоносіїв, загальний обсяг яких залежить від багатьох факторів (пори року, погодних умов, організації енергоспоживання на підприємствах).

Питома вага витрат вартості ПЕР в собівартості послуг теплопостачання становить (за експертними даними 2000р.) 76,8%, у тому числі: електроенергія - 3,5%, паливо, усього - 27,5%, з них природний газ - 27,3%.

По іншим підгалузям житлово-комунального господарства вартість енергоносіїв в собівартості виробництва послуг становить: - водопостачання - 52,7%, у тому числі електроенергія - 50,4%; водовідведення - 40,5%, у тому числі електроенергія - 37,7%; міськелектротранспорт - 29%, у тому числі електроенергія - 29%.

Технологічна схема водопостачання та водовідведення в м.Харкові така, що по енерговитратам водопостачання має найвищі показники в країні; а по водовідведенню - найнижчі.

Наведені дані свідчать про те, що створення реальної енергозберігаючої програми по ЖКГ Харкова при наявності в ньому потужного наукового і виробничого потенціалу, розвиненій інфраструктурі, розгалуженої банківської мережі можуть дати відчутний результат по зменшенню енерговитрат і відповідно зменшенню собівартості наданих послуг.

Аналіз свідчить, що перелік першочергових енергозберігаючих заходів включає наступні заходи:

Житлово-комунальне господарство:

1. Впровадження засобів обліку та регулювання споживання води та теплової енергії при новому будівництві.

2. Впровадження прогресивних архітектурно-конструктивних рішень, поліпшення теплозахисних властивостей конструкції тощо при новому будівництві.

3. Збільшення випуску порожнистих виробів з бетону та цегли і теплоізоляційних виробів з перліту та бальзату.

4. Впровадження тепло відбиваючого скла та скло пакетів.

5. Енергозбереження у виробництві силікатних матеріалів.

6. Використання відходів як сировини, модернізація печей випалу цегли та черепиці.

7. Встановлення лічильників споживання природного газу.

8. Встановлення лічильників споживання природного газу на підприємствах комунальної енергетики.

9. Реконструкція житлових будівель, впровадження прогресивних архітектурно-конструктивних рішень, поліпшення теплозахисних властивостей конструкцій тощо.

10. Удосконалення конструкцій запірно-регулювальної апаратури, технологій переривчастої аерації стічних вод, модернізація двигунів та насосів, оптимізація водопровідних мереж тощо.

11. Заміна котлів застарілих конструкцій.

12. Обладнання котлів утилізаторами.

13. Оптимізація схем теплопостачання міст.

14. Заміна трубопроводів теплових мереж на попередньо ізольовані.

15. Впровадження регульованих приводів насосів.

16. Удосконалення перевезень сміття та його знищення.

17. Впровадження засобів обліку та регулювання споживання води та теплової енергії у житловому фонді.

18. Реалізація комплексу маловитратних робіт з модернізації та оптимізації роботи обладнання, підвищення технологічної дисципліни, поліпшення якості сировини тощо.

19. Підвищення експлуатації житлових будівель, в тому числі сантехнічних систем.

Бюджетна сфера:

1. Встановлення лічильників споживання теплової енергії та регуляторів температури в адміністративних будівлях.

2. Встановлення лічильників споживання теплової енергії та регуляторів температури в будівлях об'єктів бюджетної сфери обласної та районних держадміністрацій.

3. Комплекс маловитратних заходів з оптимізації режимів роботи обладнання на об'єктах бюджетної сфери, модернізації енергетичного обладнання. Зменшення втрат тепла та води, поліпшення показників систем освітлення тощо.

4. Встановлення лічильників споживання гарячої води в будівлях об'єктів бюджетної сфери обласних та районних держадміністрацій.

5. Встановлення лічильників споживання природного газу об'єктами бюджетної сфери обласних та районних держадміністрацій.

6. Реконструкція кількох об'єктів (шкіл, лікарень) для створення взірцевих об'єктів високої енергоефективності.

Важливим є створення та реалізація демонстраційних проектів у рамках демонстраційних зон високої енергоефективності.

Очікувані результати і механізм реалізації

В Україні протягом десятків років сформувався великий потенціал економії ПЕР, у тому числі в ЖКГ. У 1995 році енергоємність ВВП становила 3,2 кг/у.п./грн., у 1999 році цей потенціал зріс на 25.....30% і більше ніж удвічі перевищує аналогічні показники промислово розвинутих країн. Загальний потенціал енергозбереження в Україні становить 50% до загального обсягу їх споживання.

Економічно доцільний рівень енергозбереження за рахунок впровадження мало витратних заходів енергозбереження та впровадження організаційних заходів у найближчі 2-3 роки становить у ЖКГ більш 20% загального обсягу споживання енергоносіїв.

Але втілення названих вище заходів потребує фінансової та організаційно-технічної підтримки на муніципальному рівні. Це можливо лише на основі розробки, затвердження і реалізації міської комплексної програми енергозбереження і локальної програми енергозбереження в ЖКГ, в яких будуть детально прописані фінансові кошти, їх джерела та механізм реалізації.

Лише при цьому можливо зменшення питомої ваги енергоспоживання за рахунок передбачених вище заходів, що обумовлює ефективність їх застосування.

Виконання цих заходів, а також програми енергозбереження у будівельному комплексі та житлово-комунальному господарстві на 2003-2010рр. та перспективу і програми поетапного оснащення наявного житлового фонду засобами обліку витрачення та регулювання споживання води і теплової енергії, зокрема забезпечить у 2005р. зменшення питомих витрат на виробництво: у комунальній теплоенергетиці - теплової енергії до 164,7 кг у п / Гкал; у водопостачанні - електроенергії на одиницю продукції до 0.84 кВт год./м3; у водовідведенні - електроенергії на одиницю продукції до 0,46 кВт год./м3; у житловому фонді та інших підгалузях - економію ПЕР на 25-30%. До 2010року - 100% обладнання квартирними лічильниками води та теплової енергії, а також зниження енергоємності не менш ніж на 20%.

Головні напрямки енерго- і ресурсозбереження та очікувані результати наведені в додатках 21, 22.

4.11.10. Створення єдиного інформаційного простору міста

Світовий досвід свідчить про необхідність застосування сучасних наукових та інформаційно-технологічних засобів щодо супроводу управлінських рішень, який дозволить би значно раціоналізувати управлінську діяльність, ефективно прораховувати її найближчі та віддалені економічні та соціальні наслідки, своєчасно передбачати та реагувати на негативні результати, стимулювати позитивні тенденції в бажаному напрямку. Лише створення сучасної інформаційно-обчислювальної інфраструктури та діючих засобів електронного зв'язку може забезпечити використання наукових методів аналізу й прогнозування поточного стану та динаміки розвитку соціально-економічних процесів міста.

Стан проблеми інформатизації міста

На даний час у місті ведуться роботи з інформатизації різних сфер діяльності, що виконуються або в рамках досить вузьких програм, або в ініціативному порядку для забезпечення інформаційних потреб відповідних галузей чи місцевих органів керування (районних і міських адміністрацій).

Після створення у вересні 2002 року Комунального підприємства «Міський інформаційний центр» (КП «МІЦ») з метою впровадження заходів щодо інформатизації міської ради та її виконавчих органів, стан інформатизації міста змінився. Так, розроблено Положення про Єдину інформаційну систему Харківської міської ради та її виконавчих органів, в якому визначено порядок побудови такої системи, порядок використання інформаційних ресурсів та їх реєстрація, порядок взаємодії суб'єктів системи, оператори системи, режими доступу і таке інше.

роботи по створенню телекомунікаційної основи для функціонування Єдиної інформаційної системи. Спроектована та частково введена в дію комп'ютерна мережа що об'єднує локальні мережі 25 виконавчих органів міста. На найбільш потужних інформаційних напрямках проектуються та будуються оптоволоконі мережі з пропускною спроможностью 1 Гігабіт.

До проведення робіт на конкурсних засадах залучаються провідні наукові, учбові та комерційні структури міста. Наприклад: ХНУРЕ - до розробки Концепції та Програми інформатизації; СМІТ, Карнеол, Спецвузавтоматика - до обстеження та проектування локальних комп'ютерних мереж на базі сучасних структурованих кабельних систем; НПО «Хартрон», СКБ «САУ» - до розробки програмних засобів та керуючих систем; ВАТ «Укртелеком», ТОВ «УкрНет», СП «Инфоком» - до створення каналів зв'язку та міської муніціпальної мережі (рис.4.11.10.1).

Рис.4.11.10.1 Міська муніціпальна мережа

Побудовано ряд та проектуються інші технологічні площадки окремих мереж (будівля горвиконкому, управління архітектури, управління споживчого ринку) на базі сучасного телекомунікаційного обладнання. Для побудови мереж обрано єдину технічну політику з вибору комутаторів, серверів, протоколів передачі даних та таке інше. Забезпечуються єдині заходи щодо захисту інформації та розробки структур СКБД. Роботи проводяться під координацією КП «МІЦ».

На базі КП «МІЦ» з залученням провідних наукових та учбових закладів міста розгорнуто майданчик по створенню та тестуванню сучасних програмних засобів для керування. Так проводяться роботи по створенню єдиної топографічної основи міста на базі планшетів масштабу 1:500. У цьому напрямку визначено порядок ведення та актуалізації карти, структури баз даних реєстрів вулиць та будівель, порядок побудови відомчих систем керування на базі цієї топооснови. Проводяться роботи по тестуванню єдиної системи документообігу і таке інше. Розроблені загальні технічні вимоги щодо створення програмних засобів.

Підготовлено низку нормативно-правових актів щодо розвитку та користування інформаційними системами міста. Однак, в плані побудови загальної інформаційної системи міста при цьому відсутня технічна й організаційно-технологічна координація цих робіт, і як наслідок, усі вони виконуються незалежно друг від друга, при повній відсутності єдиної методології, підходів і стандартів, мають місце факти дублювання робіт.

Основними причинами недостатнього розвитку і нераціональної побудови існуючої системи інформаційних ресурсів міста є:

• перевага відомчого функціонально-орієнтованого підходу до побудови інформаційних баз даних;

• відсутність на регіональному і муніципальному рівнях єдиних методологічних, технологічних і організаційних принципів і підходів, закріплених відповідними нормативно-правовими документами;

• складність забезпечення цілісності і вірогідності інформації з об'єктів міської інфраструктури. Та ж сама інформація ведеться в різних місцях без усякого регламенту і встановлених прав на зміну і використання.

• відсутній і єдиний орган, що координує всю діяльність по інформатизації;

• низький рівень комп'ютерної грамотності населення;

• недостатньо розвинута програмно-технічна і телекомунікаційна база інформатизації міста.

Існуюча тенденція розвитку процесу інформатизації веде до завищення витрат на створення засобів інформатизації, їхній наступний супровід і розвиток, а також повної несумісності розроблювальних засобів та інформаційних ресурсів і, як наслідок, принципової нездійсненності комплексного (багато аспектного) інформаційного забезпечення органів влади і керування різних рівнів, а також інших сфер інформатизації міста.

Усунення вищевказаних негативних тенденцій у формуванні інформаційних ресурсів є украй важливим, як з метою оптимізації витрат на інформатизацію, так і з метою підвищення ефективності регіонального і муніципального керування на основі використання комплексної і достовірної інформації, що міститься у раціонально організованій системі інформаційних ресурсів.

На підставі вищевикладеного можна зробити висновок про необхідність переходу до якісно нового стану інформатизації в місті - формуванню єдиного інформаційного простору, що повинне будуватися з максимальним використанням вже існуючих інформаційних систем, банків даних і локальних обчислювальних мереж.

Концепція інформатизації міста повинна забезпечити формування на нормативно-правові основі міських інформаційних ресурсів, об'єднаних у єдиний інформаційний простір за допомогою ефективної системи керування їх формуванням і використанням для всіх сфер діяльності - навчальної, наукової, управлінської, комерційної і т.д., на базі сучасних інформаційних технологій, засобів мультимедіа і телекомунікацій.

Основною метою концепції є створення засобів та умов ведення й раціонального використання для сталого розвитку міста, його інформаційного ресурсу на засадах єдиного інформаційного простору.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

1. Створити єдиний інформаційний простір міста, що являє собою сукупність інформаційних ресурсів, технологій їх ведення і використання, інформаційно-телекомунікаційних систем і мереж зв'язку, що функціонують і взаємодіють на основі єдиних принципів і за єдиними правилами, забезпечуючи можливість інформаційної взаємодії органів місцевого самоврядування з юридичними і фізичними особами міського господарства та органами державної влади, а також задовольняючи інформаційні потреби суб'єктів соціально-економічних відносин міста.

2. Створити телекомунікаційну основу для функціонування ЄІП.

3. Забезпечити здійснення єдиної науково-технічної і промислової політики в сфері інформатизації з урахуванням сучасного світового рівня розвитку інформаційних технологій.

4. Реорганізувати інфраструктуру управління процесами інформатизації міста на основі нормативних актів адміністрації міста.

5. Розробити й обґрунтувати стандарти і регламенти інформаційної взаємодії між суб'єктами єдиного інформаційного простору.

6. Розробити методичні та організаційно-правові матеріали із забезпечення розвитку інформаційної інфраструктури.

7. Забезпечити проведення експертиз інформаційних систем, мереж, баз і банків даних (крім спеціальних і захищених), а також контроль за їхнім створенням і використанням.

8. Розробити пропозиції щодо забезпечення єдиної політики сертифікації програмних засобів і систем.

9. Розробити механізми науково-технічної і техніко-економічної експертиз конкурсних варіантів проектів інформатизації.

10. Розробити систему підготовки і перепідготовки фахівців, що забезпечують функціонування і розвиток інформаційних технологій, на основі передового світового досвіду і сучасних тенденцій розвитку інформаційних технологій, засобів телекомунікацій і технологій навчання.

11. Визначити джерела й власників важливої для життєдіяльності міста інформації та персоніфікувати відповідальність за ії повноту, вірогідність та своєчасність.

12. Підготувати правові, організаційні, технічні й економічні умови для подальшого удосконалення, розвитку і поширення інформаційних технологій у всіх сферах міської діяльності, в тому числі в самих органах міського самоврядування.

13. Розробити і затвердити положення про організацію й адміністрування міської інформаційної мережі як основного елемента єдиного інформаційного простору; єдині права й обов'язки учасників-клієнтів міської інформаційної мережі.

14. Створити міську інформаційну систему як надійний інструмент для місцевих органів самоврядування, підприємств та установ щодо прийняття рішень з питань поточного управління та подальшого розвитку як самого міста, так і окремих комунальних підприємств і служб.

15. Забезпечити всіх суб'єктів міського господарства програмно-технічними засобами інформаційної взаємодії й доступу до інформаційних ресурсів міста на засадах відповідних інформаційних технологій, що забезпечують збір, обробку, захист, збереження, поширення та передачу інформації.

16. Створити постійно діючу інформаційну службу, що забезпечує нормальне функціонування міської інформаційної мережі і здійснює загальну координацію робіт всіх учасників-клієнтів у єдиному інформаційному просторі.

17. Створити і підтримувати в робочому стані зосереджене ядро міської інформаційної бази даних із ключовою загальноміською інформацією, в основу якої покласти офіційні класифікатори та реєстри міських об'єктів.

18. Налагодити централізований облік локальних інформаційних систем і забезпечити координацію робіт, спрямованих на їхню взаємну сумісність при використання ідентичних баз даних.

19. Забезпечити рекламну та просвітню роботу щодо залучення нових учасників-клієнтів міської інформаційної мережі на основі взаємної зацікавленості.

20. Сприяти успішній реалізації всіх підпрограм у рамках Програми підвищення ефективності місцевого самоврядування.

21. Визначити умови для поступового переходу загальноміської інформаційної служби на комерційні засади.

Фінансування робіт з інформатизації:

Для формування і розвитку робіт з інформатизації треба використовувати такі джерела фінансування:

• кошти міського бюджету;

• кошти різних фондів;

• кошти позабюджетних фондів, виділені на галузеві, цільові та інші програми інформатизації;

• кошти комерційних структур, приваблюваних на вигідних для них умовах (пільгові умови доступу до інформації, пільгові економічні умови і т.д.);

• внутрішні і зовнішні інвестиції;

• частина прибутку від надання за плату муніципальних інформаційних продуктів і послуг стороннім організаціям.

Фінансування координації робіт за програмою концепції, створення та утримання відділу інформаційної системи міського управління та технічного центру інформаційної системи міського управління здійснюється за кошти міського бюджету.

Фінансування робіт по створенню і веденню частини локальних баз даних різних міських підприємств, служб та установ, що інтегрується до єдиної загальнодоступної бази, здійснюється відповідними організаціями. Теж саме стосується організацій, що відповідають за формування загальноміських класифікаторів, реєстрів, кадастрів, довідників, тощо.

Технічне оснащення загальноміської інформаційної служби на першому етапі може здійснюватися силами «Центру Мегаполіс», інших аналогічних центрів і всіх учасників-клієнтів створюваної міської інформаційної мережі. На наступних етапах програма повинна бути централізовано оснащеною сучасною електронною технікою з ліцензійним програмним забезпеченням і технічним обслуговуванням. (додатки 35).

5 Механізм впровадження та нормативно-правовий супровід реалізації основних положень Програми

Виконання заходів програми передбачає спільну діяльність місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Послідовність дій з реформування житлово-комунального господарства м.Харкова встановлюється відповідно до цієї Програми. Нормативно-правовою базою реформування є комплекс першочергових, загальноміських та галузевих документів, зміст яких опрацьовується робочими групами і передається до затвердження на сесії міської ради та засідання міськвиконкому. Першочергові документи спрямовані на удосконалення структури управління, зокрема розмежування функцій адміністративно-правового та господарчого управління:

• Рішення сесії міської ради про затвердження чисельності і складу робочої групи з конкретизації об'єктів та строків впровадження заходів з реформування житлово-комунального господарства, її компетенції, завдань апарату міськвиконкому та строків подання проектів рішень, інформаційного забезпечення групи та заходів щодо пропаганди серед населення;

• Рішення сесії міської ради про затвердження Програми реформування житлово-комунального господарства;

• Рішення сесії міської ради про зміни функцій і складу структурних підрозділів виконавчого органу з управління житлово-комунальним господарством;

• Рішення сесії міської ради про утворення служби єдиного замовника житлово-комунальних послуг;

• Рішення сесії міської ради про затвердження Положення службу єдиного замовника житлово-комунальних послуг;

• Рішення сесії міської ради про склад наглядової ради служби єдиного замовника житлово-комунальних послуг;

• Рішення сесії міської ради про утворення комунального підприємства «Харківпастранс» - єдиного замовника на транспортні послуги;

• Рішення сесії міської ради про склад наглядової ради комунального підприємства «Харківпастранс»;

• Рішення сесії міської ради про затвердження Типового статуту служби єдиного замовника житлово-комунальних послуг;

• Рішення сесії міської ради про затвердження Типового положення про будинкові комітети;

• Рішення сесії міської ради про затвердження Положення про комунальне підприємство «Харківпастранс»;

• Рішення сесії міської ради з реформування системи питного водопостачання;

• Рішення сесії міської ради з реформування системи теплопостачання;

• Рішення сесії міської ради з реформування системи водовідведення;

• Рішення сесії міської ради про затвердження порядку надання ліцензій на здійснення робіт з надання комунальних послуг;

• Рішення сесії міської ради про затвердження порядку надання ліцензій на транспортне обслуговування населення;

• Рішення сесії міської ради про затвердження зонування території міста на зону руху індивідуального автотранспорту без обмежень, зону часткового та зону повного обмеження;

• Рішення сесії міської ради щодо передачі в користування земельних ділянок і споруд для новоутворених підприємств з первісної обробки ТПВ.

На рівні виконавчого органу місцевого самоврядування потрібно забезпечити розробку та затвердження нормативних документів - складових Програми:

• Постанова про реєстр комунальної власності;

• Постанова про інвентаризацію комунальної власності;

• Постанова про форму, зміст, відповідальність за невиконання та строки дії договору між виконавчим органом місцевого самоврядування та керуючою компанією на управління житлом комунальної власності;

• Постанова про форму, зміст, відповідальність за невиконання та строки дії договору між комунальним підприємством «Харківпастранс» та підприємствами, що здійснюють пасажироперевезення;

• Постанова про розмежування балансової приналежності та сфер експлуатаційної відповідальності підприємств житлово-комунального господарства та суб'єктів постачання цих підприємств енергоресурсами, сировиною тощо.

• Постанова про порядок визначення, періодичність перегляду та введення в дію норм обслуговування, експлуатації, нормативів витрат ресурсів і стандартів якості наданих послуг для соціально незахищених верств населення;

• Постанова про порядок визначення, періодичність перегляду та введення в дію норм обслуговування, експлуатації, нормативів витрат ресурсів і стандартів якості наданих послуг для споживачів на період відсутності засобів обліку;

• Постанова про порядок визначення, періодичність перегляду та введення в дію мінімальних соціальних стандартів для споживачів, що мають засоби обліку;

• Постанова про граничні норми витрат по статтям собівартості для природних монополій;

• Постанова про форму, зміст, відповідальності за невиконання умов технічного обслуговування і ремонту та строк дії договору соціального найму, комерційного найму і строкової оренди приватизованого та придбаного на вторинному ринку житла;

• Постанова про порядок сплати за житло і комунальних послуг у будинках муніципальної власності;

• Постанова про порядок передачі повноважень щодо використання нежилих приміщень товариству власників житла;

• Постанова про порядок передачі повноважень щодо використання нежилих приміщень у будинках муніципальної власності керуючою компанією;

• Постанова про затвердження програми забезпечення суспільної підтримки реформи.

Реформування пасажирського транспорту комунальної власності потребує розробки і затвердження наступних нормативних документів:

• Положенням про спеціальний фонд розвитку міського пасажирського транспорту;

• Положенням про консорціум «Харківпастранс»;

• Статуту консорціуму «Харківпастранс»;

• Положенням про госпрозрахункове комунальне підприємство пасажирського транспорту;

• Статутом госпрозрахункового комунального підприємства пасажирського транспорту;

• Положенням про загальноміську диспетчерську службу;

• Регламентом складання плану-замовлення на пасажироперевезення;

• Регламентом контролю виконання плану-замовлення;

• Положенням про передачу транспортного підприємства комунальної власності в довірче управління (оренду, концесію).

Виконання програми реформування житлово-комунального господарства забезпечить передумови припинення деградації основних фондів і дасть можливість реалізувати ряд міських проектів з розвитку галузей (додаток 36).

6 Література

Житловий фонд:

1. Закон України «Про бюджетну систему» №512 від 5 грудня 1990 року.

2. Закон України «Про підприємства в Україні» №887 від 27 березня 1991 року.

3. Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» №1201 від 18 червня 1991 року.

4. Закон України «Про інвестиційну діяльність» №1560 від 18 вересня 1991 року.

5. Закон України «Про господарські товариства» №1576 від 21 вересня 1991 року (редакція від 21 вересня 2000 року).

6. Закон України «Про приватизацію державного майна» №2163 від 4 березня 1992 року.

7. Закон України «Про оренду державного та комунального майна» №2269 від 10 квітня 1992 року.

8. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» №448 від 30 жовтня 1996 року.

9. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280 від 21 травня 1997 року.

10. Закон України «Про лізинг» №723 від 16 грудня 1997 року.

11. Закон України «Про ратифікацію Угоди про позику (Проект реабілітації та розширення централізованого теплопостачання м.Києва) між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку» №542 від 23 березня 1999 року.

12. Закон України «Про ратифікацію Гарантійної угоди (Програма інвестицій та розвитку системи водопостачання та очищення води м.Запоріжжя) між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку» №1162 від 19 жовтня 1999 року.

13. Закон України «Про концесії» №997 від 16 липня 1999 року.

14. Закон України «Про Державний бюджет України на 2000 рік» №1458-ІІІ від 17 лютого 2000 року.

15. Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова» №1714 від 11 травня 2000 року.

16. Указ Президента України «Про порядок підтвердження згоди України на фінансування Європейським банком реконструкції та розвитку інвестиційних проектів, що не потребує державних гарантій» №1205 від 30 жовтня 1997р.

17. Указ Президента України «Про впорядкування внутрішніх та зовнішніх запозичань, що проводяться органами місцевого самоврядування» №655 від 18 червня 1998 року.

18. Постанова Ради Міністрів Української РСР «Про затвердження Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу» №186 від 30 квітня 1985 року.

19. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про порядок організації та діяльності об'єднань, що створюються власниками для управління, утримання і використання майна житлових будинків, яке перебуває у загальному користуванні» №588 від 31 липня 1995 року.

20. Постанова Кабінету Міністрів України «Про Порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи» №1308 від 17 серпня 1998 року.

21. Постанова Кабінету Міністрів України «Про Порядок проведення на конкурсних засадах оцінки та відбору інвестиційних проектів, що передбачають залучення коштів державного бюджету» №2145 від 25 листопада 1999 року.

22. Постанова Кабінету Міністрів України від 7 червня 2000 року №934 «Про затвердження Порядку проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, природний газ, житлово-комунальні послуги та послуги водопостачання і водовідведення».

23. Постанова Кабінету Міністрів України від 15 квітня 1999 року №594 «Про забезпечення додержання дисципліни газопостачання та поліпшення розрахунків за використаний природний газ» (із змінами, внесеними згідно з Постановами КМУ №1145 від 20.07.2000р.)

24. Рішення Держкомісціннихпаперів «Про затвердження Положення про порядок випуску та обігу облігацій місцевої позики» №48 від 13 жовтня 1997 року.

25. Наказ Держбуду, Мінекономіки, Мінпаливенерго, ПАК «Нафтогаз України» від 8 вересня 2000 року №192/195//396/274 «Про затвердження Порядку розподілу виручки, що надходить на рахунки комунальних підприємств теплоенергетики, водопостачання і водовідведення, міського електротранспорту», зареєстрований Мін'юстом 02.10.2000р. за №676/4897.

26. Загальнодержавна Програма реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2003-2010рр.

27. Програма розвитку і реформування житлово-комунального господарства м.Одеса.

28. Програма розвитку і реформування житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим.

29. Положення про порядок реструктуризації підприємств. Затверджене наказом ФДМУ від 21.08.2000р. №1741.

30. Реструктуризація предприятий в странах Восточной Европы: достижения и ошибки. Журнал «Инвестиции плюс», февраль 2000г.

31. Статистична звітність та інші цифрові матеріали Харківського міськжитлоуправління.

32. Шепель В.І. Виконавчий директор, Український центр реструктуризації підприємств та розвитку приватного сектору. Матеріали семінару «Реструктуризація».

33. Якушенко Э.С. Основные направлення совершенствования жилищной политики в Москве.

34. Зотов В.Б. Реформа жилищно-коммунального хозяйства в Москве: из опыта юго-восточного административного округа. «Проблеми теории и практики реформирования региональной зкономики» Випуск 4 М.2002г.

35. Кириллова А.Н. К вопросу о сбалансированности воспроизводственной политики в сфере жилья.

36. Кириллова А.Н., Кабалинский А.Н. Жилищно-коммунальная реформа в Москве: оценка и отношение жителей к ее проведению.

37. Щекин К.М., Кириллова А.Н. Оценка зффективности использования приборов учета воды и тепла в кондоминиумах, управляемых ТСЖ.

Водопостачання та водовідведення:

1. Государственные санитарные правила и нормы «Вода питьевая. Гигиенические требования к качеству воды централизованного хозяйственно-питьевого водоснабжения»;

2. СНиП 2.04.02-84. Водоснабжение. Наружные сети и сооружения. - М.: Стройиздат, 1985.

3. СНиП 2.04.03-85. Канализация. Наружные сети и сооружения. - М.: Стройиздат, 1985.

4. Правила надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджені постановою Кабміну України від 30.12.97 №1497.

5. Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах, селищах України, затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України 01.07.94 №65, зареєстровані в Мін'юсті України 22.07.94 за №165/374.

6. Петросов В.А. Управление региональными системами водоснабжения. - Харьков: Основа, 1999.

7. Петросов В.А. Водоснабжение г.Харькова. - Харьков: Основа, 1999.

8. Клейн Е.Б. Водопонижение при ликвидациях аварий на сетях канализации. - К.: УМК ВО, 1992.

9. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2000 року №1844 «Про підвищення надійності та ефективності функціонування систем водопостачання м.Харкова та інших населених пунктів Харківської області» №1844 від 20 грудня 2000 року.

10. Додаток до програми реформування житлово-комунального господарства «Про перспективу розвитку водопровідного господарства м.Харкова і ТВО «Харківкомунпромвод.

11. Указ Президента України №765/95 від 22 серпня 1995р. «Про заходи щодо залучення додаткових коштів для ліквідації наслідків аварії на очисних спорудах м.Харкова».

Теплопостачання; енерго-, ресурсозбереження:

1. ДБН А.2.2.-1-95. Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків, споруд. Основні положення проектування.

2. Правила устройства й безопасной зксплуатации трубопроводов пара и горячей воды. М.: Недра, 1971.

3. Правила технической безопасности при зксплуатации злектростанций и тепловых сетей. М.: Энергоатомиздат, 1985.

4. Норми часу на виконання експлуатаційних та ремонтних робіт у комунальній теплоенергетиці. К.: Комун. економіка, 1997.

5. Положение о системе планово-предупредительных ремонтов основного оборудования коммунальных теплоэнергетических предприятий (с нормами времени и нормами расхода материалов). М.: Стройиздат, 1986.

6. Теплові мережі. Інструкція з експлуатації: НДПІЕнергетики, Київ, 1997.

7. Правила технической эксплуатации теплоиспользующих установок и тепловых сетей. Киев, 1995.

8. Паливно-енергетичний комплекс України на порозі третього тисячоліття - Київ: Українські енциклопедичні знання, 2001-400с.

9. Ковалко М.П., Денесюк С.П. Енергозбереження - пріоритетний напрямок державної політики України. Київ: Українські енциклопедичні знання.2000-106с

10. Шидловський А.К., Федоренко Г.М., Удод Е.І. Аналіз закономірностей та тенденцій підвищення енергетичної ефективності в Україні, країнах Центральної та Східної Європи // Новини енергетики.-2001.-№3-С.87-93.

11. Додаткові заходи та уточнені показники виконання Комплексної державної програми енергозбереження України // Енергоінформ.-2000-№22 (серпень).

12. Маляренко В.А. Концептуальные положення развития муниципальной энергетики Украини // Коммунальное хозяйство городов: науч. техн. сб. Вып. 25-К.: Техніка, 2000-С.208-216.

13. Маляренко В.А. Теплофизика ограждающих конструкций й энергосбережение // Интегрированные технолгииии энергосбережение.-2002.-№3 с.7-15.

14. Маляренко В.А., Орлова Н.А. Модернизация ограждающих конструкций зданий с учетом современных требований к энергосбережению // Коммунальное хозяйство городов: науч. техн. сб. Вып. 49-К. : Техніка, 2003-С.300-307.

Підтоплення:

1. Комплексная программа улучшения санитарно-эпидемиологического состояния г.Харькова / Под ред. В.И. Никитенко/. - Харьков: УкркоммунНИИпроект, инв. №994.-1999.-700с.

2. Шипулин В.Д., Таранов В.Г., Салтовец Е.А. Применение ГИС-технологий при разработке мероприятий инженерной защиты территории от подтопления. - Коммунальное хозяйство городов. - К.: Техніка.-2002.-Вып. 45.-С.138-141.

Озеленіння:

1. Державні містобудівельні норми України. Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень. ДБН-360-92. Видання офіційне. - К.: Мінінвестбуд України, 1992. - 68с.

2. Містобудування. Законодавчі акти / Держбуд України, Укрархбудінформ. - Київ, 1999.

3. Осітнянко А.П. Планування розвитку міста: Монографія - К.: КНУБА; 2001.-460с.

4. Нефедов В.А, Ландшафтний дизайн и устойчивость среды. - СПб.: 2002.-295с.

5. Вадимов В.М. Город и река (планировочные аспекты). - Полтава: Археология, 2000.-214с.

6. Мао И. Во01: город будущего из Швеции. А.С.С. №1 2002.

7. Павлова В. Созидать по законам природы. Ландшафтный дизайн. № 0, 1996.-С.27-28.

8. Панченко Т.Ф. Экологическое строительство. А.С.С. №4. 1999. - С.18-19.

9. Устойчивое развитие городов. Урбанистика. Управление жизнедеятельностью городов. Научно-технический сборник Коммунальное хозяйство городов. Вып. 36 Киев: Техніка. - 2002. 479с.

10. Посадський Б.С. Основи урбаністики. Ч.1. Процеси урбанізації та територіальне розпланування. Навчальний посібник. - Львів, 1997,-116с.

11. Демин Н.М. Управление развитием градостроительних систем._ - К.: Будівельник, 1991.-184с.

12. Петришин Г.П. Природно-ландшафтные основы процесса градообразования. 1990.

13. Методические рекомендации по формированию озелененных пространств города / ЦНИИПградостроительства. - М.: Стройиздат, 1980.-118с.

14. Кучерявий В.П. Урбоекологія.- Львів: Світ, 1999.-346с.

15. Крыжановская Н.Я. Эколого-градостроительные принципы проектирования ландшафтно-рекреационных территорий Украини: Учебн. пособ.-К.: УМК ВО 1992.-116с.

16. Вергунов А.П. Архитектурно-ландшафтная организация крупного города. - Л.: Стройиздат. Ленингр.отд-ние, 1982.-134с.

17. Кучерявий В.П. Урбоєкологія. - Львів: Світ, 1999.-346с.

18. Методические рекомендации по формированию архитектурно-ландшафтной среды крупного города / КиевНИИП - градостроительства. - К.,- 1986.-107с.

19. Экология города: Учебник. - К.: Либра, 2000.-464с.

Транспорт:

1. Закон України від 10.11.94р. №232/94-ВР «Про транспорт» (з змінами та доповненнями);

2. Закон України від 30.06.93р. №3353-ХІІ «Про дорожній рух» (з змінами та доповненнями);

3. Закон України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» у редакції Закону України від 18.02.97р. №75/97-ВР (з змінами та доповненнями);

4. Закон України «Про автомобільний транспорт»;

5. Шутенко Л.М., Семенов В.Т., Ковалевський Г.В., Тітяєв В.І., Карпушин Е.І., Великих О.О., Тимошенко В.М., Ткачов О.В. Концепція комплексного соціально-економічного розвитку м.Харкова до 2010р. // Коммунальное хозяйство городов: Науч.-техн. сб. Вып. 24. - К.: Техніка, 2000.-с.3-43.

6. Виниченко В.С. Проблеми организации взаимодействия разных видов пассажирского транспорта. // Коммунальное хозяйство городов: Науч.-техн. сб. Вып. 16. - К.: Техніка, 1998.-с.101-103.

7. Виниченко В.С. Интегрированная автоматизированная система управлення предприятием городского электрического транспорта. // Коммунальное хозяйство городов: Науч.-техн. сб. Вып. 36. - К.: Техніка, 2002.-с.351-354.

8. Виниченко В.С. Обследование участков платной парковки транспортных средств. // Коммунальное хозяйство городов: Науч.-техн. сб. Вып. 22. - К.: Техніка, 2000. - с.189-190.

Удосконалення системи самоврядування:

1. Шумілкін В.А., Бабаєв В.М., Луговий В.Т., Товажнянський Л.Л., Князєв В.М., Романовський О.Г., Пономарьов О.С., Семенов В.Т., Корженко В.В., Битняк Ю.П. Підвищення ефективності місцевого самоврядування в Харкові. - Х.:НТУ «ХПІ»,-2003.

2. Бабаєв В.М. Практика муніципального управління. - Х.:ХДАМГ, 2002.

3. Семенов В.Т., Штемпель Н.З. «Центр Мегаполис» Харьковской государственной академии городского хозяйства - инновационная структура в сфере городских технологий и управления городским развитием. - Международная научно-практическая конференция «Актуальные проблемы градостроительства и жилино-коммунального комплекса». - М., 2003. - С.72-77.

4. Бабаєв В.Н. Проблемы стратегического планирования муніципального развития в условиях переходных экономик, - Коммунальное хозяйство городов. - К.: Техніка.-2002.- Вып. 37.-С.3-6.

5. Білоконь Ю.М. Генеральна схема планування території України як інформаційний ресурс сталого розвитку міст. - Коммунальное хозяйство городов. - К.: Техніка.-2002.- Вып. 36.-С.13-18.

6. Бабаєв В.Н., Семенов В.Т., Шутенко Л.Н. «Центр Мегаполис» - инновационная структура для реформирования жилищно-коммунального хозяйства г.Харькова» - Коммунальное хозяйство городов. - К.: Техніка.-2003,-Вып. 49. - С.3-8.

7. Клюшниченко Е.Е. Современные проблемы и задачи формирования энергоэффективных городов. - К.: Техніка.-2003.- Вып. 49. - С.8-14.

8. Семенов В.Т., Шипулин В.Д., Штемпель Н.З. Оптимизация использования территориальных ресурсов мегаполиса Харькова путем создания единого информационного поля. - К.: Техніка.-2002.- Вып. 49. -С.230-235.

9. Семенов В.Т. «Міський проект» - багатоцільова програма розвитку міст. - К.: Техніка.-2002.- Вып. 32. - С.10-12.

10. Шутенко Л.Н. «Городской проект» как средство підготовки и перепідготовки кадров для управлення городом» - К.: Техніка.-2002.- Вып. 32.-С.7-10.

ДОДАТКИ

Додаток 1

Розподіл житлового фонду по формам власності,

Додаток 2

Забезпечення житлових послуг діючими тарифами

Тарифна політика місцевих органів самоврядування спрямована на запровадження:

• системи ефективних запобіжних заходів щодо недопущення безпідставного зростання тарифів на житлово-комунальні послуги

• механізмів покриття витрат підприємств - надавачів житлово-комунальних послуг у випадках застосування тарифів, які не покривають реальні витрати.

• цін і тарифів, які враховують місцеві особливості при виробництві відповідних послуг підприємствами житлово-комунального господарства.

Тарифи для розрахунків за послуги по утриманню житлового фонду (квартирна плата), що діють у даний час, затверджені розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 28.04.1999р. №344 і складають:

- у будинках з ліфтами - 0,37 грн./м2 на місяць;

- у будинках без ліфтів - 0,28 грн./м2 на місяць.

Діючі тарифи не забезпечують потреби житлового господарства в наданні в повному обсязі і належної якості житлових послуг, тому що економічна база, прийнята при їхньому розрахунку, застаріла.

Ці тарифи були затверджені на підставі фактично сформованих витрат на утримання житлового фонду за 1998 рік. За минулий з моменту затвердження тарифів період темп росту розміру індексів інфляції склав 1,82,, мінімальна заробітна плата збільшилася в 2,5 рази (від 74 грн. до 185 грн.). Відповідно зросли і витрати житлово-експлуатаційних підприємств, а рівень тарифів залишився колишнім.

Крім того, у діючих тарифах не передбачені витрати на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем центрального опалення і гарячого водопостачання, не передбачені ці витрати й у тарифах на послуги теплопостачальних підприємств.

Виходячи з економічно обґрунтованих розрахунків, сьогодні тарифи на послуги по утриманню житлового фонду повинні бути збільшені і складати в середньому:

- у будинках з ліфтами - 0,76 грн./м2 на місяць;

- у будинках без ліфтів - 0,66 грн./м2 на місяць.

Виходячи з цих розрахунків, вартість утримання 1 м2 житлового фонду покривається діючими тарифами за умови 100% оплати за послуги:

- у будинках з ліфтами на 48,7%;

- у будинках без ліфтів на 42,4%.

При цьому, окремі види послуг, що входять до складу квартирної плати, тарифами, що діють, забезпечуються на такому рівні (таблиця 2.1):

- прибирання прибудинкової території - 41,7%;

- прибирання сходових кліток - 41,0%;

- вивіз і знешкодження побутових відходів - 36,0%;

- поточний ремонт житлового фонду - 55,3%;

- технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання і водовідведения - 41,2%;

- технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем центрального опалення і гарячого водопостачання - у діючих тарифах не передбачено;

- технічне обслуговування систем пожежегасіння, дымовидаления, електроплит - 28,6%;

- аварійно-диспетчерське обслуговування житлового фонду - 41,7%;

- перевірка і прочищення димоходів і вентканалів - 33,3%;

- утримання виробничих майстерень, транспортних засобів і механізмів - 51,7%;

- дератизація і дезинсекція в житловому фонді - 12,5%;

- догляд за зеленими насадженнями - у діючих тарифах не передбачено;

- освітлення сходових кліток і місць загального користування - 100%;

- технічна інвентаризація житлового фонду - 50%;

- технічне обслуговування ліфтів - 100%;

- електроенергія для роботи ліфтів - 83,3%.

Фінансовий стан житлово-експлуатаційних підприємств погіршується у зв'язку з тим, що навіть по діючим тарифах оплата житлових послуг не забезпечується в повному обсязі, як за рахунок неплатежів населення, так і за рахунок неповної компенсації з державного бюджету пільг і субсидій. Так за 2002 надійшло на розрахункові рахунки підприємств, з урахуванням пільг і субсидій, а також з урахуванням погашення боргів минулих років, лише 88% від нарахованої по діючих тарифах суми квартирної плати (недоотримано 8,3 млн.грн.), за перший квартал 2003 року надійшло 87,5% (недоотримано 2,2 млн.грн.).

З огляду на фінансову ситуацію, що склалася в житловому господарстві, міська і районні ради вишукують можливості місцевих бюджетів для надання фінансової допомоги житловим підприємствам. Так у бюджеті на 2003 рік передбачена фінансова допомога на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем центрального опалення і гарячого водопостачання в сумі 1,5 млн.грн. при потребі 7,0 млн.грн. (21,4%), на вивіз і знешкодження побутових відходів - 1,9 млн.грн. при потребі 6,8 млн.грн. (27,9%). Цих коштів, безумовно, недостатньо.

Процеси реформування в житловому господарстві в основному спрямовані на зниження собівартості утримання житлових будинків і зниження податкового тиску. Так створення конкуренції дало можливість, незважаючи на інфляцію, стримувати протягом останніх 4-5-ти років зростання тарифів на вивіз побутових відходів і технічне обслуговування ліфтів. Перехід житлово-експлуатаційних підприємств на спрощену систему оподатковування дозволив скоротити податкові платежі і направити зекономлені кошти на погашення заборгованості по заробітній платі, на розрахунки за енергоресурси й ін. цілі.

Однак, незважаючи на прийняті заходи, фінансовий стан житлових підприємств залишається складним і не забезпечує нормального функціонування галузі.

При таких фінансових умовах житлові підприємства змушені в першу чергу робити розрахунки за послуги, що забезпечують життєдіяльність житлових будинків і запобігають виникненню несприятливих санітарно-епідеміологічних ситуацій. Це, насамперед, розрахунки за спожиті енергоресурси, технічне обслуговування ліфтів, прибирання прибудинковнх територій, вивіз сміття, усунення наслідків аварійних ситуацій, ремонт покрівель, виконання самого необхідного комплексу робіт при підготовці житлових будинків до роботи в зимовий період. Розрахунки за ці послуги здійснюються за рахунок невиконання чи зменшення обсягів робіт з інших видів послуг, таких як: планово-попереджувальний поточний ремонт під'їздів і інших конструктивних елементів житлових будинків, профілактичне обслуговування внутрішньобудинкових інженерних систем, технічне обслуговування електроплит, прибирання сходових кліток, догляд за зеленими насадженнями, упорядкування дитячих і спортивних майданчиків, дератизація і дезинсекція й ін.

Для поліпшення ситуації, що склалася в житловому господарстві, необхідно вишукувати кошти в місцевих бюджетах для надання більш відчутної фінансової допомоги житлово-експлуатаційним підприємствам на фінансування конкретних видів послуг, а житловим організаціям використовувати резерви (що є в кожній організації) скорочення експлуатаційних витрат.

Таблиця 2.1 - Вартість послуг, пов'язаних з утриманням житлових будинків і прибудинкових територій, що входять до складу квартирної плати (плати за утримання житла (коп./м2 в місяць)

Додаток 3

Розподіл житлового фонду, підпорядкованого територіальній  громаді міста за технічним станом відповідно до загальної площі, тис.кв.м

Додаток 4

Додаток до програми реформування житлово-комунального господарства

«Про перспективу розвитку водопровідного господарства ТВО «Харківкомунпромвод».

Сучасний стан водопостачання м.Харкова

Для водопостачання м.Харкова та інших населених пунктів від системи групового водопостачання ТВО «Харківкомунпромвод» використовує три незалежних джерела: р.Сіверський Донець з Печенізьким водосховищем, Краснопавлівське водосховище каналу Дніпро-Донбас та артезіанські свердловини. Сумарна подача води споживачам по системі групового водопостачання в середньому складає близько 800 тис.м3/добу. За рахунок трьох джерел водопостачання ТВО «Харківкомунпромвод» вирішує задачу цілодобового і безперебійного водопостачання населених пунктів. Технологічна схема подачі води споживачам організована таким чином, що водопостачання частини споживачів, що проживають в області, здійснюється безпосередньо від магістральних водоводів на м.Харків, а інших - вже через систему подачі і розподілу води в м.Харкові.

Система подачі і розподілу води в м.Харкові організована таким чином, що всі насосні станції мають взаємне резервування по водопостачанню суміжних зон. Це дозволяє забезпечувати водопостачання всіх районів міста в надзвичайних ситуаціях. З метою організації водопостачання під час виникнення аварій, катастроф, стихійних лих і у воєнний час, а також для попередження виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру для системи групового водопостачання ТВО «Харківкомунпромвод» розроблений комплекс інженерно-технічних і організаційних заходів на надзвичайний період.

ТВО «Харківкомунпромвод» здійснює міжбасейнове перекидання та трансграничне регулювання водних ресурсів у басейні р.Сіверський Донець від Бєлгородської до Ростовської областей Росії, технічне водопостачання промислових підприємств в одному з наймаловодніших регіонів України.

В об'єднанні створено спеціальне проектно-конструкторське бюро АСУ водопостачанням міст України (СПКБ АСУВ), наукові кадри і фахівці якого понад 20 років займаються розробкою та впровадженням АСУ в містах України та СНД. СПКБ АСУВ є головною організацією по розробці та впровадженню АСУ водопостачанням міст України.

ТВО «Харківкомунпромвод» являє собою єдиний технологічний виробничо-господарський комплекс водопровідних споруд по виробництву, транспортуванню, розподілу і реалізації води споживачам системи групового водопостачання м.Харкова і Харківської області. Цей комплекс складається з технологічних об'єктів, споруд та розподільчих водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом забору, водопідготовки, контролю якості, транспортування і подачі питної води. При цьому якість води забезпечується системою регулювання технологічних режимів від водозабірних споруд першого підйому до споживача, якими управляє єдиний диспетчерсько-технологічний центр на всіх етапах очищення, знезаражування і транспортування води: від добування та її подачі споживачам (абонентам) як у нормальних умовах водопостачання, так і на випадок надзвичайних ситуацій, включаючи мобілізаційні об'єкти цивільної оборони (див. Додаток). У той же час об'єкти системи водопостачання (будинки, споруди, водоводи, водогінні мережі і т.д.) розташовані на території 9 адміністративних районів Харківської області. Однак з огляду на необхідність забезпечення надійного і безперебійного функціонування потрібно збереження єдиного технологічного виробничо-господарського комплексу централізованого водопостачання ТВО «Харківкомунпромвод».

Створена в країні за останні дванадцять років законодавча та нормативна база не вирішила питання реальних джерел фінансування розвитку галузі, що загострило проблеми технічного стану існуючої системи водопостачання. Найбільш негативний вплив на проблеми джерел та систем водопостачання справила тарифно-цінова політика на енергоносії. У той же час відбулося погіршення екологічного стану водних ресурсів, що призвело до негативної зміни гідробіологічного, бактеріологічного і сольового складу поверхневих вод, використовуваних для питного водопостачання.

Головним серед зазначених джерел водопостачання є Печенізьке водосховище, вода якого очищається на найпотужнішій Кочетоцькій водопровідній станції (КВС) і подається по п'яти магістральних водогонах діаметром 900-1600 мм загальною протяжністю 161,6 км. Питома вага в загальній подачі складає 580 тис.м3/добу, або 72,5%. З точки зору гідрохімічного складу вода вказаного водоймища є чудовою гідрокарбонатною водою, але зазнає найбільшого навантаження (тобто значного погіршення якості) у періоди паводків та «біологічного літа».

Очищення води на Кочетоцькій водопровідній станції досі відбувається за 2-ступеневою технологічною схемою водопідготовки: коагуляційна обробка в горизонтальних відстійниках та наступне фільтрування на швидких фільтрах. Коагулянт - сульфат алюмінію; фільтруюче завантаження - кварцовий пісок. В даний час ведуться роботи з перевантаження всіх фільтрів і заміни одношарового завантаження на двошарову - пісок-антрацитовий фільтрат. Для знезаражування води (первинне та вторинне хлорування) використовується газоподібний хлор.

Головні споруди КВС включають 3 автономно працюючих блоки, строк експлуатації кожного з них складає:

І блок КВС - понад 60 років, амортизація 100%.

II блок КВС - 35 років, амортизація 80%.

III блок КВС - 23 роки, амортизація 30% (див. Додаток №8 «Стан водопровідних споруд ВУВГ «Донець»).

Спроектовані і побудовані багато років тому очисні споруди даної водопровідної станції забезпечують якість питної води згідно ГОСТ 2874-82 «Вода питьевая», однак сьогодні вони не спроможні забезпечити потрібну якість питної води згідно з ДержСанПіН «Вода питна», як з причини своєї застарілості, так і змін у гідрохімічному складі природного джерела.

Другим незалежним джерелом водопостачання м.Харкова і основним для міст Лозова, Первомайський та інших населених пунктів є Краснопавлівське водосховище, в яке по каналу «Дніпро-Донбас» надходить сульфатна вода з Дніпродзержинського водосховища. Очищення води відбувається на водопровідній станції «Дніпро» і подається по двох нитках магістральних водогонів діаметром 1200-1400 мм загальною протяжністю 290,6 км. Питома вага в загальній подачі складає 188 тис.м3/добу, або 23,5%.

Якість води Краснопавлівського водосховища за останні роки значно погіршилась, особливо за мінеральним складом. У воді також відмічалось різке підвищення сполук амонію, який є постачальником біогенного елементу - азоту.

Якість води Краснопавлівського водосховища визначається якістю води, яка надходить до нього у періоди так званих «закачувань» і технологічними режимами їх проведення. Режим його експлуатації передбачає дворазовий водообмін протягом року. Найбільший вплив у бік погіршення вода зазнає від р.Орелька та Орельківського водосховища. При нормальному режимі роботи каналу «Дніпро-Донбас» відбувається розбавлення води, яке дещо знижує негативний вплив зазначених джерел. Проте в останні роки головною причиною погіршення якості вихідної води є постійні порушення правил експлуатації каналу «Дніпро-Донбас», який експлуатується Держкомітетом водного господарства України.

Пусковий комплекс водоводу з каналу «Дніпро-Донбас» введено в дію в 1983р., триває будівництво першої черги магістрального водогону, яке до теперішнього часу не завершене. Споруди мають 95% готовність. Будова укомплектована технологічним обладнанням і знаходиться у стані завершення електромонтажних і пусконалагоджувальних робіт, а діючий комплекс споруд і водогонів системи водопостачання вже має зношеність в середньому 50% (див. Додаток №9 «Стан водопровідних споруд ВУВГ «Дніпро»).

Очистка води Краснопавлівського водосховища відбувається за 2-ступеневою схемою: горизонтальні відстійники - швидкі фільтри. Для коагуляційної обробки води використовується сульфат алюмінію. В технологічній схемі також передбачено: застосування флокулянту, вуглевання води порошкоподібним вугіллям, стабілізаційна обробка води вапном.

Газоподібний хлор використовується для первинного хлорування та знезараження очищеної води, на майданчиках насосних станцій другого та третього підйомів і для дехлорування води в міських резервуарах.

Технологічна схема очищення розрахована зовсім на іншу якість вихідної води і не спроможна забезпечити виконання нормативних вимог за показниками жорсткості, сульфатів, а в окремих випадках і за показником сухого залишку. Крім того, в проектах споруд по технології водоочищення не передбачено засобів та споруд для «боротьби» з гідробіонтами (молюск Дрейсена) та продуктами їх життєдіяльності, масовий розвиток яких у теплу пору року спричиняє великі труднощі в роботі водопровідних станцій. Застосування первинного хлорування в цей період лише погіршує ситуацію, тому що може призвести до виникнення запахів, присмаків, утворення хлорорганічних сполук тощо.

Третім незалежним джерелом водопостачання м.Харкова є артезіанські водозабори, які експлуатує служба артезіанського водопровідного господарства (САВГ). Зараз їх вклад у систему міського водопостачання складає лише 32 тис.м3/добу, тоді як у 1979р. продуктивність артезіанських водозаборів досягала 125-128 тис.м3/добу. Взагалі розвідані для потреб міста запаси підземних вод по двох водоносних горизонтах налічують 246,8 тис.м3/добу, однак відсутність коштів не дає можливості розвивати артезіанське водопостачання. Крім централізованого водопостачання, підземними водами користуються багато промислових підприємств на відомчих водозаборах. Тільки за останні роки підприємствами та установами м.Харкова (без урахування харчової промисловості) пробурені і експлуатуються понад 105 свердловин.

Нині САВГ здійснює підйом артезіанської води з підземних джерел із глибин від 80 до 800 метрів і є складовою частиною системи подачі і розподілу води м.Харкова. Вона містить у собі:

6 водозаборів артезіанської води з насосними станціями 2-го підйому і 19 водозабірних свердловин, що здійснюють відбір підземних вод із сеноман-нижньокрейдового і мергельно-крейдового водоносних горизонтів з робочим дебітом 32,607 тис.м3/добу;

11 насосних станцій 3-го і 4-го підйомів сумарною продуктивністю 880 тис.м3/добу;

водоводи 1-го підйому (від водозабірних свердловин) - 14,6 км;

кабельні лінії - 109,2 км;

електродвигуни технологічного устаткування - 87 шт. сумарною потужністю 36325 кВт;

силові трансформатори - 67 шт. сумарною потужністю 39377 кВА;

насоси відцентрові - 87 шт.

Якість підземних вод в цілому задовільна. До показників, які виводять воду, що в основному належить до верхнього - крейдяного водоносного горизонту, з розряду кондиційної для потреб господарсько-питного водопостачання, відносяться: залізо - в середньому 0,5 мг/л (в окремих свердловинах до 2,5 мг/л), марганець - до 0,5 мг/л та іноді солі жорсткості, вміст яких може досягати 11 мг-екв/л. Кондиціонування підземних вод зазначеного складу в цілому не викликає особливих труднощів, внаслідок чого вони можуть розглядатися як найбільш перспективне джерело водопостачання для м.Харкова.

Для забезпечення населення міста Харкова питною водою в районах багатоповерхової житлової забудови передбачена система підкачуючих насосних станцій 5-го підйому.

В даний час ця система містить у собі 70 станцій загальною потужністю 29,8 тис.м3/добу, обладнаних відцентровими насосами типу «К» з електродвигунами потужністю від 4 до 55 кВт у кількості 208 шт. Технологічна схема цих станцій передбачає роботу насосних агрегатів безпосередньо від водопровідної мережі.

ТВО «Харківкомунпромвод» має одну з найбільш розвинених систем водопостачання в Україні. Тільки по м.Харкову експлуатується 278,8 км водоводів і 1701,2 км водопровідних мереж. Відсутність інвестицій та оборотних коштів у ТВО «Харківкомунпромвод», особливо в останні роки, призвела до того, що система подачі і розподілу води перебуває у передкризовій ситуації. Протяжність технічно зношених водоводів і водопровідних мереж, що потребують термінової санації і заміни, складає 637,5 км. При розрахунковій нормі заміни і санації мереж і водоводів 50 км на рік фактично щорічно перекладається 5-8 км (тобто 10-16%). При таких темпах відновлення мереж через відсутність коштів буде потрібно близько 80 років для заміни 637,5 км технічно зношених мереж (див. Додаток №10 «Характеристика стану водопровідних мереж з 1998 по 2003рр.», Додаток №11 «Протяжність технічно-зношених водопровідних мереж в м.Харкові з 1998 по 2002рр., Додаток №12 «Фінансування об'єктів водопостачання ТВО «Харківкомунпромвод» за 1981-2002рр.»). А з урахуванням подальшого старіння і нарощування темпів технічного зносу основних фондів це може привести до неконтрольованих процесів руйнування систем водопостачання. Графіки планово-попереджувальних ремонтів по обслуговуванню арматури на мережах (водопровідні колодязі, засувки, пожежні гідранти, водорозбірні колонки) виконуються не в повному обсязі.

Введений «Порядок формування тарифів на послуги водопостачання та водовідведення», затверджений Наказом Держбуду від 27.06.01р. за №139, встановлює порядок формування базового тарифу з включенням обсягів фінансування на підставі «Програми капітальних вкладень на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію та поліпшення основних фондів підприємства». Включення інвестиційної складової в тарифи на послуги питного водопостачання дозволить забезпечити підвищення надійності та безпеки системи питного водопостачання ТВО «Харківкомунпромвод» при тарифі для юридичних осіб - 9,9 грн.

Кількість аварійних ситуацій на водопровідних мережах збільшується щорічно на 5-10% і у 2002р. досягла понад 4,4 тис. випадків. Характер пошкоджень на трубопроводах міста свідчить, що за останні 10 років склалася стійка тенденція до неухильного зростання кількості свищів на сталевих трубопроводах. Із загальної кількості пошкоджень на водоводах і водопровідних мережах по місту на сталевих трубопроводах вони складають більш як 2,7 тис.шт., або 61,7%. При цьому із загальної протяжності сталеві трубопроводи складають 452,7 км, або 22,6%.

Суттєвий внесок у зростання кількості аварій внесли події 1995р., коли трапилась аварія на Диканівській ГКНС. Подача води згідно графіка в різних районах міста обумовила екстремальну роботу насосних станцій, водоводів і розподільчих мереж. За короткий проміжок часу 4 рази на добу доводилось заповнювати, а потім повністю спорожняти водопровідні мережі. Виникаючий під час спорожнення вакуум у системі та повітря при їх заповненні призводили до руйнування розтрубних з'єднань на чавунних трубопроводах та руйнування сталевих трубопроводів, які мали корозію, а також вихід з ладу запірно-регулюючої арматури. Багаторазові зупинки та запуски насосних станцій викликали перевантаження та сприяли виходу з ладу насосного і електротехнічного обладнання, кабельних мереж ліній електропередач. Надалі це призвело до суттєвого зростання пошкоджень на водопровідних мережах з 2500 до 4000 шт. на рік.

Кошти, витрачені об'єднанням на ліквідацію наслідків аварії, склали 6821,6 тис.грн. Розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 06.06.2000р. №503 були затверджені обсяги фінансування першочергових робіт щодо запобігання аварійних ситуацій на об'єктах водопровідного господарства та надійного забезпечення м.Харкова і області якісною питною водою в об'ємі 4692 тис.грн. За 8 років було компенсовано з різних джерел лише 1722,8 грн., тобто 25% від понесених витрат.

Аналіз структури водоспоживання в м.Харкові за останні роки виявив, що 89,7% води, що надходить до міста, використовується населенням на господарсько-побутові потреби (при цьому водоспоживання промисловими, комунально-побутовими підприємствами та бюджетними організаціями значно скоротилося). Проте облік спожитої води у житлових будинках, шляхом встановлення лічильників, складає лише 22%. Рівень експлуатації внутрішньобудинкових систем водопостачання вкрай низький, внаслідок чого нераціональні втрати складають не менш як 25 відсотків від поданої води у житлові будинки.

В останні роки на роботу системи подачі і розподілу води значно впливає проблема практично повної відсутності циркуляційних систем гарячого водопостачання в житловому фонді і недотримання температурних режимів підготовки гарячої води. Це призводить до зростання витрат газу, холодної води та електроенергії на підготовку гарячої води в системах теплопостачання. Крім того, система водопостачання змушена працювати в нераціональному режимі з надлишковими тисками, що перевищують проектні і не передбачені нормативними документами через збільшені витрати води. Усе це призводить до підвищення аварійності на водоводах і розподільчих мережах.

Такою ж серйозною проблемою, що негативно впливає на роботу системи подачі і розподілу води, є технічний стан внутрішньобудинкових систем водопостачання і виникаючі з цієї причини витоки. Це змушує переводити режими роботи насосних станцій на підвищені тиски в системі водопостачання. Такі режими роботи призводять не лише до зростання нераціональних втрат у житловому фонді, але й до збільшення кількості ушкоджень на водопровідних мережах.

Внаслідок вищезазначених причин сучасний стан водоводів і розподільчих мереж оцінюється як такий, що не може забезпечити виконання одного з головних критеріїв - надійність роботи системи водопостачання м.Харкова.

Те ж саме стосується й іншого критерію - безпеки роботи системи водопостачання міста. За даними хімбаклабораторії ТВО «Харківкомунпромвод», наявний санітарно-технічний стан розподільчих мереж міста, наявність тупикових мереж призводять до значного погіршення якості очищеної питної води при надходженні її до споживачів. Відсоток нестандартних проб питної води за бактеріологічними показниками, що склав у 2002 році 3,5% (у 2001р. - 4,4%), одержано в основному за рахунок нестандартних проб, відібраних з тупикових та технічнозношених мереж. Необхідно відмітити, що наведені проценти нестандартних проб у порівнянні зі стандартом на питну воду в США, що допускає до 5% нестандартних проб для систем централізованого водопостачання, свідчать про достатньо надійну та безпечну для споживачів роботу системи водопостачання ТВО «Харківкомунпромвод». Незважаючи на це, через відсутність коштів на санацію мереж та кільцювання тупикових водопровідних мереж санітарно-технічний стан окремих ділянок водопровідної мережі м.Харкова є незадовільним і потребує невідкладних заходів щодо їх приведення повною мірою до належного стану.

Необхідно відзначити, що в сучасних умовах реально існуючої загрози міжнародного хімічного та бактеріологічного тероризму централізована система водопостачання повинна бути гарантовано стійкою у випадках застосування засобів масового ураження. Наявна в ТВО «Харківкомунпромвод» система знезараження води хлором дозволяє знешкоджувати особливо небезпечні бакпрепарати, наприклад, сибірську язву. В лабораторії об'єднання створено спеціальний відділ для роботи в надзвичайний період. Відділ оснащено необхідним обладнанням, методиками вимірювання та укомплектовано спеціалістами-мікробіологами, які можуть розпізнати в питній воді біологічних збудників особливо небезпечних захворювань. Також для своєчасного виявлення хімічних отруйних речовин в лабораторії впроваджуються згідно ДержСанПіНу «Вода питна» методики біотестування.

Система водопостачання м.Харкова є енергоємним господарством, щодобове споживання електроенергії якого складає понад 1 млн кВТ год. Об'єднанням розроблений і реалізується комплекс заходів для енергозбереження. Однак постійне зростання тарифів на електроенергію зводить нанівець усі технологічні і технічні рішення в частині зниження витрати електроенергії з метою зменшення її питомої ваги в собівартості вод Склад і потужність енергетичного устаткування об'єднання:

трансформатори - 75,3 тис. кВА - 131 шт.,

електродвигуни:

високовольтні - 175,6 тис. кВт - 133 шт.,

низьковольтні - 19,9 тис. кВт - 1833 шт.,

розподільні пристрої:

високовольтні - РУ-6(10), 3 к - 50 шт. /634 чарунки/,

низьковольтні - до 1000 В - 434 щита,

перетворювачі частоти обертання електродвигунів потужністю від 4 кВт до 8 МВт - 35 шт.,

кабельні лінії -6(10) кВ - 221,6 км,

до 1000 В-161 км,

кабелі контрольні - 364,5 км,

повітряні лінії електропередачі - до 1000 В - 28 км.

Враховуючи значимість енергетики в системі водопостачання і з метою підвищення рівня організації експлуатації, подальшого розвитку енергогосподарства і впровадження ресурсозберігаючих технологій і устаткування в ході проведення реформування і структурної перебудови у ТВО «Харківкомунпромвод» доцільне створення енергетичного департаменту.

ТВО «Харківкомунпромвод» також експлуатує систему технічного водопостачання м.Харкова й обводнювання рік, що складається з трьох самостійних підсистем: «Старий Салтів - В'ялівське водосховище», «В'ялівське водосховище» і «Ріка Харків - Лозовеньківське водосховище». Система містить у собі: комплекс водосховищ (Печенізьке і В'ялівське) і водозабірних споруджень, гідротехнічні і спорудження подачі і транспортування технічної води. У складі системи експлуатуються водозабір закритого типу, насосні станції 1-го і 2-го підйомів (загальною продуктивністю 6400 м3/год.), сталеві водоводи Д=1200 мм загальною довжиною 37,7 км. Основне призначення системи технічного водопостачання й обводнювання рік - внутрібасейнове перекидання водяних ресурсів і обводнювання рік м.Харкова.

В основі водогосподарської діяльності ТВО «Харківкомунпромвод» з використанням систем регулювання і перекидання водних ресурсів лежать такі принципи:

реалізація механізму басейнового і міжбасейнового управління і перекидання водних ресурсів;

забезпечення збалансованого їхнього використання і відтворення;

сполучення інтересів різних категорій водокористувачів з вимогами збереження й охорони водних ресурсів;

участь у цільових водогосподарських програмах, у тому числі з Російською Федерацією, і в діяльності басейнового управління водних ресурсів р.Сіверський Донець.

Реалізація цих принципів сприяє також зниженню тарифів на питну воду для населення Харківського регіону за рахунок компенсації витрат на перекидання і регулювання водних ресурсів користувачами поверхневих вод. Механізм компенсації витрат ТВО «Харківкомунпромвод» на перекидання і регулювання водних ресурсів закріплений у Постанові Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1999р. №1723 «Про компенсацію витрат на відтворення, перекидання та регулювання водних ресурсів у Харківській області».

Суб'єктами компенсації витрат є підприємства та організації м.Харкова і Харківської області усіх форм власності, а також установи, що здійснюють забір поверхневих вод у басейні р.Сіверський Донець, за винятком зрошувальних систем і підприємств водопровідно-каналізаційного господарства.

Стратегічні напрямки розвитку водопостачання м.Харкова

Загальноорганізаційні напрямки

Система групового водопостачання Харківської області, у тому числі м.Харкова, - це складний комплекс водогосподарських об'єктів, який може надійно та ефективно функціонувати лише за умови сумісної безперебійної роботи його окремих елементів.

З метою підвищення надійності та ефективності функціонування систем водопостачання м.Харкова та інших населених пунктів в Харківській області, запровадження нових методів управління у сфері договірних відносин між учасниками ринку послуг з водопостачання на підставі Експертного висновку Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України «Про стан та перспективи розвитку системи водопостачання м.Харкова» (1999р.) прийнята Постанова Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2000р. №1844 «Про підвищення надійності та ефективності функціонування систем водопостачання м.Харкова та інших населених пунктів Харківської області».

Цією постановою передбачено на базі ТВО «Харківкомунпромвод» до 2010р. відпрацювати організаційні, економічні та технічні стратегічні напрямки розвитку водопостачання населених пунктів України, а саме:

відпрацювання методів структурної перебудови;

впровадження наукових розробок і пілотних проектів;

розробка та впровадження інвестиційних програм;

розробка нових технологій у проведенні реконструкції та забезпеченні експлуатації систем водопостачання;

реалізація схвалених заходів щодо підвищення надійності, ефективності та безпеки систем водопостачання м.Харкова та інших населених пунктів Харківської області на 2000-2010 роки та фінансування цих заходів за рахунок державних централізованих капітальних вкладень, коштів місцевих бюджетів, коштів інвесторів, у тому числі іноземних, та за рахунок власних коштів ТВО «Харківкомунпромвод»;

опрацювання з участю міжнародних фінансових організацій питання підготовки і реалізації інвестиційних проектів ТВО «Харківкомунпромвод» та технічного переоснащення систем водопостачання м.Харкова, інших населених пунктів Харківської області. (Див. Додаток №20 «Постанова Кабінету Міністрів України №1844 від 20.12.2000р.»)

Законодавчі напрямки

Вдосконалення нормативно-правової бази

Для стабілізації фінансового стану підприємств водопровідного господарства, проведення реформ і подальшого розвитку підгалузі необхідно:

- затвердити житловий кодекс України;

- внести зміни та доповнення в закони України, які носять дестабілізаційний характер для підприємств водопровідного господарства:

«Про електроенергетику»

«Про ціни та ціноутворення»

«Про повернення в повне господарське відання підприємствам водопровідно-каналізаційного господарства об'єктів електроенергетики»

«Про податок на додану вартість»

«Про оподаткування прибутку підприємств»

«Про плату за землю»

«Про Державний бюджет України на 2003 рік»

«Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»

«Про трубопровідний транспорт»

«Про питну воду та питне водопостачання»

«Про державне мито»

«Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги»

«Про місцеві державні адміністрації»

«Про виконавче провадження».

Пропозиції щодо удосконалення нормативно-правової бази реформування водопровідного господарства додаються (див. Додаток).

Система управління

Схема водопостачання м.Харкова та населених пунктів області передбачає розподіл води споживачам як з магістральних водоводів від систем «Донець» і «Дніпро», так і від розподільчих водоводів та мереж м.Харкова (див. Додаток №7 на 3 аркушах).

Основні заходи з удосконалення системи управління - розробка програми реформування об'єднання «Харківкомунпромвод» після затвердження Загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства та Програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства Харківської області на 2002-2005 роки.

Програма реформування об'єднання повинна вирішувати такі питання:

розробка й оцінка варіантів нової організаційної структури підприємства;

створення на базі об'єднання ТВО «Харківкомунпромвод» підприємств різних організаційно-правових форм діяльності, що ввійдуть до складу єдиного науково-промислового концерну «Вода», зі збереженням абревіатури «ТВО «Харківкомунпромвод» у зв'язку з тим, що згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2000р. №1844 у частині фінансування заходів з підвищення надійності та ефективності функціонування системи водопостачання передбачене саме підприємство ТВО «Харківкомунпромвод». Нині триває процес оптимізації структури управління об'єднанням. У процесі реструктуризації створені юридичний департамент і департамент «Водозбут». У стадії формування - енергетичний департамент, департамент санітарно-епідеміологічного контролю якості води, департамент «Техводресурси», департамент з виробництва і ремонту устаткування, департамент засобів зв'язку, департамент автотранспорту і механізації, управління з контролю за безпекою водопостачання і служба ЦО. Перетворюються виробниче управління водопровідного господарства (ВУВГ) «Донець» на завод з виробництва води «Донець», виробниче управління водопровідного господарства (ВУВГ) «Дніпро» - на завод з виробництва води «Дніпро» та служба артезіанського водопровідного господарства - на завод з виробництва води «Артезіан». Крім того, у стадії створення акціонерні товариства і приватні підприємства, діяльність яких буде спрямована на поліпшення фінансово-економічного положення створюваного концерну «Вода» і підвищення якості послуг;

формування договірних відносин між виконавчою владою міст, які входять до системи групового водопостачання, та постачальниками послуг у відповідності зі статтями 18 і 30 Закону «Про місцеве самоврядування»;

створення служб єдиного замовника житлово-комунальних послуг по територіальному принципу, на базі існуючих житлових організацій, в яких у повному господарському віданні або оперативному управлінні знаходиться житловий фонд - районних ВЖРЕП з філіями на базі існуючих ЖЕУ, яким надати функції виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді міста. При цьому єдиний замовник повинен гарантувати 100% збір платежів від населення з направленням коштів транзитом ТВО «Харківкомунпромвод» і одержанням відсотка за послугу тільки при повному виконанні договірних обов'язків. Проведення роботи з населенням разом з департаментом «Водозбут» ТВО «Харківкомунпромвод»;

укладання 3-сторонніх договорів на постачання комунальних послуг: між підприємствами постачальниками комунальних послуг, службою єдиного замовника житлово-комунальних послуг і органами місцевого самоврядування, а також 2-сторонніх типових договорів між виконавцями послуг і споживачами, підвищення відповідальності постачальників та виконавців послуг за їх кількість та якість, а замовників комунальних послуг та споживачів - за своєчасність та повноту оплати за отримані послуги;

відпрацьовування нормативних документів з питань відповідальності служби єдиного замовника (житлові організації всіх форм власності) за відшкодування від надання пільг, субсидій, різниці в тарифах, за встановлення приладів обліку на водопровідних вводах у житлові будинки.

Всі ці заходи повинні поліпшити якість обслуговування населення і фінансовий стан справ постачальників комунальних послуг.

Фінансові напрямки

Ціноутворення та тарифна політика

Ввести тарифи на послуги питного водопостачання для категорії «інші споживачі» з інвестиційною складовою, що включає витрати на здійснення капітальних вкладень для фінансування придбання, будівництва, реконструкції, модернізації та інших поліпшень основних фондів підприємства водопровідного господарства. Мінімально необхідний розмір тарифу на першому етапі складає 5,15 грн. за 1м3 питної води. Другий етап (через рік) - введення тарифу в розмірі 9.90 грн. за 1м3 питної води, а далі, по мірі зростання тарифів у газоенергетиці та інших галузях народного господарства, піднімати тариф для населення.

Вирішити питання щодо виділення коштів з різних джерел фінансування на капітальні вкладення у реконструкцію і модернізацію системи водопостачання, у тому числі на заходи згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2000р. №1844 «Про підвищення надійності та ефективності функціонування систем водопостачання м.Харкова та інших населених пунктів Харківської області». Створити в ТВО «Харківкомунпромвод» управління при департаменті «Водозбут» по роботі з боржниками за послуги водопостачання, до функцій якого входять проведення реструктуризації і ліквідації дебіторської заборгованості за послуги водопостачання та кредиторської заборгованості за спожиті енергоносії.

Розробити та ввести в дію, після встановлення водолічильників усім абонентам, Порядок (методику) застосування багатоставкових тарифів для населення за споживання води з метою її раціонального використання, а саме:

при споживанні води 230-300 л/добу- з коефіцієнтом 1,5;

при споживанні води більш, як 300 л/добу - з коефіцієнтом 2, тобто подвійний тариф.

Підвищити відповідальність житлово-експлуатаційних підприємств за утримання в належному стані внутрішньобудинкового обладнання і систем шляхом прийняття відповідного рішення органами місцевого самоврядування.

Технічні напрямки підвищення надійності, ефективності, безпеки та подальшого розвитку водопостачання.

Заходи щодо підвищення надійності, ефективності і безпеки водопостачання м.Харкова та інших населених пунктів Харківської області потребують значних капітальних вкладень, які згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2000р. за №1844 на період 2000-2010рр. визначені в обсязі понад 1200 млн грн. і направлені на розвиток системи водопостачання м.Харкова по кожному комплексу.

По комплексу водопровідних споруд ВУВГ «Донець»:

провести комплекс науково-дослідних і проектно-вишукувальних робіт по будівництву гідротехнічних споруд на р.Сів.Донець і р.Бабка з облаштуванням інфільтраційних водозаборів для підвищення якості вихідної води І, II і III блоків. Обсяг капітальних вкладень - 70,0 млн грн.;

розробити та опрацювати технологію очищення води на підставі досліджень із застосуванням сучасних методів її кондиціонування, попередньої очистки з використанням методів ультрафіолетового опромінення у відповідності до вимог ДержСанПіН «Вода питна» та провести реконструкцію діючих II і ІІІ блоків. Обсяг капітальних вкладень - 52,5 млн грн.;

на підставі результатів проведених досліджень - запроектувати та побудувати очисні споруди на місці блоку №1. Обсяг капітальних вкладень - 100,0 млн грн.;

провести реконструкцію хлораторних відповідно до вимог «ПБХ-93». Обсяг капітальних вкладень - 20,0 млн грн.;

будівництво системи обробки та повторного використання промивних вод фільтрів. Обсяг капітальних вкладень - 10,0 млн грн.;

провести санацію п'яти існуючих водоводів Кочеток-Харків. Обсяг капітальних вкладень - 33,7 млн грн. (на кожен водовід);

будівництво високовольтної трансформаторної підстанції «Кочеток» 110/6кВ. Обсяг капітальних вкладень - 7,5 млн грн;

запровадити державний моніторинг якості води р.Сів. Донець по всій території її протікання в Україні з розробкою прогнозів щодо можливого забруднення води токсичними компонентами (для можливості підготовки водопровідних станцій до адекватних заходів) та провести сертифікацію поверхневої води на її відповідність джерелам питного водопостачання.

По комплексу водопровідних споруд ВУВГ «Дніпро»:

закінчити будівництво першої черги магістрального водогону від каналу «Дніпро-Донбас» до м.Харкова, що дасть можливість підвищити якість питної води за рахунок зниження швидкостей фільтрації та приступити до реконструкції замортизованих очисних споруд ВУВГ «Донець». Обсяг капітальних вкладень - 52,7 млн грн.;

завершити будівництво центральної хіміко-бактеріологічної лабораторії та оснастити діючі санітарно-бактеріологічні лабораторії обладнанням і приладами для контролю якості питної води згідно з вимогами ДержСанПіН «Вода питна». Обсяг капітальних вкладень - 6,0 млн грн.;

провести науково-дослідні роботи по удосконаленню технології кондиціонування води із застосуванням сучасних технологій (вугільних фільтрів, амонізації, ультрафіолетового опромінення), що забезпечить гарантовану якість води у відповідності до вимог ДержСанПіН «Вода питна», та по результатах проведених досліджень провести модернізацію існуючих очисних споруд «Дніпро» з доведенням їх потужності до 375 тис.м3 на добу. Обсяг капітальних вкладень - 100,0 млн грн.;

провести реконструкцію хлораторних відповідно до вимог «ПБХ-93». Обсяг капітальних вкладень - 9,6 млн грн.;

будівництво системи обробки та повторного використання промивних вод фільтрів;

на перспективу - проектування та будівництво станції доочищення питної води на підході до м.Харкова у с.Бабаї. Обсяг капітальних вкладень - 154,4 млн грн.;

санація водоводів Краснопавлівка-Харків. Обсяг капітальних вкладень - 26,0 млн грн.

По комплексу артезіанського водопроводу м.Харкова:

здійснити будівництво свердловин на підземних водозаборах з багатоступінчастими системами кондиціонування води та доведенням загальної потужності до 228 тис.м3 на добу. Обсяг капітальних вкладень - 97,7 млн грн.

заборонити промисловим підприємствам міста (крім харчової промисловості) буріння експлуатаційних свердловин підземних вод питної якості з метою використання їх для промислових потреб, крім того:

підприємствам, установам та організаціям всіх форм власності здійснити ліквідаційний тампонаж непридатних для експлуатації свердловин будь-якого призначення;

визначити перелік відомчих водозабірних свердловин, які треба перевести в режим консервації для можливого використання в надзвичайний період.

По системі водоводів та розподільчих мереж водопостачання м.Харкова:

З метою зменшення нераціональних витрат води, споживання електроенергії, підвищення якості води у споживачів:

Харківській міській раді щорічно передбачати виділення коштів для проведення санації та заміни водоводів і розподільчих мереж в залежності від стану їх аварійності (адресної санації та заміни) згідно з планом доведення обсягів зазначених робіт до 50 км на рік. Загальний обсяг капітальних вкладень - 76,0 млн грн.;

включити в тариф на послуги водопостачання інвестиційну складову для проведення щорічної заміни та ремонту арматури на водопровідних мережах на рівні, що відповідає встановленим нормам;

провести кільцювання тупикових водопровідних мереж в районах м.Харкова в кількості 6 км. Загальний обсяг робіт - 2,5 млн грн.;

Управлінню по будівництву, реконструкції і ремонту міста провести проектно-вишукувальні роботи та прокладання водопровідних мереж в районах м.Харкова, не охоплених централізованим водопостачанням, з метою ліквідації шахтних колодязів в обсязі 46 км, загальною вартістю 11 млн грн.

Енерго-і ресурсозбереження

Для забезпечення виконання Програми енергозбереження обласним та місцевим органам влади необхідно забезпечити фінансування робіт:

переведення на перший клас енергопостачання всіх об'єктів водопостачання ТВО «Харківкомунпромвод»;

будівництво власної трансформаторної підстанції 110/6 кВ на КВС у смт.Кочеток для енергопостачання об'єктів водопостачання КВС по 1-му класу. Обсяг капітальних вкладень - 7,5 млн грн.;

реконструкція і модернізація енергогосподарства по всій системі ТВО «Харківкомунпромвод» із заміною кабельних ліній для насосних станцій. Обсяг капітальних вкладень - 26,67 млн грн.;

впровадження сучасних приладів обліку споживання холодної та гарячої води, електроенергії, тепла та газу. Обсяг капітальних вкладень - 67,8 млн грн.;

впровадження електричних приводів, що регулюють частоту струму в кількості 42 шт. Обсяг капітальних вкладень - 1,2 млн грн.;

впровадження сучасного обладнання та нової технології очищення і кондиціонування води із застосуванням реагентів типу «Магнафлок» та автоматичної системи дозування коагулянту на очисних спорудах ВУВГ «Донець» та ВУВГ «Дніпро». Обсяг капітальних вкладень - 5,0 млн грн.;

впровадження на спорудах ВУВГ «Донець» та ВУВГ «Дніпро» автоматизованої системи контролю технічних параметрів якості вихідної та питної води. Обсяг капітальних вкладень - 1,5 млн грн.;

впровадження нетрадиційного енергопостачання об'єктів від систем вітротурбін. Обсяг капітальних вкладень - 122,0 млн грн.;

реконструкція котельних із впровадженням економічних опалювальних котлів в кількості 4 шт. Обсяг капітальних вкладень - 0,7 млн грн.;

модернізація насосного, електричного обладнання. Обсяг капітальних вкладень - 25,0 млн грн.;

проектування та будівництво у м.Харкові 5 водонапірних башт підвищеної ємності. Обсяг капітальних вкладень - 150,0 млн грн.;

впровадження контрольно-вимірювальних приладів обліку передачі води на магістральних водогонах в кількості 5 шт. Обсяг капітальних вкладень - 0,1 млн грн.;

впровадження автоматизованої системи збору та обробки даних по обліку споживання тепла, холодної та гарячої води на базі Пермського мікрорайону м.Харкова для подальшого впровадження цієї системи в інших мікрорайонах міста в кількості 38 житлових будинків. Обсяг капітальних вкладень - 0,85 млн грн.

Додаток 5

Розподіл основних витрат на питне  водопостачання за 2002р.

Додаток 6

Додаток до Програми розвитку і реформування житлово-комунального

господарства на 2003 - 2010 року по державному комунальному підприємству

міського господарства «Харківкомуночиствод»

1. Ціль Програми

Основною метою Програми реформування підприємства «Харківкомуночиствод» є підвищення ефективності та надійності системи водовідведення нашого міста та дотримання норм екологічних вимог.

2. Стисла характеристика фінансово-господарського стану

Кризову ситуацію на підприємстві можна охарактеризувати наступними основними пунктами:

- за підсумками 2002р. збиток склав - 163,0 тис.грн.;

- технічний стан основних фондів характеризується високим ступенем зносу. На 1 січня 2003р. розмір коефіцієнта зносу досяг 68%;

- слід зазначити відносно високу енергоємність процесу відводу, перекачування та очищення стічної рідини. Споживання електроенергії на 1 куб.м відведеної стічної рідини перевищує аналогічні показники по містах економічно розвинутих країн у 1,5-2 рази;

- спостерігається тенденція до значного зниження відводу стічної рідини по різних категоріях споживачів. По тарифних стоках таке зниження склало 2,1 раза з 1991 по 2002р. і 18% тільки за 2002 рік стосовно 2001 року;

- неплатежі різних споживачів м.Харкова за зроблені послуги по водовідведенню (дебіторська заборгованість) склали на 1 січня 2003р. 57052,5 тис.грн. (у тому числі населення - 29832,7 тис.грн.) Дана сума примітна тим, що вона вже перевершує річну величину доходів по нашому підприємству;

- продовжується нарахування і стягування податків (у першу чергу ПДВ) по нарахуванню плати за послуги водовідведення, хоча реальні гроші надходять на підприємство тільки при оплаті споживачем зроблених послуг. Така практика вимагає удосконалення, тому що позбавляє підприємство оборотних коштів;

- зберігається проблема обліку відводу стічної рідини, як наслідок відсутності обліку реалізації води для найбільшої категорії споживачів - населення, хоча процес установки квартирних водомірних лічильників у м.Харкові має значну тенденцію до зростання.

3. Реалізація положень Програми

Реалізація основних положень Програми передбачає:

- удосконалення системи керування підприємства; основне завдання полягає у створенні системи взаємної відповідальності між міською виконавчою владою, підприємством водовідведення і споживачами послуг водовідведення;

- при існуючому і прогнозованому на найближче майбутнє недостатньомум бюджетному фінансуванні акцент повинен робитися на поступове самофінансування (навіть у частині капітальних вкладень) і повну самооплатність поточної експлуатаційної діяльності;

- оптимальне сполучення різних видів власності при організації процесу водовідведення. Вивчення і використання практики делегованого керування;

- прийняття до уваги впливу ринкових факторів для розрахунку і планування техніко-економічних показників діяльності підприємства;

- усунення негативних сторін існуючого витратного механізму ціноутворення, що має своєю метою стабільність і прогностичність тарифів на тривалу перспективу.

4. Прикладні питання реформування діяльності підприємства водовідведення

4.1. Створення конкурентного середовища і формування ринку житлово-комунальних послуг.

З погляду визначення природного монополізму зрозуміло, що існування на одній території, що обслуговується, двох або більше рівнозначних водопровідно-каналізаційних підприємств є економічно абсурдною ідеєю.

Основним регулятором взаємин між споживачами і підприємством водовідведення (особливо при нормативному нарахуванні плати за послуги водовідведення для населення) слід вважати величину дебіторської заборгованості, тобто різницю між доходами нарахованими і доходами отриманими. Величина дебіторської заборгованості населення буде визначатися співвідношенням рівня плати за послуги водовідведення і середньомісячних грошових доходів родини. Дебіторська заборгованість буде логічно зростати при збільшенні даного співвідношення і навпаки.

Можливість створення конкурентного середовища в підгалузі: мова тут не може йти про конкуренцію в загальноприйнятому значенні цього слова. Основне завдання в цьому випадку повинне ставитися в такий спосіб: об'єднати переваги єдиного виробника послуг з перевагами, що припускає наявність конкуренції в підгалузі. До основної переваги єдиного виробника варто віднести концентрацію виробництва, що припускає економію, з погляду масштабів усього суспільства, використання ресурсів.

Перший шлях - це приватизація (повна або часткова) підприємств водопровідно-каналізаційного господарства.

Наявність елементів конкуренції в діяльності недержавних служб водовідведення полягає в наступному:

1) можливість вибору тієї або іншої служби споживачем, який проживає поблизу прикордонної зони, що розділяє досяжність його обслуговування різними водопровідно-каналізаційними підприємствами;

2) конкуренція в порівнянні;

Другий пункт - конкуренція в порівнянні. В його основу покладено принцип повної доступності інформації і стимулюючого непрямого громадського контролю над діяльністю приватизованих підприємств водопостачання і водовідведення.

Деяку складність для звичайного українського споживача з часто «нав'язаним» світоглядом відносної бездіяльності і підпорядкування (тут можна послатися на пережитки тоталітарної системи) може складати поняття непрямого громадського контролю.

Тому всі приватизовані підприємства водопостачання і водовідведення намагаються в термін і в повному обсязі надавати необхідну інформацію.

4.2. Прикладні питання реформування підприємства

4.2.1. Обсяг перекачування стічної рідини

Аналіз і прогнозування динаміки обсягів відведеної стічної рідини: за період 1991 - 2002р.р. динаміка обсягів тарифної відведеної стічної рідини мала таку тенденцію:

Рис. 4.2.1.1

Спостерігається помітна тенденція до зниження загального обсягу тарифної стічної рідини. Причому якщо до 1998р. включно на основне зниження обсягу впливало зниження відводу стічної рідини по промислових і інших, прирівняних до них споживачах (безперечним поясненням тут є значне зниження обсягів промислового виробництва, як у цілому по Україні, так і по Харкову), то, починаючи з 2000р, падіння обсягів відбувається за рахунок населення. Ідентична картина спостерігається і з реалізацією води населенню по ТПО «Харківкомунпромвод». На жаль, відсутність реального обліку реалізації питної води основної категорії споживачів - населенню по ТПО «Харківкомунпромвод» практично до кінця 1990-х років (відсутність квартирних водолічильників) дозволяє лише приблизно оцінити обсяг реально спожитої води і, відповідно, обсяг реальної відведеної стічної рідини протягом 90-х років. У даний час спостерігається «бум» на установку квартирних водомірів населенням. Саме установка квартирних водомірів у найближчому майбутньому буде значно впливати на зниження обсягів стічної рідини по населенню.

Якщо зробити невеликий прогноз, то одержимо наступне:

1) кількість квартирних водомірів зростатиме до величини в 70 - 80% охоплення житлового фонду, що при нинішніх темпах установки водомірів може бути досягнуте до 2005 - 2007р.р.;

2) виходячи з вищесказаного, і з огляду на дійсні темпи зниження населення м.Харкова (які, очевидно, будуть сповільнюватися), не беручи в увагу розходження житлового фонду за рівнями благоустрою, обсяг відведеної тарифної стічної рідини по населенню, до 2005 - 2007р.р., по найоптимістичнішому сценарії, не буде перевищувати 105000 - 110000 тис.м3 у рік.

При цьому значно зменшиться імовірність маніпулювання з нормами водоспоживання для населення.

При середньомісячному абсолютному прирості кількості водомірів за 2002 рік (тут для приблизних розрахунків досить враховувати тільки водоміри, що контролюють споживання холодної води) на: 2500 - 3000шт., одержимо середньомісячне мінімальне скорочення обсягу відведеної стічної рідини по населенню (при припущенні, що середньостатистична кількість прописаних жителів на 1 квартирне введення складає 2,7 чоловік і, що при установці водоміра споживання води і, відповідно, кількість тарифної стічної рідини на 1 чоловік знижується з 11,1 до 4 м3 на місяць) на:

2750 ? 2,7 ? 11,1 - 2750 ? 2,7 ? 7 = 53 тыс.м3

що складає за рік:

29?(1 + 2 + 3 + 4 + 5+ 6 +7 + 8 + 9 + 10 + 11 + 12) = 53?78 = 4112 тыс.м3

Слід зазначити, що цей розрахунок є дуже приблизним і відбиває динамікові тільки за результатами 2002р. і тільки по холодній воді.

Що стосується промислових підприємств, то, мабуть, що навіть прогнозований багатьма фахівцями підйом промислового виробництва в найближчі роки, і, відповідно, зростання обсягів спожитої води і відводу стічної рідини, не зможе компенсувати зниження даного обсягу по населенню. Крім того, перерозподіл обсягів промислового виробництва на користь недержавного сектора економіки припускає більш раціональне використання води саме недержавним сектором. Можна також припустити, що у відносно віддаленому майбутньому («віддаленість» буде визначатися можливістю застосування нових технологій і економічних рішень в області очищення вод) багато хто відносно великі промислові підприємства будуть змушені (у першу чергу законодавчо) перейти на автономне очищення власної стічної рідини з наступним її скиданням (відповідно до норм, пропонованими до очищення стічної рідини) у зливову каналізацію. У даному випадку має бути робота з контролю якості такої рідини і, можливо, частковому віднесенню витрат на зміст зливової каналізації на такі промислові підприємства. З іншого боку, така перспектива припускає інше відношення до побутової стічної рідини, а саме, можливість реалізації сухого осаду або зниження витрат на його утилізацію.

4.2.2. Удосконалення системи ціноутворення

Основною проблемою побудови тарифів на послуги водовідведення є існуюча з часів соціалізму практика витратного підходу в ціноутворенні його послуг.

Щодо ціноутворення за принципом витратного механізму може протягом тривалого періоду часу використовуватися тільки в монопольних підприємствах. В умовах конкуренції такий підхід об'єктивно неможливий.

Вплив витратного механізму ціноутворення прекрасно підтверджує зіставлення індексу тарифів (як середнього, так і по категоріях споживачів) по підприємству й офіційному індексові інфляції в цілому по Україні за період з 1991 року. Дана динаміка тарифу для населення та індексу інфляції представлена на рисунку:

                               1.01.1991                                1.01.2003

                                               Рис. 4.2.2.1

Тариф для населення за послуги водовідведення - 2,5 коп., на 1.01.2003 року - 27 коп. Темп росту з урахуванням деномінації української валюти при введенні гривні в 1996 році склав: (27/2,5) * 100000 = 1080000.

Офіційні річні індекси інфляції за даний період подані в наступній таблиці:

Таблиця 4.2.2.1

Базисний індекс інфляції за весь період дає перемноження річних (ланцюгових) індексів, тобто одержуємо величину 346027.

Зростання тарифів (тут для населення) значно випереджає підвищення офіційного індексу інфляції по Україні. Хоча, задля справедливості, слід визнати, що в даний час для населення м.Харкова оплата послуг водовідведення відносно невелика. Варто також помітити, що подібна картина спостерігається практично по всіх мережних комунальних підприємствах України.

Деяку специфіку при розрахунках оптимального співвідношення величини тарифів на послуги водовідведення і грошових доходів родини становить можливість одержання субсидій населенням. Дійсно, великий обсяг виділення субсидій впливає на структуру дебіторської заборгованості. У цьому випадку логічно буде знижуватися питома вага дебіторської заборгованості по розрахунках з населенням і збільшуватися та її частина, що підлягає погашенню з бюджету. При значному зростанні дебіторської заборгованості в розрахунком з бюджетом (тут не йде про величину дотацій), скажімо більше ніж 30% у її структурі, у представлену модель необхідно додати фактори, які визначають взаємини державних підприємств з органами, які займаються перерозподілом бюджетних засобів. Але це буде проблема вже іншого якісного рівня, далеко не ринкового, тому що незважаючи на наявність основного об'єктивного фактора - ступеня платоспроможності населення - вплив багатьох суб'єктивних факторів.

При наявності необхідних даних по доходах нарахованих, доходах отриманих, витратах підприємства, а також динаміки тарифів для населення, бажано в розрізі місяців за максимально можливий період (краще з 1991 року), результати такої моделі представляють надзвичайно важливу інформацію для попереднього аналізу і наступного короткострокового і середньострокового прогнозування одержання фактичного фінансового результату підприємства.

4.2.3. Проблема неплатежів і дебіторської заборгованості

Неплатежі споживачів і зростання дебіторської заборгованості є в даний час однієї з найбільших проблем по підприємству. Динаміка дебіторської заборгованості має наступну тенденцію:

Таблиця 4.2.3.1

Загальна величина дебіторської заборгованості постійно збільшується і до 1 січня 2003р. вона вже значно перевищує загальну річну суму доходів, що надійшли, за 2002 рік (57052,5 тис.грн. проти 48588,0 тис.грн.). Крім того, поступово основний акцент у роботі як по доходах нарахованим, так і по зниженню дебіторської заборгованості, переходить від промислових підприємств до населення. Здається, що така тенденція буде спостерігатися і в найближчому майбутньому. Основною причиною цього є політика держави (як, утім, і думка багатьох фахівців комунального господарства) по поступовому переході на єдиний тариф для всіх категорій споживачів. Зрозуміло, що у випадку відводу більше 70 - 80% стічної рідини від населення основні зусилля повинні будуть спрямовані на роботу з даною категорією споживачів.

Залежність між величиною тарифу (стосовно середньомісячних грошових доходів родини) і періодичністю оплати комунальних послуг: обов'язкова сплата всіх комунальних послуг з періодичністю один раз на місяць трохи вирівнює відношення споживачів до всіх комунальних підприємств. При повній непорівнянності величини оплати за послуги теплопостачання і водовідведення і при відсутності реальної економічної або іншої можливості впливу на неплатників, споживач, у даному випадку населення, при іноді відсутності фінансової можливості оплатити послуги теплопостачання, інерційно утримується і від оплати послуг водовідведення при тім, що фінансово він у стані зробити це. Крім того, немаловажний вплив на стримування від оплати споживача робить і необхідність заповнення квитанцій (у світовій практиці економічно розвитих країн таких прецедентів не існує, там же існує досить велика кількість варіантів механізму оплати спожитих комунальних послуг).

Якщо підходити кількісно до даного питання, то існуючих 27 копійок за 1 м3 відведеної стічної рідини для населення, навіть при нормі в 11,1 м3 на 1 чоловік на місяць, загальна сума оплати за послуги водовідведення, навіть на родину, що складається, наприклад, із трьох чоловік, відносна невелика - складає лише 8,99 грн.

Сутність даної пропозиції полягає в переході на оплату населенням послуг водовідведення з періодичністю один раз, наприклад (для зручності розрахунків), у три місяці. При цьому необхідно передбачити розбивку міста Харкова на три сектори

Кількість секторів у місті повинне бути дорівнює тривалості одного терміну оплати (у кількості місяців), тобто, у даному випадку 3=3. Цей принцип необхідний для того, щоб згладити нерівномірності в надходженні нарахованої оплати послуг водовідведення. У такому випадку грошові кошти будуть надходити щомісяця.

Ціль даної пропозиції складається в концентрації зусиль працівників абонентного відділу по роботі з населенням, що дозволить трохи знизити дебіторську заборгованість. Єдиний негативний момент даної пропозиції складається в збільшенні абсолютної єдиноразової суми коштів, що підлягають перерахуванню абонентом. Хоча, фактично, більшість споживачів уже давно не оплачує послуги водовідведення з установленою періодичністю один раз на місяць.

Економічний ефект даного заходу буде складатися в сумі додатково отриманих доходів, що перевищують звичайне надходження коштів. Зниження витрат на оформлення платіжних документів по оплаті й облікові надходжень коштів від населення. Що стосується квитанцій по оплаті послуг водовідведення, те їхній дизайн, заповнення і поширення серед абонентів доцільно здійснювати силами підприємства. Здається, що робити це один раз у три місяці, хоч і для кожного абонента міста (в Україні в це поняття можна включити одну родину, хоча очевидно, що ідеальний варіант припускає тотожність між поняттями абонент і водомірний лічильник, тобто кількість абонентів повинна відповідати кількості лічильників; іноді можна, при визначеному підході, об'єднати лічильники витрати холодної і гарячої води), навіть при деякому росту єдиноразових витрат на цю процедуру, явно вигідніше, ніж щомісяця.

Про квитанції за оплату послуг водовідведення для населення. З власного досвіду, навіть людей з економічним утворенням, відомо, який іноді дійсно тяжкої є процедура власноручного заповнення квитанцій. Що тоді говорити про людей, що не вникають у специфіку оплати комунальних послуг? Залишається тільки ворожити, через брак можливості провести соціальне дослідження з наступними економічними розрахунками втрат через ненадходження фінансових засобів, як часто абонент відкладає оплату комунальних послуг через необхідність власноручного заповнення квитанцій. Досить часто, в абонентному відділі, можна спостерігати випадки, коли абоненти звертаються по допомогу по заповненню квитанцій до його працівників. Наслідком цього і з'явилося змушене повернення до загальної квитанції за оплату всіх комунальних послуг (включаючи також електро- і газопостачання). Отже, економічно більш доцільно, щоб квитанція-повідомлення, заповнена на підприємстві, що робить послуги водовідведення, була надана споживачеві даних послуг. У всякому разі, відсоток охоплення населення такими квитанціями-повідомленнями повинний бути максимально великим. Основні проблеми тут можуть виникнути при відсутності даних за показниками водомірів або об зміни в складі родини. Питання погодженості думки абонента про нарахування плати за послуги водовідведення з розрахунками підприємства вирішуються в індивідуальному порядку, якщо маються до цього претензії.

Дизайн або зовнішній вигляд квитанції - це дуже важливий елемент у стимулюванні оплати послуг водовідведення. Сума оплати за послуги водовідведення повинна бути зрозуміла, крім цього, указуються терміни оплати і можливі санкції у випадку несвоєчасної оплати.

Принцип пропозиції полягає в наступному. Підприємство переходить на нарахування й одержання оплати за надані послуги з періодичністю один раз у три місяці. Місто Харків, при цьому, розбивається на три сектори з приблизно рівною кількістю абонентів. У кожен сектор доцільно включити по трьох міських району. Для першого сектора нарахування й оплата (за три попередні місяці) виробляється, наприклад, по наступних місяцях: січень, квітень, липень і жовтень. Для другого сектора нарахування й оплата виробляється по наступних місяцях: лютий, травень, серпень, листопад. Для третього сектора нарахування й оплата виробляється в березні, червні, вересні і грудні. Таким чином, підприємство, з погляду періодичності надходження оплати, залишається в таких же умовах, що існують до впровадження пропозиції, тобто щомісячні надходження засобів.

Абонентний відділ (робота з населенням) як можна великою кількістю своїх працівників працює поперемінно (протягом одного місяця) з різними секторами. Таким чином, знижуючи втроє місячну кількість абонентів, з якими має бути робота зі стягування оплати за надані послуги, досягається «потроєння» зусиль по роботі з абонентами. Звичайно, важко припустити, що це приведе до реального «потроєнню» надходжень коштів, що складають звичайну величину дебіторську заборгованість. Тут, напевно, важливіше зміст, а не кількість роботи. Однак, як відомо, кількість поступова переростає в якість.

ОСНОВНІ ЗАДАЧІ

програми реформування та розвитку ДКП «ХКОВ» на 2003-2010р.р.

Таблиця 6.1.

Таблиця 6.2.

Знос основних фондів по ДКП «Харківкомуночиствод» (в процентному відношенні)

Додаток 7

Додаток 8

Додаток 9

Додаток 10

Порівняльні техніко-економічні показники переробки ТПВ

Примітка: для розрахунків використані показники сортувальних комплексів МСК «Станко», Росія.

Додаток 11

Додаток 12

Сприяння створенню і розвитку об'єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ)

Створення ОСББ є одним з найбільш ефективних способів захисту прав власників, їх впливу на якість і вартість житлово-комунальних послуг. Створення ОСББ дає можливість забезпечити умови для залучення додаткових джерел фінансування для обслуговування і ремонту житла.

Але колективна відповідальність мешканців багатоквартирних будинків за якість житлово-комунального обслуговування шляхом створення ОСББ в місті впроваджується повільно.

Створення ОСББ до цього часу стримувалось наявністю значної кількості проблем як при реєстрації, так і в процесі їх функціонування, та відсутністю необхідних нормативно-правових актів для вирішення цих проблем.

Можна констатувати, що при наявності загальної законодавчої бази (Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001р. №2866-111, Постанова Кабінету Міністрів України «Про реалізацію Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 11.10.2002р. №1521, інші положення), при привабливісті процесу самостійного розпорядження коштами мешканцями будинку, процес створення ОСББ дедалі поступово перестає викликати їх практичний інтерес. Основними причинами цього слід вважати негативні стереотипи населення щодо змін форми управління житловим будинком, слабкої інформованості населення щодо можливих переваг створення ОСББ та свавілля чиновників вже під час функціонування ОСББ.

Істотним стримуючим фактором створення ОСББ була і залишається неврегульованість питання участі колишнього власника будинку в проведені першого, після приватизації квартир, капітального ремонту будинку, як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.92р. №572.

При передачі житлового комплексу на баланс ОСББ не врегульована передача допоміжних приміщень, які згідно із законодавчими актами належать об'єднанню, а фактично колишнім власником здаються в оренду.

Фінансовий стан ОСББ ускладнюється несвоєчасним фінансуванням пільг і субсидій.

Станом на 01.01.2003 року у місті зареєстровано 75 ОСББ, з яких 43 ведуть самостійну господарсько-фінансову діяльність, з них у 28 будинках перший після приватизації капітальний ремонт колишнім власником не виконувався, у 27 будинках не впроваджена охорона 81 під'їзду, у 34 будинках не встановлені прилади регулювання та обліку споживання енергоресурсів.

Сприяння місцевих органів влади становленню ОСББ повинно передбачати наступне:

• спрощення і здешевлення процедури реєстрації ОСББ;

• надання можливості ОСББ отримати фінансування із місцевих бюджетів на проведення першого після його створення капітального ремонту будинку залежно від технічного стану;

• надання фінансової допомоги для проведення робіт по обладнанню під'їздів і впровадженню їх охорони;

• надання фінансової допомоги для оснащення будинку приладами обліку регулювання і споживання енергоресурсів;

• надання податкових пільг в межах компетенції місцевих органів влади.

Створення ОСББ у процесі будівництва і приймання-передачі відомчого житла в комунальну власність повинна увійти в постійну практику роботи органів місцевого самоврядування.

Виділення земельних ділянок в загальну дольову власність членів ОСББ дозволить залучити за рахунок їх комерційного використання додаткові джерела фінансування на обслуговування і ремонт житла.

Практична робота по створенню ОСББ повинна здійснюватись відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», який визначає правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації ОСББ, захисту їх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирних будинків, а також відповідно до постанови Кабінету Міністрів України постанову від 11.10.2002р. №1521 «Про реалізацію Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Прийняті нормативно-правові акти при наявності фінансової підтримки з боку органів місцевого самоврядування та інформованості населення про переваги ОСББ сприятимуть більш активному їх створенню.

Таблиця 12.1 - Прогноз створення ОСББ, витрати та джерела фінансування

Додаток 13

Приймання-передача відомчого житлового фонду в комунальну власність міста

За даними інвентаризації відомчого житлового фонду у м.Харкові станом на 01.01.2003 року налічується 1917 житлових будинків загальною площею 3.0 млн.кв.м., загальною площею квартир 2,3 млн.кв.м. В їх складі 165 житлових будинків загальною площею 306 тис.кв.м , загальною площею квартир 192 тис.кв.м належать підприємствам-банкрутам, які самоусунулись від їх утримання. Рішенням VII сесії XXIV скликання Харківської міської ради від 25.12.2002р. до комунальної власності міста прийнято 8 відомчих житлових будинків (колишніх гуртожитків) ВАТ «ХТЗ», загальною площею 41 тис.кв.м., які потребують реконструкції.

Таблиця 13.1 - План приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність, витрати на ремонтно-відновлювальні роботи та джерела фінансування

* - середнє значення показників за період 2006-2010рр.

Додаток 14

Закриття під'їздів багатоквартирних житлових будинків і передача їх на зберігання мешканцям

Закриття під'їздів багатоквартирних будинків сприяє залученню на добровільних засадах мешканців до участі в забезпеченні зберігання інженерного обладнання житлових будинків, енергозбереженні, продовженні міжремонтних термінів, підтримуванні санітарного порядку і створенні комфорту в під'їздах, запобіганні квартирних крадіжок.

Робота по закриттю під'їздів у місті здійснюється у відповідності з «Положенням про підготовку і втілення програми закриття під'їздів житлових будинків і передачу їх на зберігання мешканцям», затвердженим рішенням виконкому Харківської міської ради від 12.08.1998р. №809.

Робота по закриттю під'їздів триває з 1998 року по двох напрямках:

• в житлових будинках 9-ти і більше поверхів виконується ремонт під'їзду, обладнується або добудовується приміщення для доглядачів і здається під'їзд під охорону мешканцям;

• в житлових будинках нижче 9-ти поверхів виконується ремонт під'їзду, ремонт або заміна вхідних дверей, встановлюється кодовий замок.

Таблиця 14.1 - Показники по впровадженню охорони під'їздів станом на 01.01.2003 року

Таблиця 14.2 - Програма закриття під'їздів на 2003-2010р.р., витрати на втілення програми та джерела фінансування

Додаток 15

Придбання, установка і утримання поштових абонентських скриньок

У відповідності із ст.23 Закону України «Про поштовий зв'язок» від 04.10.2001р. придбання, установка і утримання в належному стані абонентських поштових шаф (абонентських поштових скриньок) здійснюється власниками житлових та адміністративних будинків.

У багатоквартирних житлових будинках, що входять до складу об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова, у відповідності з кількістю квартир повинно бути встановлено 341,3 тис.шт. абонентських поштових скриньок. На даний час із зазначеної кількості поштових скриньок 195 тис.шт. потребують встановлення, заміни і ремонту. Заходи по приведенню у належний стан абонентських поштових засобів, що встановлені в житловому фонді комунальної власності, будуть здійснюватися поетапно.

Обсяги робіт і потреба у фінансуванні на встановлення, ремонт і заміну поштових абонентських скриньок

Розрахунки вартості робіт виконані в цінах за станом на 01.01.2003р.

Додаток 16

Додаток 17

Благоустрій та санітарна очистка житлових будинків і прибудинкових територій,

підготовка житлового фонду до весняно-літнього, осінньо-зимового сезонів та до свят

Щорічно, з метою приведення житлових будинків і прибудинкових територій в належний санітарний та естетичний стан і підготовки міста до весняно-літнього сезону і травневих свят, з 1 березня до 30 квітня проводиться двомісячник по благоустрою. Протягом цього часу ліквідуються звалища побутового сміття, що створилися протягом зими, прибираються безгосподарні території, очищаються підвали, горища, технічні поверхи, вивозиться негабаритне сміття, прибирається сухостій, виконуються роботи по озелененню та комплексному благоустрою дворів з улаштуванням дитячих та спортивних майданчиків, оновлюються номерні знаки, виконується комплекс ремонтних робіт на житлових будинках, ремонтуються покрівлі, водостічні труби, вхідні двері, фасади, цоколі та ін. По закінченні двомісячника проводиться огляд-конкурс, на якому комісією визначаються кращі з районів. Аналогічний комплекс робіт проводиться напередодні святкування Дня визволення міста Харкова від німецько-фашистських загарбників - 23 серпня та Дня незалежності України.

Таблиця 17.1 - Обсяги, вартість робіт та джерела фінансування

Додаток 18

Схема формування і реалізації кадрової політики

(Підвищення ефективності місцевого самоврядування в Харкові на основі науково-технічного, соціально-економічного і кадрового потенціалу міста: Монографія /Шумілкін В.А., Бабаєв В.М., Луговий В.Т., Товажнянський Л.Л., Князєв В.М., Романовський О.Г., Пономарьов О.С., Семенов В.Т., Корженко В.В., Битняк Ю.П. - Харків: НТУ «ХПІ», - 2003.)

Додаток 19

Зміст підготовки фахівців з муніципального управління

(Підвищення ефективності місцевого самоврядування в Харкові на основі науково-технічного, соціально-економічного і кадрового потенціалу міста: Монографія /Шумілкін В.А., Бабаєв В.М., Луговий В.Т., Товажнянський Л.Л., Князєв В.М., Романовський О.Г., Пономарьов О.С., Семенов В.Т., Корженко В.В., Битняк Ю.П.- Харків: НТУ «ХПІ» - 2003.)

Додаток 20

Зведені показники фінансування напрямів реформування

житлового господарства м.Харкова (млн.грн)

Додаток 21

Енергоощадний потенціал житлового фонду міста (забудови 60-70років)

Проводилася оцінка потенціалу економії енергії в житловому фонді міста Харкова. Зменшення річної потреби в тепловій енергії здійснювалося за рахунок наступних заходів: теплоізоляція стін, стель і дахів новими ефективними ізоляційними матеріалами, заміни віконного осклення склопакетами, виготовленим по нових енергозберігаючих технологіях.

Таблиця 21.1 - Втрати і притоки тепла багатоквартирного цегельного будинку по вулиці Слинько, 8 (рік зведення - 1965, число поверхів - 9, кількість жилих одиниць - 54, загальна площа одержання енергії - 3120,3 м2)

Таблиця 21.2 - Економія енергії за рахунок теплоізоляції багатоквартирногоцегельного будинку. (ул.Слинько,8)

Таблиця 21.3 - Енергетичний баланс багатоквартирного панельного будинку (вул. Гер. Сталинграда 175а) (1966 - рік зведення, число поверхів - 5, кількість жилих одиниць - 80, загальна площа одержання енергії - 4408,5 м2)

Таблиця 21.4 - Економія енергії за рахунок теплоізоляції багатоквартирного панельного будинку ( вул. Гер. Сталінгоада 175а)

Таблиця 21.5 - Структура розглянутого теплового мікрорайону міста Харкова

Таблиця 21.6 - Енергоспоживання і потенціал економії цегельних та панельних будинків розглянутого теплового району м.Харкова

Як випливає з таблиці 6, енергоспоживання в розглянутому тепловому мікрорайоні в цілому може знизитися на 27,39 ГВт.*г/рік.

В місті Харкові мається 2092 п'ятиповерхових житлових будинків будови 60-70р.р. (29,2% від загального кількості будинків) та 1146 Дев'яти поверхових будинків (16%), потенціал економії енергії для цього житлового фонду може становити 1311.5 ГВт.*г/рік. Енергозаощадження в ланці «виробництва-споживання» теплової енергії міста

Таблиця 21.7 - Експертні оцінки втрат теплової енергії в період 1995-2000рр.*

* Розглядаються потенційно условні втрати, які загально складають 40-60 % виробництва теплової енергії.

Таблиця 21.8 - Баланс виробництва теплової енергії підприємства КП «Харківські теплові мережі» у 2002р.

Таблиця 21.9 - Введення нових теплозберігаючих технологій

Рисунок 21.1- Економія енергії за рахунок використання циркуляції, що регулюється, в системах опалення (за даними фірми Грундфос)

Одним з актуальних та низьковитратних напрямків у галузі зниження енергоспоживання в житловому фоні є налагодження систем опалення житлових та громадських будівель.

Нерівномірний розподіл теплоносія призводить до перегріву частки приміщень, наслідком чого є додаткові тепловитрати та збільшення витрати енергії на перекачування теплоносія, а рівно і справедливі нарікання на незадовільну роботу систем теплопостачання у мешканців приміщень, що відчувають недостачу тепла.

Разом з тим загальний обсяг відпущеної теплової енергії відповідає встановленим нормативам.

Як наведено у діаграмі, додаткові затрати на гідравлічне налагодження та встановлення приладів регулювання зростає лише на третину за зрівнянням з реконструкцією систем опалення по традиційній схемі, однак в результаті загальні витрати в системах, що пройшли налагодження, знижаються на 40%.

Таблиця 21.10. - Розрахунки економії за рахунок зниження втрат тепла у магістральних теплових мережах при прокладці труб у пінополіурітановій ізоляції по м.Харкову

Таблиця 21.11 - Розрахунки економії за рахунок зниження втрат тепла в квартальних теплових мережах при прокладці труб в пінополіуретановій ізоляції.

Таблиця 21.12 - Розрахунки економії за рахунок зниження втрат тепла в мережах горячого водопостачання при прокладці труб в пінополіуретановій ізоляції.

Таблиця 21.13 - Впровадження електроприводів потужністю 55-75 кВт на об'єктах теплопостачання

Для впровадження частотно-регульованих приводів необхідно капіталовкладень у розмірі - 2,7 млн.грн.., зниження собівартості 1 Гкал. При цьому складе - 0,99 грн.(1,6%).

Рисунок 21.2 - Зниження втрат тепла в теплових мережах з 2003 по 2008рр.та динаміка змін тарифа за опалення 1 м2 для населення, за рахунок впровадження технічних заходів (за данними КП «Харківські теплові мережі»).

Джерела фінансування програми розвитку системи теплопостачання.

1. Вкладення коштів підприємств довести до нормативу - 34 млн. (або додатково 23 млн.).

2. Фінансування з міського й обласного бюджетів - 8-15 млн.грн.. (сконцентрувавши на ліквідації вбудованих котельних, реновації мереж і систем гарячого водопостачання, оснащені прикладом урахування).

3. Позика у світовому банку в сумі 173 млн. дол. США.

4. Оснащення теплових вузлів бюджетних споживачів теплової енергії регуляторами витрат дозволить знизити споживання тепла і визволити кошти та доцільно направити на подальше впровадження енергозберігаючих заходів.

Сумарне навантаження на опалення і вентиляцію бюджетної сфери при нормативній середній температурі опалювального періоду - 119 Гкал/год або 539,886 тис. Гкал/рік.

Зниження теплоспоживання за рахунок підтримки температури в середині помешкань бюджетної сфери у нічний час та в неробочі дні на рівні +8 Со дозволяє заощаджувати - 163,140 тис. Гкал/рік на суму 16,113 млн.грн/рік.

Оптимальний механізм поповнення фонду енергозберігаючих технологій - це акумулювання частини зекономлених коштів від сплати комунальних послуг. Зекономлене кошти повинні направлятися на подальший розвиток і впровадження енергозберігаючих технологій. А частина зекономлених коштів повинна повертатися в розпорядження бюджетної організації, що їх заощадила. Таким чином, з'явиться реальний механізм заохочення ощадливих господарників.

Всі міри можуть бути прийняті в рамках договорів на постачання теплової енергії.

Додаток 22

Енергозбереження в житловому фонді

Оснащення наявного житлового фонду засобами обліку споживання води і теплової енергії.

Державною «Програмою реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2002-2005 роки та на період до 2010 року», схваленою постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2002р. №139, у першу чергу передбачається виконання «Програми поетапного оснащення наявного житлового фонду засобами обліку витрачання та регулювання споживання води і теплової енергії», затвердженої постановою Кабінету Міністрі в України від 27.11.1995р. №947, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.1998р. №1657. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002р. №1957 термін виконання програми продовжено до 2007р.

У зв'язку з тим, що зазначена вище Програма з моменту її затвердження не забезпечувалась відповідним цільовим фінансуванням з Державного бюджету, як це передбачалось, встановлення лічильників протягом 1996-2002р.р. здійснювалось лише за рахунок власних коштів житлово-експлуатаційних підприємств та за рахунок коштів мешканців в значно менших обсягах, ніж передбачено Програмою.

Необхідно констатувати, що відсутній реальний механізм стимулювання ресурсозбереження і його фінансування. Відсутня чіткість у визначенні відповідальності за придбання й установку приладів регулювання та обліку споживання води і теплової енергії в житловому фонді, умов фінансування і меж обслуговування.

Питання впровадження ресурсоенергозберігаючих технологій у житловому фонді вирішується за рахунок коштів житлово-експлуатаційних організацій та самих мешканців. У 2001-2002 роках було встановлено будинкових приладів обліку споживання холодної води - 159 од., теплової енергії - 184 од., гарячої води - 13 од. Всього, станом на 01.01.2003 року, житловий фонд обладнаний будинковими приладами обліку холодної води - 612 од., гарячої води - 22 од., теплової енергії - 215 од.

Як бачимо, темп встановлення будинкових приладів обліку дуже повільний. Але треба зазначити, що з кінця 1990-х років спостерігається швидке зростання встановлення квартирних приладів обліку (за 2002 рік встановлено близько 30 тис. По холодній воді, 27 тис. По гарячій). Саме квартирний облік споживання ресурсів є найбільш економічно обумовленим.

Таблиця 22.1 - Холодне водопостачання

Таблиця 22.2 - Гаряче водопостачання

Таблиця 22.3 - Центральне опалення

Таблиця 22.4 - Потреба в фінансуванні на оснащення будинків засобами обліку млн..грн.

Таблиця 22.5 - Впровадження інших енергозберігаючих заходів у житловому фонді

Таблиця 22.6 - Впровадження автоматизованих систем споживання енергоресурсів

22.7. Для впровадження нових підходів в вирішенні питань енергозбереження в житлово-комунальному господарстві розродити наступні організаційно-нормативні документи:

• положення про умови створення загально будинкового обліку споживання енергоресурсів;

• положення про співробітництво з організаціями - постачальниками у разі впровадження загально будинкового розрахунку за спожиті енергоресурси;

• нормативний документ про механізм повернення взаємних коштів на придбання та встановлення приладів обліку споживання енергоресурсів та технічних засобів системи;

• положення про адміністративно-відповідальну структуру за роботи по впровадженню загально будинкового обліку споживання енергоресурсів.

22.8 Проводити широке інформування населення про економічну доцільність впровадження загально будинкового обліку споживання енергоресурсів.

Додаток 23

Використання міських резервів житла

Додаток 24

Капітальний ремонт і заміна конструктивних елементів та інженерного обладнання житлових будинків комунальної власності та ЖБК

Таблиця 24.1 - Динаміка бюджетного фінансування на капітальний ремонт житлового фонду комунальної власності та ЖБК, млн.грн.

Основні показники виконання ремонту житлового фонду наведені нижче в таблицях.

Таблиця 24.2 - Потреба в бюджетному фінансуванні на відновлення і заміну конструктивних елементів та інженерного обладнання житлових будинків, млн.грн.

Додаток 25

Утримання ветхого і аварійного житлового фонду

У складі житлового фонду, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м.Харкова, є житлові будинки, які відносяться до малоцінної групи будівель кінця XIX - XX сторіч, серед них 326 будинків загальною площею 75,4 тис.кв.м., в яких проживає 4.1 тис.чол. мешканців, знаходяться в аварійному стані, 1107 будинків загальною площею 238,5 тис.кв.м., в яких проживає 10,3 тис.чол.. мешканців, - в застарілому стані.

Робота з ліквідації застарілих будинків у місті проводиться у відповідності з «Основними напрямками роботи по відселенню з ветхого житлового фонду» та «Програмою відселення з застарілих будинків комунальної власності територіальної громади міста на 2003-2010р.р.». Проте проблема відселення залишається напруженою. Для відселення сімей із застарілих будинків, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади міста, необхідно збудувати близько 350 тис.кв.м. загальної площі. У зв'язку з відсутністю джерел фінансування для будівництва житла на замовлення міськвиконкому, наявність застарілих житлових будинків у місті скорочується надто повільно. В той же час ця група будинків потребує особливих умов експлуатації.

Згідно з діючими нормативними актами застарілі житлові будівлі не підлягають капітальному ремонту. Витрати на обслуговування (у першу чергу ремонту) такого житла тим вищі, чим гірший його стан, а отже і споживчі властивості. Існуючий рівень квартирної плати ніяк не зв'язаний з витратами, необхідними для його утримання.

З метою збереження основних конструктивів таких будівель і забезпечення безпечного проживання в них необхідно щорічно передбачати в місцевих бюджетах кошти на проведення підтримуючого ремонту ветхого житла. У 2002 році на цю мету було виділено із бюджету 614 тис.грн., в бюджеті міста на 2003р. передбачено 700 тис.грн.

Таблиця 25.1 - Витрати і джерела фінансування на утримання та ремонт ветхого і аварійного житлового фонду

*- середнє значення показників за період 2006-2010 років.

Додаток 26

Основні завдання для реалізації програми реформування системи теплопостачання м.Харкова

Заходи розроблені на основі даних КП «ХТМ» додаються

* Першочергові технічні заходи, щодо підвищення надійності та ефективності СЦТ м.Харкова

Додаток 27

Оцінка ефективності витрат на зовнішнє освітлення міста Харкова

Додаток 28

Струткура витрат на зовнішнє освітлення міста Харкова

Додаток 29

Таблиця - 29.1- Кошторис витрат на реформування зовнішнього освітлення м.Харкова на 2003-2005рр.

Таблиця - 29.2 Калькуляція витрат на реформування зовнішнього висвітлення м.Харкова

Додаток 30

ВАТ «Харківміськгаз»

ВАТ «Харківміськгаз» розроблені 2 регіональних інвестиційних проекти на заміну сталевих газопроводів на поліетиленові і проведення реконструкції підземних газопроводів м.Харкова з метою забезпечення безпечної експлуатації і запобіганню техногенних катастроф. Загальний обсяг інвестицій 79440 тис.грн. Проекти розроблені з 2003 по 2012рр., під гарантію повернення кредитів Харківської обласної адміністрації. Першочергові заходи:

• Розробити інвестиційний проект «Створення інтегрованої автоматизованої системи керування ВАТ «Харківміськгаз».

• Розробити інвестиційний проект по санації газопроводів м.Харкова «Відновлення газопроводів високого тиску, середнього тиску і низького тиску тканевими шлангами за технологією «Фенікс Процес».

• Розробити інвестиційний проект «Комплексний підхід до розвитку, підвищенню безпеки й ефективності системи газопостачання м.Харкова».

• Розробити інвестиційні проекти по установці побутових лічильників газу, у тому числі з «Чип-картами» автоматизованим збором інформації про споживання газу разом з обліком інших енергоносіїв.

• Розробити інвестиційні проекти по установці і заміні вузлів обліку на ПРП, кільці високого тиску й інших об'єктів.

• Розширити коло наданих послуг населенню і підприємствам міста, а саме:

• виконання проектних і монтажних робіт з газифікації, установка і заміна опалювальних приладів малої потужності і з герметичними камерами згоряння;

• надання послуг підприємствам та організаціям, що мають на балансі газові мережі і газове устаткування, у частині паспортизації та оцінки технічного стану мереж і устаткування;

• створення нових лабораторій по обслуговуванню промислових підприємств комунально-побутових об'єктів у частині викидів відпрацьованих газів і визначення якісного складу газу.

• Запропонувати міській раді розробити інвестиційні проекти на заміну внутрібудиикового газового устаткування, з минулим терміном експлуатації, на установку газосигналізаторів і автоматики безпеки.

• Запропонувати міському з посприяти ХКП «Міськелектротранс» у частині створення і впровадження інвестиційного проекту по приведенню у відповідність з нормативними документами (ДСТ 9.602-89 «Спорудження підземні», Інструкції з обмеження струмів витоку з рейок трамвая, Правил експлуатації трамвая і тролейбуса) рейкового й енергогосподарства.

Додаток 31

Заходи з реформування та розвитку міського електричного транспорту

Для вдосконалення транспортних послуг для населення необхідно вжити такі заходи з реформування та розвитку міського електричного транспорту:

• передбачати оновлення рухомого складу за рахунок бюджету на паритетних умовах: 50% за рахунок державного бюджету, 50% за рахунок місцевого;

• удосконалення організації управління міським електротранспортом та створення єдиної центральної диспетчерської служби для всіх видів транспорту;

• з метою ефективного використання рухомого складу і якісної його роботи забезпечити введення в експлуатацію станцію технічного обслуговування 70 тролейбусів на проспекті Перемоги, що дасть змогу скоротити видатки на експлуатацію;

• для забезпечення надійної роботи рухомого складу на маршрутах, які обслуговують райони Павлового поля та Олексіївського житлового масиву, тягову підстанцію в районі пр.Леніна - вул. Деревянка;

• у відповідності з Генеральним планом розвитку міста Харкова, виконати роботи по покращанню енергозабезпечення міськелектротранспорту з прокладкою кабельних ліній та побудувати 5 тягових підстанцій: «Парк Перемоги», «Вул. Деревянка», «Залютінська», «Горпарківська», «Новий Побут»;

• в зв'язку з пуском другої черги Олексіївської лінії метрополітену та створення зручніших умов для транспортного обслуговування пасажирів, побудувати розворотне кільце в районі станції метро «Вул. 23 серпня»;

• в зв'язку з неперспективністю функціювання демонтувати трамвайну лінію по вул. Шевченко (від Московського проспекту до вул. Матюшенко):

• враховуючи прохання мешканців Роганського житлового масиву подовжити тролейбусну лінію до ж/д станції довжиною 1,6 км. вартістю 5 млн.грн.;

• з метою швидкого і комфортнішого сполучення між Салтівським житловим масивом та промисловою зоною ХТЗ ввести в дію лінію швидкісного трамваю довжиною 13 км;

• для забезпечення якісного ремонту рухомого складу та виготовлення запасних частин, розширити ремонтну базу на основі існуючої в Комінтернівському депо;

• організувати капітальний ремонт спеціальної та аварійної техніки, що знаходиться на балансі підприємства;

• з метою посиленню контролю за використанням енергоресурсів створити власну систему обліку електроенергії на тягу;

• виконати заміну пристроїв телемеханіки і диспетчерського обладнання на семи пунктах телекерування;

• для зменшення використання електроенергії рухомим складом запровадити програму капітально-відновлювального ремонту з модернізацією трамвайних вагонів не менш 10 од. на рік;

• запровадити нові технології при ремонті трамвайних колій по центральним вулицям міста (18,5 км).

Обсяги необхідного фінансування для реалізації зазначенних заходів наведені в таблиці 31.1.

Таблиця 31.1 Кошти, необхідні для реалізації програми реформування та розвитку міськелектротранспорту на 2003-2010рр.

Стр201-204

Додаток 35

Структура інформаційної системи «Інформ-Місто»

Додаток 36

Методика розробки міського проекту

Додаток 37

Поліпшення технічного стану внутрішньобудинкових мереж та обладнання водо-, теплопостачання, водовідведення і електромереж

Внутрішньобудинкові мережі та обладнання водо-, теплопостачання, водовідведення та електромережі знаходяться в незадовільному технічному стані, біля 70% з них потребують заміни. В зв'язку з чим поточне утримання мереж значно ускладнене і потребує додаткових витрат. Діючими тарифами на послуги з утримання житлового фонду витрати на технічне обслуговування систем центрального опалення, гарячого водопостачання та електромереж взагалі не передбачені, витрати на оплату послуг з утримання внутрішньобудинкових мереж водопостачання та водовідвєдення передбачені в недостатніх розмірах. Для поліпшення технічного стану внутрішньобудинкових мереж і підвищення якості обслуговування населення необхідно передбачати в місцевих бюджетах видатки на відшкодування витрат на цю мету в розмірах, що не покриваються діючими тарифами.

Додаток 38

Грошова оцінка землі, зайнятої житловим фондом

У відповідності із Законом України «Про плату за землю» податок за земельні ділянки справляється в залежності від грошової оцінки землі. Грошова оцінка землі, зайнятої під житловим фондом, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади міста, до цього часу не проведена. Кількість житлових будинків в комунальній власності станом на 01.01.2003р. складає 7845. Вартість грошової оцінки землі, зайнятої однією будівлею (в цінах 2003р.) становить 365грн.28коп. На виконання цієї роботи необхідні бюджетні кошти в сумі 2866 тис.грн.

Додаток39

Планово-попереджувальний поточний ремонт житлового фонду

У зв'язку із значним обмеженням фінансування за останні роки обсяги поточного ремонту житлового фонду значно скорочені. Система планово-попереджувальних поточних ремонтів практично відсутня. Поточний ремонт конструкцій будинків виконується в місцях відмов, незначні суми, передбачені для проведення їх реконструкції, в основному використовуються як локальні разові витрати. Не виконуються вкрай необхідні роботи поточного ремонту при підготовці житлового фонду до експлуатації в осінньо-зимові періоди, що значно ускладнює експлуатацію житла. За останні роки створився значний недоремонт житлового фонду.

Згідно з «Положенням про систему технічного обслуговування, ремонту і реконструкції житлових будинків в містах і селищах Української РСР», затвердженим МЖКГ УРСР 28.09.1989р., мінімальна норма витрат на технічне обслуговування і поточний ремонт житлового фонду складає 0,75% від балансової вартості житлових будинків. Ця норма забезпечується діючими тарифами на 51,3%.

Внаслідок невиконання необхідних ремонтів погіршується технічний стан житлового фонду, підвищується його аварійність, виходять з ладу трубопроводи і інженерне обладнання.

Для відновлення системи планових поточних ремонтів коштів, передбачених діючими тарифами, недостатньо. Необхідне фінансування на цю мету із місцевих бюджетів.

Додаток 40

Обстеження і паспортизація ветхого житлового фонду, технічна інвентаризація житлового фонду

З метою забезпечення надійності й безпечної експлуатації будівель, споруд та інженерних мереж, запобігання аваріям на них Кабінет Міністрів України постановою від 05.05.1997р. №409 «Про забезпечення надійності й безпечної експлуатації будівель, споруд і інженерних мереж» зобов'язав обласні державні адміністрації, що мають у підпорядкуванні або на своїй території об'єкти виробничого, житлово-цивільного та іншого призначення, інженерно-технічні споруди та інженерні мережі, провести із залученням науково-дослідних, проектних і будівельних організацій паспортизацію, а також роботу з обстеження цих об'єктів, визначення їх технічного стану і відповідності вимогам безпеки, скласти реєстр будівель, споруд та інженерних мереж, що перебувають у незадовільному технічному або аварійному стані, і визначити можливість їх подальшої безпечної експлуатації. На виконання цієї роботи необхідно передбачити в бюджеті кошти в сумі 3000 тис.грн.

В останні 15 років із-за відсутності коштів майже не проводиться технічна інвентаризація житлового фонду. Відсутність технічної документації на житлові будинки створює багато проблем не лише при експлуатації житлових будинків, а також при приватизації, продажу квартир, що порушує права громадян.

Згідно з розрахунками, проведенними Харківським міським бюро технічної інвентаризації для виконання цієї роботи в наявному житловому фонді комунальної власності (виготовлення технічних паспортів, поверхових планів, реєстрація посвідчень) необхідні кошти в сумі 3465 тис.грн. Для проведення техінвентаризації наявного житлового фонду до 2006 року, щорічно необхідні кошти (в цінах 2003р.) в сумі 495 тис.грн., в діючих тарифах передбачено на рік 300 тис.грн. Не покриваються діючими тарифами щорічно витрати в сумі 855 тис.грн.

Потреба в бюджетному фінансуванні на виконання зазначених вище робіт з урахуванням житлового фонду, що приймається від відомств становить:

Додаток 41

Заходи щодо забезпечення реформування комунального господарства (благоустрій, транспорт та інші напрямки) за рахунок бюджетних коштів

1. БЛАГОУСТРІЙ

1. Капітальний ремонт та поточне утримання доріг

2. Освітлення міста

Наявність світлоточок по місту 66431 одиниць.

Довжина електричних мереж більш ніж 1980 км .

3. Озеленення міста

Загальна площа зелених насаджень міста Харкова - 15400 га.

в т.ч.

центральної частини міста 2154 га

з них лісопаркового господарство 2086 га

Кількість об'єктів у центральній частині міста - 32 од.

4. Міські фонтани

Всього фонтанів - 9

Діючих - 4

5. Водозниження та ліквідація підтоплень

Наявність магістральних та внутрішньоквартальних мереж

зливної каналізації по місту - 550 км ;

Експлуатується по місту:

- магістральних мереж зливної каналізації - 220 км,

- станція водозниження у 472 м/р-ні (2 шахтні стволи),

- сифонний водоскид від колишнього кар'єра заводу «Будкераміка» по вул. Ак.Павлова.

6. Утримання річок та гідроспоруд

Площа басейну річок міста Харкова - 7020км?.

Довжина річок в межах міста - 54,2км.

Кількість гідроспоруд - 7 шт.

7. Благоустрій кладовищ

Ритуальне господарство налічує:

16 міських кладовищ площею, 547га ,

крематорій,

меморіальний комплекс жертвам репресій в 6 кварталі лісопаркової зони - 3 га

8. Відлов і утилізація бродячих тварин

II. Транспорт

Комунальне підприємство «Міськелектротранс» і підприємства пасажирського автотранспорту міста Харкова щодобово перевозять 0,9 млн. пасажирів, в т.ч.:

- ХКП «Міськелектротранс» - 0,7 млн.пас.;

- підприємства пасажирського автотранспорту - 0,2 млн.пас.,

з них пасажирів пільгових категорій:

- ХКП «Міськелектротранс» - 0,3 млн.пас.;

- підприємства пасажирського автотранспорту - 0,1 млн.пас.

Постійне зростання тарифів на енергоносії (електроенергія, ПММ), запчастини і інші матеріали, а також підвищення рівня мінімальної заробітної плати і в той же час не вирішення на державному рівні питання відшкодування втрат доходів від перевезень пасажирів пільгових категорій, призводять підприємства пасажирського транспорту до складного фінансового становища. Доходи від перевезень платних пасажирів відшкодовують лише 40-45 % експлуатаційних витрат.

Для забезпечення сталої роботи підприємств пасажирського транспорту а також перевезень населення міста на садово-городні ділянки в міському бюджеті плануються видатки на їх фінансову підтримку.

ІІІ. Інші заходи

Додаток 42

Заходи з охорони навколишнього природного середовища, фінансування яких буде здійснюватись за рахунок коштів Фонду охорони навколишнього природного середовища Харківської міської ради

Заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради - начальник Головного управління житлово - комунального господарства Є. О Гриневич

ДОДАТОК № 21А

Підвищення ефективності енергоспоживання ХКП «Міськелектротранс»

Підвищення ефективності використання бюджетних коштів на утримання (теплозабезпечення) організацій та установ, що фінансуються за рахунок бюджету

ДОДАТОК № 26А

Підвищення ефективності роботи КП «Харківські теплові мережі»