---

УКРАЇНА

ХАРКІВСЬКА МІСЬКА РАДА

ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25 сесія 5 скликання

РІШЕННЯ

Від 10.09.2008 р. № 249/08

м. Харків

Про затвердження «Програми охорони навколишнього природного середовища м. Харкова на 2008 - 2012 р.р.»

З метою покращення існуючого стану навколишнього природного середовища, визначення природоохоронних заходів, спрямованих на запобігання, зменшення і усунення забруднення навколишнього природного середовища м. Харкова, на підставі ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», керуючись ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Харківська міська рада

ВИРІШИЛА:

1. Затвердити «Програму охорони навколишнього природного середовища м. Харкова на 2008 - 2012 рр.» (додаток № 1).

2. Затвердити кошторис витрат на виконання «Програми охорони навколишнього природного середовища м. Харкова на 2008 - 2012 р.р.» на 2008 рік (додаток № 2).

3. Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію Харківської міської ради з питань транспорту, зв'язку та екології та секретаря Харківської міської ради.

Міський голова М.М. Добкін

Додаток № 1

до рішення 25 сесії Харківської міської ради 5 скликання

«Про затвердження «Програми охорони навколишнього

природного середовища м. Харкова на 2008 - 2012 р.р.»

від 10.09.2008 р. № 249/08

ПРОГРАМА

ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

м. ХАРКОВА НА 2008 - 2012 р.р.

Харків-2008

ЗМІСТ

Розділ 1. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ

Програма охорони навколишнього природного середовища м. Харкова на 2008 - 2012 рр. (далі - Програма) розроблена відділом екології Департаменту житлового господарства Харківської міської ради відповідно до Постанови Верховної Ради України від 05.03.1998 р. № 188/98-ВР «Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки», основних цілей і завдань «Програми соціально-економічного розвитку м. Харкова на 2008 р.» та на підставі протокольного доручення засідання Координаційної Ради Фонду охорони навколишнього природного середовища Харківської міської ради від 04.12.2007 р.

Вибір стратегії екологічного розвитку міста визначається Екологічною політикою Харківської міської ради, яка має стати основою для впровадження державної екологічної політики, забезпечення оптимального співвідношення між економічним розвитком міста, станом навколишнього середовища та здоров'ям населення. Ефективне управління процесом узгодженого вирішення соціально-економічних та екологічних проблем такого складного соціально-природно-техногенного комплексу, яким є місто Харків, передбачає проведення комплексного моніторингу сталого розвитку міста, який об'єднує контроль, аналіз і прогноз економічного, екологічного та соціального стану міста.

Екологічний стан довкілля міста порушується внаслідок його забруднення. Це негативно позначається на соціальній і виробничій сферах. Головною причиною негативних екологічних ситуацій є пріоритет матеріальних та економічних цілей над соціальними та екологічними. Що б змінити таку ситуацію, потрібно у всіх сферах керуватися принципово іншим підходом, заснованим на екологізації політики, економіки і соціальної сфери міста.

Під екологізацією розуміється діяльність, спрямована на більш повне врахування екологічних вимог у будь-якій сфері діяльності, тобто, підвищення екологічної безпеки у всіх сферах виробництва, зниження ресурсоємності виробництва, зменшення обсягів утворення відходів, зниження техногенного тиску на компоненти довкілля.

Розділ 2. МЕТА ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ ЗАВДАНЬ ПРОГРАМИ

Метою Програми є:

- визначення екологічної стратегії сталого розвитку м. Харкова шляхом розроблення екологічної політики Харківської міської ради;

- покращення існуючого стану навколишнього природного середовища шляхом визначення природоохоронних, ресурсозберігаючих заходів, спрямованих на запобігання, зменшення і усунення забруднення навколишнього природного середовища м. Харкова.

Завдання Програми полягають у:

- реалізації екологічної політики Харківської міської ради;

- визначенні пріоритетних напрямків фінансування проведення ефективної і цілеспрямованої діяльності у сфері охорони довкілля міста;

- розробленні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, забезпеченні екологічної безпеки, раціонального використання і відтворення природних ресурсів у місті Харкові.

Для реалізації цих завдань потрібно керуватися таким принципом: перераховані до міського бюджету кошти за використання природних ресурсів та забруднення довкілля мають направлятися безпосередньо на відновлення цих природних ресурсів та на природоохоронні заходи.

Розділ 3. ЕКОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

Основою екологічної політики Харківської міської ради є принципи сталого розвитку, закладені в «Концепції сталого розвитку населених пунктів», ухваленій Постановою Верховної Ради України від 24.12.1999 р. № 1359-ХІV.

У поняття сталого розвитку вкладається соціально, економічно та екологічно збалансований розвиток міста. Останнім часом суспільство вийшло на ту стадію розвитку, коли без вирішення проблем охорони навколишнього природного середовища, забезпечення належної якості життя людей, їхнього здоров'я і довголіття, подальший сталий розвиток стає не можливим. Стійкість розвитку означає, що нинішнє покоління не повинне використовувати ресурси навколишнього середовища на шкоду майбутнім поколінням. Необхідно забезпечити гармонійно збалансоване виробництво і споживання природних ресурсів виходячи з умов найбільш повного надання жителям міста товарів і послуг при мінімальному рівні негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Метою екологічної політики Харківської міської ради є розроблення стратегії сталого розвитку міста, що дозволить у перспективі поліпшити стан навколишнього природного середовища до рівня вимог відповідних стандартів, знизити вплив екологічних факторів на здоров'я населення, підвищити якість життя городян. Принципи екологічної політики необхідно враховувати при формуванні і виконанні відповідних цільових програм і заходів з охорони довкілля міста та Програми соціально-економічного розвитку м. Харкова.

Екологічна політика - це складова частина загальної політики виконавчих органів Харківської міської ради, націлена на досягнення сталого розвитку. Вона дозволяє застосовувати системний підхід до рішення екологічних, і з їх урахуванням, економічних і соціальних задач, забезпечувати більш широке інформування населення про прийняті рішення, удосконалювати співробітництво і взаємодію з громадськими організаціями.

Керуючись екологічною політикою, міська влада одержуватиме можливість більш стало керувати всією міською територією.

Для досягнення поставленої мети виконавчі органи Харківської міської ради повинні постійно вести роботу, спрямовану на поліпшення стану і запобігання забрудненню навколишнього середовища міста.

3.1. Пріоритетні напрямки екологічної політики

Враховуючи реальний стан довкілля, який сформувався у місті, пріоритетними напрямками екологічної політики слід визнати:

• удосконалення системи екологічного управління містом;

• впровадження ресурсозберігаючих та енергоефективних технологій;

• покращення стану атмосферного повітря;

• покращення санітарно-екологічного стану водних об'єктів;

• покращення санітарно-екологічного та технічного стану природних джерел;

• розвиток сфери поводження з твердими побутовими відходами;

• забезпечення мешканців міста якісною питною водою;

• удосконалення системи поводження з муловим осадом стічних вод;

• збереження та розвиток об'єктів природно-заповідного фонду;

• озеленення, благоустрій;

• зниження рівня підтоплення територій міста;

• екологічна освіта і виховання.

3.2. Реалізація пріоритетних напрямків екологічної політики

Харківської міської ради

Реалізація пріоритетних напрямків екологічної політики виходить з наявності певних фінансових обмежень, у яких знаходиться міська влада і які будуть зберігатися ще досить тривалий період часу. Тому, реалізація екологічної політики повинна здійснюватися за рахунок коштів Фонду охорони навколишнього природного середовища Харківської міської ради, обласного та державного фондів охорони навколишнього природного середовища, інвестиційних проектів за допомогою механізмів фінансування Кіотського протоколу та інших джерел, не заборонених законодавством України.

Аналіз сформованої в місті ситуації з урахуванням світового досвіду показує, що до числа недостатньо використовуваних резервів відносяться:

- видобування, переробка і вторинне використання ресурсно-цінних компонентів з твердих побутових відходів;

- організація раціонального споживання води, газу, електричної та теплової енергії шляхом встановлення приладів обліку, зменшення втрат; зниження обсягів водовідведення;

- застосування передових технологій у системі водовідведення, що дають скорочення площ, займаних під мулове господарство, зниження енергоємності системи очищення;

- раціональна система збору, переробки і використання садово-паркових відходів;

- оптимізація схеми санітарного очищення міста, будівництво сміттеперевантажувальних станцій у системі транспортування ТПВ;

- використання в технічних цілях вод верхніх водоносних горизонтів, що забезпечують зниження рівня ґрунтових вод;

- удосконалювання системи екологічного виховання та освіти, зменшення кількості випадків екологічного вандалізму;

- удосконалення системи управління навколишнім природним середовищем міста шляхом упровадження схеми екологічного менеджменту та аудиту;

- налагодження механізму залучення підприємств, установ, організацій усіх форм власності для рішення міських екологічних проблем.

3.4. Екологічні індикатори сталого розвитку м. Харкова

Екологічними індикаторами сталого розвитку міста є:

1. Задоволеність населення - відсоток (%) городян, задоволених станом довкілля міста.

2. Фінансування екологічних заходів - відсоток (%) бюджетних nа інших коштів, спрямованих протягом року на вирішення екологічних проблем міста.

3. Площа зелених насаджень на одного мешканця, кв. м.

4. Якість атмосферного повітря - кількість днів на рік, коли концентрації окису вуглецю, сполук сірки, двоокису азоту, завислих речовин, пилу та інших забруднювачів, перевищують гранично допустимі концентрації (за результатами аналітичних вимірів).

5. Шумове забруднення - % населення, що піддається підвищеним рівням шуму вдень, ввечері і вночі.

6. Якість поверхневих вод - результати аналітичних вимірів хімічного та бактеріологічного забруднення річок та внутрішніх водних об'єктів на території міста.

7. Якість питної водопровідної води - % проб, що відповідають державному стандарту.

8. Відсотковий показник перероблених та знешкоджених побутових і промислових відходів відносно до обсягів їх утворення за захоронення.

9. Споживання природних ресурсів - середні обсяги споживання питної води, гарячої води, електроенергії, газу, теплової енергії на одного жителя міста на добу (на рік).

10. Площа рекреаційної зони (щорічні середні показники на одного мешканця в межах міста).

11. Сталість управління навколишнім середовищем - відсоток (%) (кількість) організацій, що прийняли і використовують екологічні процедури управління (ЕМАS ISO 14001 та ін.).

12. Здоров'я городян - показники захворюваності, обумовлені станом навколишнього середовища: холерою, вірусним гепатитом, кишковими розладами та ін.

3.5. Оцінка та інформування про прогрес у напрямку стійкості

Харківська міська рада та її виконавчі органи на підставі «Екологічних індикаторів сталого розвитку м. Харкова» здійснюють контроль та щорічну оцінку ефективності вжитих заходів для забезпечення сталого розвитку міста в галузі охорони навколишнього природного середовища.

Офіційна оцінка та результати проведеної роботи у вигляді звіту широко висвітлюються в засобах масової інформації з метою повного та об'єктивного інформування населення щодо реального стану забезпечення сталого екологічного розвитку міста.

Розділ 4. СТАН НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА В

м. ХАРКОВІ

4.1. Загальна характеристика екологічного стану міста

Харків - це велике сучасне місто, один з найбільш розвинених промислових центрів України. Місто займає площу 306,0 кв. км. Чисельність населення становить 1,46 млн. чол., а райони Харкова дорівнюють за кількістю жителів невеликим містам (від 100 до 300 тис. чол.).

У галузевій структурі промислового комплексу провідна роль належить машинобудуванню і металообробці, електроенергетичній, паливній, харчовій та медичній промисловості. Добре розвинуті деревообробна, поліграфічна та хімічна галузі. Харків має розвинену будівельну базу.

Екологічний стан міста характеризується як стабільно напружений, хоча спад виробництва та виконання ряду першочергових заходів організаційного і технічного напрямку частково стримують наростання негативних процесів деградації навколишнього природного середовища. Негативна екологічна складова суттєво впливає на стан здоров'я населення та демографічну ситуацію.

Конкретизуючи найвагоміші чинники антропогенного впливу на довкілля, слід передусім виділити такі:

• значне зростання кількості автомобільного транспорту при надзвичайно низьких екологічних параметрах автомобілів спричинило збільшення шкідливих викидів в атмосферу. Це обумовило те, що автомобільний транспорт став найнесприятливішим фактором стану атмосферного повітря міста;

• більше 80 % забруднень, що надходять у водні об'єкти, і перш за все річки, припадає на неочищений поверхневий стік з території міста. Це призвело до замулювання русел, забрудненню вод, порушенню гідрологічного режиму та технічного стану річок;

• відсутність сучасних підприємств з переробки побутових і промислових відходів призвела до накопичення на території міста значної кількості відходів. Багаторічні надходження до навколишнього середовища не утилізованих побутових та промислових відходів, роблять цю проблему однією з головних для екологічної безпеки Харкова;

• накопичення мулового осаду, що утворюється на очисних каналізаційних спорудах міста та складується на мулових полях фільтрації, виводить з обігу 126 га міських земель. Мулові поля є екологічно небезпечними, бо призводять до забруднення атмосферного повітря - пилом та парниковими газами (метан, метилмеркаптан) та підземної гідросфери - фільтратом.

Не менш значними є проблеми покращення стану зеленої та лісової зон Харкова, їхнього захисту від впливу фізичних факторів. Це є особливо важливим через те, що місто зростає за рахунок ущільнення міської забудови і тому необхідно застосовувати нові підходи до збереження та використання зелених насаджень.

Сприятливе довкілля означає також здатність задовольняти естетичні, рекреаційні, оздоровчі, культурні, наукові та інші потреби людей. Тому слід приділити велику увагу створенню та охороні оздоровчих зон і об'єктів природно-заповідного фонду міста, плануванню стратегічного розвитку міста (його промисловості, принципів міської забудови тощо) з обов'язковим урахуванням і передбаченням довгострокових екологічних наслідків.

4.2. Стан атмосферного повітря

Рівень забруднення атмосферного повітря є одним з головних факторів ризику для здоров'я населення.

Стан атмосферного повітря м. Харкова формується обсягами викидів забруднюючих речовин від пересувних та стаціонарних джерел забруднення.

Концентрація забруднюючих речовин в атмосферному повітрі залежить від загального обсягу викидів забруднюючих речовин, місцезнаходження, висоти джерел забруднення, рельєфу місцевості та метеорологічних умов.

Відповідно до метеорологічного районування м. Харків віднесено до територій з можливо-високим потенціалом забруднення атмосферного повітря промисловими викидами. Так, у 2007 р. за даними Харківського обласного центру з гідрометеорології в місті було 208 днів з приземними інверсіями, під час яких погіршується вертикальний повітрообмін та розсіювання забруднюючих речовин, що призводить до збільшення їх концентрацій.

Стан атмосферного повітря міста в значній мірі зумовлений викидами автотранспорту.

За даними Головного управління статистики в Харківській області (рис. 1) за останні роки зменшуються обсяги викидів від стаціонарних джерел і зростають обсяги викидів від пересувних джерел, в основному, за рахунок автотранспорту.

Рисунок 1

Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферу в м. Харкові, тис. тон

Викиди відпрацьованих газів автотранспорту містять такі шкідливі речовини, як оксид вуглецю, діоксид азоту, сажу, бенз(а)пирен.

Ступень забруднення атмосфери на вулицях міста з інтенсивним рухом автотранспорту залишається помірно-небезпечним. Найбільше забруднення атмосферного повітря виявлене на центральних вулицях міста: Пушкінській, Полтавському шляху, Сумській, Плеханівській, пр-ту Московському.

Спостерігається стабільне перевищення граничнодопустимих концентрацій (ГДК) пилу. Це пояснюється незадовільним технічним станом асфальтового покриття проїжджої частини, несвоєчасне та неякісне прибирання.

Згідно даних лабораторних досліджень відсоток проб атмосферного повітря з перевищенням ГДК на центральних вулицях міста у 2006 р. у 5,2 рази більше ніж відсоток проб з перевищенням ГДК в зоні впливу промислових підприємств.

Тривалий вплив забруднення такого рівня атмосфери може привести до змін фізичного стану населення, що сприяє виникненню хвороб. Встановлено зв'язок між забрудненням атмосферного повітря та захворюваннями систем дихання, кровотворення, шкіряними хворобами.

Основними чинниками інтенсивного забруднення атмосфери автотранспортом є:

- постійно зростаюча кількість автотранспорту;

- експлуатація технічно застарілого автомобільного парку;

- низька якість паливно-мастильних матеріалів;

- недостатня пропускна спроможність дорожньо-транспортної мережі, яка сформувалась в умовах існуючої забудови, особливо в центральній частині міста;

- незадовільний стан дорожнього покриття проїзної частини доріг;

- недосконалість законодавчої бази для ефективного управління і контролю автотранспорту, який є об'єктом екологічно небезпечним.

Сьогодні фахівці усіх розвинутих країн світу вважають, що одним з кардинальних шляхів вирішення проблеми стану атмосферного повітря у промислових центрах є застосування замість моторних палив нафтового походження більш екологічно чистих - стисненого природного газу, біодизельного пального на основі рослинних олив, етанолу та інших альтернативних видів палива.

Використання стисненого природного газу в якості моторного палива обґрунтовується не тільки екологічними факторами.

Це зумовлено тим, що:

• використання газу знижує в 3-4 рази викиди оксидів вуглецю, на 15-20 % окислів азоту, у 8-10 разів зменшує димність відпрацьованих газів дизельних двигунів, дає можливість відмовитись від використання свинцевих антидетонаторів у паливі, а також суттєво зменшити викиди канцерогенних вуглеводнів (бенз(а)пірену);

• збільшується моторесурс двигуна на 30-50 %, втрата масла зменшується в 2 рази.

До стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря слід віднести викиди потужних промислових підприємств, особливо, паливно-енергетичного комплексу, машинобудівних, коксохімічного та хімічного виробництв.

В м. Харкові, за даними Головного управління статистики в Харківській області налічується 198 промислових підприємств, які мають стаціонарні джерела викидів потужністю 100 т/рік і більше.

В умовах історичної забудови території міста 37 підприємств не мають можливості дотримати нормативні розміри санітарно-захисних зон (СЗЗ) (завод ім. Малишева, АТЗТ «Харківський коксовий завод», Харківський плитковий завод», ВАТ «Автрамат» та інші). В межах СЗЗ вищезазначених підприємств мешкає 13 тис. харків'ян. Можливість негативного впливу на стан їхнього здоров'я зростає. Заходи по відселенню населення не розроблені.

Основними забруднювачами атмосферного повітря міста є:

- ТЕЦ-3 - обсяг викидів у 2006 р. склав 579 тон;

- Харківський тракторний завод ім. Орджонікідзе - 547 тон;

- ДП «Завод ім. Малишева» - 149 тон;

- ЗАТ «Харківський коксовий завод» - 231 тон.

Найпоширеніші речовини, які надходять до атмосферного повітря від стаціонарних джерел, це пил, діоксид сірки, діоксид азоту, оксид вуглецю.

У 2005 р. з 6,96 тис. т., які надійшли до атмосферного повітря міста від стаціонарних джерел забруднення, обсяги надходження найпоширеніших речовин склали: пилу - 0,99 тис. т., діоксиду сірки - 0,22 тис. т., діоксиду азоту - 1,83 тис. т., оксиду вуглецю - 2,27 тис.т.

У 2006 р. з загального обсягу викидів у 6,68 тис. т. , викиди пилу склали - 0,84 тис. т., діоксиду сірки - 0,27 тис. т., діоксиду азоту - 1,95 тис. т., оксиду вуглецю - 2,19 тис. т.

У 2007 р. з загального обсягу викидів у 6,16 тис. т., викиди пилу склали - 0,8 тис. т., діоксиду сірки - 0,43 тис. т., діоксиду азоту - 1,776 тис. т., оксиду вуглецю -1,87 тис. т.

Відповідно до Порядку організації та проведення моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від від 09.03.1999 р. № 343, Харківський обласний центр з гідрометеорології проводить спостереження за забрудненням атмосферного повітря міста на 10 стаціонарних пунктах спостереження (ПСЗ), обладнаних лабораторіями «ПОСТ-1» та «ПОСТ-2». Контролюється вміст 20 забруднюючих речовин.

Спостереження проводяться щоденно та цілодобово, крім святкових днів. Так, у 2007 р. відібрано та проаналізовано 47 085 проб повітря.

Аналізуючи стан атмосферного повітря міста в 2007 р. відмічаємо збільшення вмісту пилу, середньорічна концентрація 0,14 мг/м3 (в 2006 р. - 0,12 мг/м3), вмісту оксиду вуглецю, середньорічна концентрація 2,5 мг/м3,(в 2006 р. 1,7 мг/м3), вмісту сажі, середньорічна концентрація 0,02 мг/м3 (в 2006 р. 0,01 мг/м3).Відзначається незначне зменшення вмісту бенз/а/пирену, свинцю, цинку, міді.

На рівні минулого року вміст діоксиду сірки, діоксиду азоту, оксиду азоту, сірководню, фенолу, формальдегіду, марганцю, нікелю, кадмію та хрому. У 2007 р. порівняно з 2006 р., значно збільшився відсоток проб з концентраціями, перевищуючими відповідні гранично допустимі, вмісту пилу з 2,7 % до 4,6 %, оксиду вуглецю з 1,8 % до 9 %, діоксиду азоту з 2,1 % до 3,7 %, сажі з 0,1 % до 1,3%.

Лабораторією Харківського обласного центру з гідрометеорології проводились також спостереження за забрудненням атмосферного повітря міста діоксидом сірки, аміаком, сірководнем, оксидом азоту, розчинними сульфатами. Концентрації цих шкідливих домішок знаходились в межах відповідних гранично допустимих норм.

Максимальні концентрації перевищували відповідні гранично допустимі максимально разові вмісту пилу в 6 разів, оксиду вуглецю в 4,2, діоксиду азоту в 4,1 рази, фенолу в 3,3 рази, формальдегіду в 1,6 разів, сажі в 2,8 разів, бенз/а/пирену в 1,8 разів.

Індекс забруднення атмосфери міста (ІЗА) в 2007 р. дорівнював 5,03, у 2006 р. - 4,71 (рис. 2).

Довідково:

Гранично допустима концентрація (ГДК) - максимальна концентрація речовини в атмосфері, яка при періодичному впливу на людину на протязі життя не здійснює на нього та довкілля негативного впливу

Індекс забруднення атмосфери (ІЗА) - кількісна характеристика рівня забруднення атмосфери, яка дозволяє привести ступень шкідливості забруднюючої речовини до рівня шкідливості діоксиду сірки - SO

Рисунок 2

Аналізуючи рівень забруднення атмосфери міста у 2007 році шкідливими домішками по індексу забруднення (ІЗА) в різних районах міста, відмічаємо покращення якості атмосферного повітря в районі Холодної гори 3,32 (в 2006 р. - 3,47).

Погіршилась якість атмосферного повітря району Павлового поля 6,19 (в 2006 р. - 4,95), району пр-ту Героїв Сталінграда - 5,07 (в 2006 р. - 4,22), району Іванівки 4,51 (в 2006 р. - 4,07), Сокольників 4,04 (в 2006 р. - 3,73), Салтівського шосе 3,06 (в 2006 р. - 2,83), 607 м/району Салтівського житлового масиву - 2,89 (в 2006 р. - 2,5), Центрального району 2,84 (в 2006 р. - 2,48), району Баварії - 1,72 (в 2006 р. - 1,39).

Але слід зазначити, що існуюча система моніторингу атмосферного повітря має певні недоліки, які не дозволяють в повному обсязі контролювати стан атмосферного повітря, а саме:

- недостатня кількість пунктів спостереження за забрудненням атмосферного повітря міста Харківського обласного центру з гідрометеорології;

- обмежена кількість інгредієнтів, вміст яких контролюється суб'єктами моніторингу (Харківський обласний центр з гідрометеорології контролює вміст 20 інгредієнтів, лабораторія міської СЕС - 33);

- відсутність цілодобового контролю в районі розміщення промислових зон та окремих промислових підприємств, які здійснюють значний вплив на стан атмосферного повітря.

Шляхи вирішення:

1. Переведення автотранспорту на використання більш екологічно чистих видів палива - стиснений природний газ, біодизельне пальне на основі рослинних олив, етанол та інші альтернативні види палива;

2. Збільшення пропускної спроможності дорожньо-транспортної мережі у центральній частині міста;

3. Покращення якості дорожнього покриття проїзної частини доріг;

4. Зниження інтенсивності руху автомобільного транспорту на центральних вулицях міста;

5. Оптимізація режиму руху автотранспорту шляхом провадження системи «зелена хвиля»;

6. Зменшення використання у якості джерела енергії природного газу та заміщення його відновлюваними джерелами енергії - біогазом з мулового осаду каналізаційних стоків, звалищ побутових відходів, коксового газу.

Такі джерела можуть бути оптимальними для забезпечення енергією невеликих підприємств та у сфері житлово-комунального господарства. Крім того, енергетичне використання біогазу водночас сприяє зменшенню надходження до атмосфери метану, який одночасно є озонорушівною речовиною і парниковим газом;

7. Збільшення площі зелених насаджень вздовж потужних транспортних магістралей міста, в першу чергу, за рахунок висадки порід дерев з найбільшою здатністю поглинати забруднюючі речовини з атмосферного повітря;

8. Планомірне здійснення будівництва нового, капітального ремонту та реконструкції існуючого пилогазоочисного обладнання на підприємствах, які мають джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферу.

4.3. Стан поверхневих вод

Управління водними ресурсами віднесено до пріоритетних напрямів державної політики України і розглядається як один із найважливіших чинників сталого розвитку країни.

Згідно з даними Державного комітету водного господарства України у даний час найгірша сітуація з водними ресурсами склалась у басейні нижнього Дніпра та Сіверського Дінця, де сконцентровані найбільш водоємні промислові підприємства, великі міста, зосереджено близько 50 % забору води та скидання зворотних вод. Дослідження якості води водойм свідчать про їх забруднення неочищеними та недостатньо очищеними стічними водами, що у свою чергу, не дозволяє забезпечити населення якісною та безпечною для здоров'я питною водою.

По території м. Харкова протікають 4 річки: Уди, Лопань, Харків, Немишля, які відносяться до басейну р. Сіверський Донець і є водними об'єктами загальнодержавного значення. Відповідно до класифікації р. Уди і р. Лопань віднесено до середніх (площа водозбору відповідно 3840 і 2000 км), р. Харків і р. Немишля - до малих (площа водозбору відповідно 1160 і 388 км). Сумарна довжина рік у межах міста складає близько 58 км.

Крім того, на території міста розташовано близько 20 водойм як штучного (ставки, кар'єри) так і природного походження.

Ріки Харкова маловодні, з незначною швидкістю течії, зазнають значного антропогенного впливу. Екологічний стан річок в межах міста та нижче за течією характеризується як стабільно напружений.

Підтвердженням цього є дані моніторингу стану поверхневих вод, який веде Харківський обласний центр з гідрометеорології. Аналізуючи дані спостережень, слід відмітити що скиди Диканівського та Безлюдівського комплексів біологічної очистки є основним чинником, який формує вміст азоту амонійного, азоту нітритного та фосфатів у річках Лопань і Уди. Середньорічні концентрації цих забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі концентрації (ГДК) у декілька разів. Підвищений вміст цих сполук створює сприятливі умови для евтрофікаційних процесів, що призводить до погіршення якісних показників річкової води.

Крім того, у межах басейну річок досить розвинений агропромисловий комплекс: землеробство, тваринництво, переробка сільгосппродукції. Сільськогосподарські угіддя і орні землі займають більше 80% площі водозбору. На якість води в ріках Лопань, Харків, Немишля на вході в місто має вплив склад стоку, що надходить від розташованих вище за течією агрокомплексів, промислових підприємств і населених пунктів. Показники якості води цих рік по окремих інгредієнтах перевищують гранично допустимі концентрації (ГДК) вже на межі міста.

Характеризуючи водність р. Уди також слід урахувати, що у контрольному створі нижче сумарного скиду Диканівського та Безлюдівського КБО витрати води річки у середньому складають 536 млн. м3 на рік. Загальний обсяг зворотних вод, що надходять у р. Уди у зазначеному створі, в середньому - 250 млн. м на рік.

Таким чином можна зробити висновок що майже половину дебіту р. Уди складають каналізаційні води, які містять у собі концентрації сполук азоту і фосфору і перевищують ГДК у декілька разів.

Враховуючи що р. Уди є притокою р. Сіверський Донець, вода якої є джерелом питного водопостачання ряду населених пунктів Харківської та Луганської областей, зменшення вмісту сполук азоту та фосфатів в стічних водах міської каналізації є однією з першочергових проблем, які необхідно вирішити.

Погіршує ситуацію і той факт, що близько 85 % від загального обсягу забруднюючих речовин, що надходять у річки в межах міста, несуть у собі неочищені поверхневі стоки. Талі та дощові стоки в межах міста надходять до водних об'єктів майже без очистки - тільки 6 зливовипусків, з більш ніж 200, обладнані уловлювачами піску та нафтопродуктів.

Через відсутність очисних споруд на мережах зливової каналізації об'єми конусів виносу піску в русла досягають 2,5 тис. м3, а в деяких місцях майже перекривають русло. Як наслідок, мілини збільшуються в обсязі, заростають вологолюбною рослинністю, створюють сприятливі умови для розмноження личинок малярійного комара і хвороботворних бактерій, погіршують гідрологічний режим. Товщина донних відкладень складає від 1,5 до 3,0 м. Річки втрачають дренажну здатність.

До джерел забруднення поверхневих вод слід також віднести порушення режиму землекористування прибережних водоохоронних смуг та наявність на цих територіях стихійних звалищ побутових відходів.

Згідно з даними моніторингу Харківського обласного центру з гідрометеорології спостерігається певна динаміка середньорічних концентрацій основних забруднюючих речовин, наведена у таблицях 1 - 2.

Таблиця 1

Динаміка середньорічних концентрацій забруднюючих речовин у р. Лопань

(створ 0,1 км вище гирла, після скиду Диканівських очисних споруд)

Таблиця 2

Динаміка середньорічних концентрацій забруднюючих речовин у р. Харків

(створ у гирлі річки)

Аналізуючи дані спостережень за станом забруднення поверхневих вод слід відмітити, що середньорічні концентрації речовин, які вміщують азот, перевищують гранично допустимі концентрації у 2-10 разів, зниження рівня їх вмісту не спостерігається. Також спостерігається перевищення нормативів вмісту хрому, фенолів, нафтопродуктів, цинку.

Шляхи вирішення:

З метою ефективного довгострокового покращення екологічного гідрологічного стану річок та інших водних об'єктів міста, суттєвого зниження рівня хімічного та бактеріального забруднення поверхневих вод, відповідно до вимог Водного Кодексу України, необхідно:

1. Постійно здійснювати заходи щодо відновлення і підтримання сприятливого гідрологічного режиму та санітарного стану річок;

2. Планомірно проводити роботи з розчищення русел річок від мулу та осаду;

3. Одночасно з виконанням робіт з розчищення русел оснащувати випуски зливової каналізації у річки очисними спорудами для уловлювання піску та нафтопродуктів, які містяться у водах поверхневого стоку;

4. Здійснити розробку та впровадження технології поглибленої біологічної очистки міських стічних вод від сполук азоту та фосфору методом нітріденітрифікації та реагентного методу на очисних спорудах КБО «Безлюдівський» та «Диканівський»;

5. Для оцінки екологічного стану та розробки заходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів провести інвентаризацію та паспортизацію водних об'єктів, розташованих на території міста;

6. Встановити правила загального водокористування на водних об'єктах;

7. З метою запобігання забрудненню, засміченню та виснаженню водних ресурсів, забезпечення догляду за прибережними захисними смугами річок та водойм міста:

- провести інвентаризацію прибережних захисних смуг річок та водойм в межах міста та винести їх в натуру;

- передати прибережні захисні смуги у постійне користування спеціалізованій організації для забезпечення належного санітарно-екологічного стану та режиму обмеженої господарської діяльності на цих територіях.

4.4. Підземна гідросфера

У даний час на території м. Харкова налічується більш 300 свердловин різної відомчої приналежності. Повна і достовірна інформація про цілі видобутку, якість води, що видобувається із свердловин, використовуваних водоносних горизонтах, кількість кинутих, таких, що не експлуатуються, не затампонованих свердловинах, обсягах розвіданих запасів підземних вод питної якості для м. Харкова відсутня.

Наявність незатампонованих артезіанських свердловин призводить до вторинного забруднення підземної гідросфери.

Відповідно до висновків вчених однією з техногенних причин підтоплення територій м. Харкова є припинення експлуатації мергельно-крейдяного водоносного горизонту в системі артезіанського водопостачання міста. Тому, враховуючи техногенну небезпеку для проживання населення, пов'язану з підтопленням територій (забруднення вод, ґрунтів, заболочування, вимокання зелених насаджень, деформація і руйнація фундаментів будинків, споруд, комунікацій, розвиток зсувних процесів, затоплення вигрібних ям, підвалів, і т.п.) доцільно сприяти відновленню експлуатації водозаборів неглибокого залягання для технічного водопостачання підприємств.

У даний час на території м. Харкова знаходиться більше двох десятків природних джерел, вода яких використовується населенням у якості питної.

Через те, що природні джерела розташовані в межах міста, зони їхнього живлення уявляють собою практично цілком урбанізовану територію, де в умовах недостатньої природної захищеності багато десятків років відбувається забруднення підземної гідросфери.

З огляду на значний попит води природних джерел у мешканців міста, виникла необхідність оцінки їхнього технічного стану, якості води, а також обґрунтування заходів щодо оздоровлення, для використання у якості альтернативного джерела водопостачання.

Слід зазначити, що якість води у всіх джерелах нестабільна. Навіть у самому популярному джерелі у Саржиному Яру, водоносні горизонти якого найбільш захищені, періодично виявляються відхилення бактеріологічних показників якості води від нормативних. Тому воду всіх природних джерел міста небажано використовувати у якості питної без кип'ятіння.

На даний час джерела на території міста фактично безхазяйні. Не перебувають на балансі, не є об'єктами комунальної власності. Виключення складають джерела Шатилівське та Олексіївське-1. Об'єкти благоустрою на території зон санітарної охорони перебувають на балансі підприємства зеленого господарства Дзержинського району; джерело у парку «Юність» - на балансі Ленінської районної ради; джерело по вул. Ком. Уборевича, 16 - на балансі Московської районної дільниці КП «Жилкомсервіс».

Очищення і технічне обслуговування каптажів практично не виконується. Зони санітарної охорони (радіусом 50 м) прибираються не регулярно і не по всій площі. А враховуючи, що якість води джерел нестабільна за хімічними і бактеріологічними показниками, відповідно до вимог СанПіН каптажі природних джерел повинні бути обладнані пристроями водоочищення и знезараження. У даний час жодне природне джерело на території міста такими пристроями не обладнано.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, виникає необхідність забезпечити безпеку споживання населенням джерельної води.

Тому є необхідність у продовженні робіт з благоустрою зон санітарної охорони джерел, будівництву нових і реконструкції вже наявних каптажів, обладнанню водозаборів пристроями водопідготовки, поточному обслуговуванню каптажів. Ці заходи дозволять істотно поліпшити якість води та уникнути вторинного забруднення вод у місцях виливу на поверхню.

Також варто врахувати, що природні джерела, як об'єкти, необхідно розглядати комплексно:

1. Підземна гідросфера - водоносний горизонт, хімічний та бактеріологічний склад води, обладнання водозабору, пристрої водопідготовки.

2. Надземна частина - благоустрій першої зони санітарної охорони: огородження зони, улаштування водовідвідних лотків, підходів до місця водозабору, навісів, тротуарів, лавок, газонів та ін.

За результатами інвентаризації виконана попередня оцінка економічної ефективності заходів щодо інженерного захисту, благоустрою джерел, очищенню і знезаражуванню джерельних вод. Виконано розрахунки для економічного обґрунтування інвестиційних вкладень у проект з інженерного захисту, благоустрою і очищення, знезараження джерельних вод 20 джерел.

Шляхи вирішення:

1. З метою оцінки ситуації, що склалася з використанням підземних вод, розробки ефективних заходів для попередження забруднення підземних водоносних горизонтів необхідно провести інвентаризацію .наявних на території міста артезіанських свердловин;

2. За результатами інвентаризації відповідно до ст. 105 Водного Кодексу України підприємствам, організаціям, установам не залежно від форми власності, на балансі яких знаходяться свердловини на воду, не придатні для експлуатації, буде необхідно їх затампонувати або ліквідувати;

3. На підставі виконаної інвентаризації природних джерел і зон їхньої санітарної охорони необхідною

- прийняти об'єкти в комунальну власність;

- передати джерела на баланс експлуатуючої організації.

4.5. Зелені насадження та об'єкти природно-заповідного фонду

4.5.1. Стан зелених насаджень міста

Зелені насадження у місті займають площу 15,4 тис. га. Показник озелененості міста складає 50,4 % при нормі 45 %. На одного мешканця міста припадає 105,6 м2 зелених насаджень при нормі 67 м2.

Площа зелених насаджень загального користування (парки, лісо-, луго-, гідропарки, сади, сквери, бульвари) складає 7,5 тис. га. На одного мешканця міста припадає 51,1 м2.

Зелена зона міста представлена:

- лісами приміської зони і лісопаркового масиву;

- парками на місці лісів;

- парками на місці цвинтарів і колишніх кварталів житлової одноповерхової забудови;

- парками, створеними заново;

- берегозахісними насадженнями уздовж річкових русел;

- насадженнями санітарно-захисних зон промислових підприємств;

- полезахисними насадженнями на сільськогосподарських землях міських окраїн;

- насадженнями цвинтарів;

- садами.

Найбільші площі, зайняті зеленими насадженнями, розташовані уздовж західної та північної меж міста, удаючись «язичками» по балках глибоко в забудовані квартали. Недостатня кількість зелених насаджень на північному сході, сході і південному сході міста, де переважно розташовані промислові зони. Це негативно позначається на санітарно-екологічному стані Орджонікидзевського, Фрунзенського, Комінтернівського, Червонозаводського адміністративних районів.

Зелені насадження є:

- механічним і біологічним фільтром, що очищає атмосферне повітря від пилу і газів;

- екраном, що відбиває звук (шум).

Вони підвищують іонізацію повітря і насичують його сполуками з фітонцидною активністю, що сприяє значному оздоровленню повітряного басейну міста, благотворно впливає на мікроклімат, обмежує силу вітру, регулює температуру і відносну вологість повітря.

Ріст і розвиток рослин в умовах міста відбувається за підвищеної температури повітря і ґрунту, вологості повітря. Висока щільність і забруднення ґрунтів, низька вологість у пристовбурних лунках дерев, забруднення природної і атмосферної води та повітря хлоридами, нітратами, азото- і сіро- утримуючими сполуками, загазованість атмосфери - всі ці фактори пригнічують процеси росту і розвитку деревних рослин, погіршують їхній декоративний вигляд, скорочують тривалість життя рослин.

З приведеного вище ясно, наскільки несприятливі для росту і розвитку рослин умови міста і як важливо зберегти їх здоровими і довговічними.

Шляхи вирішення

Необхідно виконати цілий комплекс заходів, що підвищують стійкість і довговічність зелених насаджень.

Основними з них є:

1. Біологічні - підбор сталого до міських умов асортименту деревинно-чагарникових порід, створення складних стійких фітоценозів;

2. Агротехнічні - підготовка ґрунту, догляд за рослинами і ґрунтом, внесення добрив, вапнування, і т. і.;

3. Фізіолого-біохімічні - змивання з листя токсичних сполук шляхом дощування крон рослин;

4. Організаційні.

4.5.2. Природно-заповідний фонд м. Харкова

Природно-заповідний фонд м. Харкова складають 15 територій та об'єктів загальною площею 467,65 га;

1. Ботанічний сад ХНУ ім. В.Н. Каразіна, об'єкт загальнодержавного значення. Заснований у 1804 році. Оголошений постановою РМ УРСР від 22.07.1983 р., затверджений постановою КМУ від 12.10.1992 р., розширений згідно з Указом Президента України від 09.12.1998 р. Загальна площа ботанічного саду складає 41,9 га, розташований по вул. Клочківська, 52 (5,1 га) та вул. Отакара Яроша, 24 (36,8 га). Колекція ботанічного саду включає релікти, рідкісні види місцевої та світової флори, екзоти. Кількість видів флори складає понад 2000.

2. Харківський державний зоологічний парк, об'єкт загальнодержавного значення. Заснований у 1895 році. Оголошений постановою Ради Міністрів УРСР від 22.07.1983 р. Розташований по вул. Сумській, 35. Площа зоопарку складає 22,0 га. В зоологічному парку зберігаються понад 384 види тварин, з них 7 видів занесені до Європейського Червоного списку, 14 - до Червоної книги України.

3. Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення «Сад ім. Шевченка» площею 0,75 га охороняється СКП «Харківзеленбуд». Створена рішенням облвиконкому від 03.12.1984 р. № 562. Пам'ятка включає 20 вікових дубів віком від 200 до 300 років, що є залишком корінних дубових лісів, які в минулому росли біля м. Харкова.

4. «Помірки» - ботанічна пам'ятка природи місцевого значення загальною площею 120,4 га. Створена рішенням облвиконкому від 03.12.1984 р. № 562. Знаходиться у віданні СКП «Харківзеленбуд». Розташована в урочищі лісопаркового господарства «Помірки». Пам'ятка природи представляє собою ділянку лісу з насадженнями дубу, клену, берези, хвойних порід, ліщини, бересклету та ранньоквітучими рослинами.

5. «Сокольники - Помірки» - ботанічна пам'ятка природи місцевого значення загальною площею 163,1 га. Створена рішенням облвиконкому від 03.12.1984 р. № 562. Знаходиться у віданні СКІІ «Харківзеленбуд». Розташована в урочищі лісопаркового господарства. Ділянка лісу представлена дубовими насадженнями порослевого походження.

6. «Інститутська» - ботанічна пам'ятка природи місцевого значення загальною площею 0,35 га. Створена рішенням облвиконкому від 03.12.1984 р. № 562. Знаходиться під охороною УкрНДІЛГА ім. Висоцького. Розташована по вул. Пушкінській, 86 в садибі інституту. Ботанічна пам'ятка включає 15 дерев-екзотів: ялиць одноколірної та колючої, псевдотсуга, ялівці віргінські, горіх серцевидний, платан кленолистий, ліщина деревовидна, евкомія в'язолиста.

7. «Будинок вчених» - ботанічна пам'ятка природи місцевого значення загальною площею 0,1 га. Створена рішенням облвиконкому від 03.12.1984 р. № 562. Знаходиться під охороною Будинку вчених Міністерства культури. Залишок корінних дубових лісів. Охороняється 1 дуб черешчатий віком понад 200 років.

8. «Чорноглазівська» - ботанічна пам'ятка природи місцевого значення загальною площею 0,2 га. Розташована у дворі буд. № 5 по вул. Маршала Бажанова. Охороняється 3 дуба черешчатих віком понад 160 років.

9. «Пушкінська» - ботанічна пам'ятка природи місцевого значення загальною площею 0,2 га. Створена рішенням облвиконкому від 03.12.1984 р. № 562. Розташована по вул. Пушкінській, 39. Охороняється 2 дуби черешчатих віком понад 160 та 260 років.

10. «Дерева Гінкго» - ботанічна пам'ятка природи місцевого значення загальною площею 0,1 га. Представляє собою реліктові рослини третинного періоду в кількості 3 одиниць. Розташована в урочищі «Сокольники» Дзержинського району м. Харкова.

11. «Чорноглазівські дуби» - ботанічна пам'ятка природи місцевого значення загальною площею 0,15 га. Створена рішенням облвиконкому від 03.12.1984 р. № 562. Розташована по вул. Маршала Бажанова, 11. Охороняється 2 дуби черешчатих віком понад 160 до 260 років.

12. «Дуб Бабушкін» - ботанічна пам'ятка природи місцевого значення загальною площею 0,1 га. Створена рішенням облвиконкому від 03.12.1984 р. № 562. Розташована по вул. Бабушкіна, 16. Охороняється 1 дуб черешчатий віком понад 270 років.

13. «Григорівський бір» - лісовий заказник місцевого значення загальною площею 76,0 га. Оголошений рішенням обласної ради від 23.02.1999 р. Охороняється СКП «Харківзеленбуд». Представляє собою цінний лісовий масив в межах великого промислового міста. Охороняється 100 видів флори та 100 видів фауни.

14. «Залютинська» - ботанічна пам'ятка природи місцевого значення загальною площею 3,0 га. Створена рішенням обласної ради від 23.02.1999 р. Розташована в Ленінському районі, сел. Залютине. Територія ботанічної пам'ятки представляє собою фрагмент заплави р. Уди з лучною та водно-болотною рослинністю.

15. «Крюківський» - гідрологічний заказник місцевого значення загальною площею 39,3 га. Оголошений рішенням Харківської обласної ради від 23.12.2005 р. Заповідна територія знаходиться в Червонозаводському районі, вздовж заплави р. Уди, прилеглій до вул. Крюківської.

4.6. Стан ґрунтів у межах м. Харкова

Ґрунтовий покрив міста формується тривалий час і тому міські ґрунти спадкують як певні характеристики природних ґрунтів, так і відбивають інтенсивність і характер промислового розвитку міста.

Ґрунт є важливим фактором формування рівня здоров'я населення. Він суттєво впливає на якість води поверхневих та підземних джерел водопостачання, на якісний склад атмосферного повітря, склад харчових продуктів.

Міські ґрунти виконують роль природного геохімічного бар'єру, тому в них накопичуються забруднюючі речовини які надходять з атмосферного повітря, талих і дощових вод. На санітарно-гігієнічні показники ґрунту також впливають такі чинники, як наявність звалищ побутових та промислових відходів, відсутність централізованого відводу каналізаційних стоків від приватної забудови.

Для м. Харкова, який є великим промисловим центром, характерно забруднення ґрунтів важкими металами - мідь, ртуть, цинк, свинець, кадмій, хром, що накопичуються у поверхневому горизонті ґрунтів. Вздовж крупних транспортних магістралей характерна надмірна концентрація свинцю, поліциклічних ароматичних вуглеводнів.

Згідно з даними моніторингу забруднення ґрунтів на територіях санітарно-захисних зон, містах відпочинку, територіях дитячих закладів відхилення від нормативних величин фіксується у 40 % проб, у 20 % - у районах розташування підприємств.

Для міста Харкова зниження рівня забруднення ґрунтів є актуальним, оскільки саме ґрунт виконує ряд екологічних функцій, важливих для розвитку міської екосистеми:

- переводить у поверхневий й внутрішньо ґрунтовий стік атмосферні опади;

- акумулює забруднення і сприяє самоочищенню атмосфери і, водночас, зумовлює вторинне забруднення атмосфери внаслідок утворення пилу;

- може захищати ґрунтові води від забруднення, а може, навпаки, спричиняти погіршення їх стану, оскільки з ґрунтового покриву забруднюючі речовини, які знаходяться у рухомих формах, надходять до ґрунтових вод. А це, в свою чергу, призводить до забруднення підземного водоносного горизонту, який живить природні джерела і артезіанські свердловини.

Шляхи вирішення:

1. Запобігання утворенню стихійних звалищ побутових та промислових відходів;

2. Ліквідація існуючих несанкціонованих звалищ побутових та промислових відходів;

3. Фітомеліорація - висадка багаторічної трав'яної рослинності з розвиненою кореневою системою, яка сприяє зменшенню вторинного забруднення атмосфери внаслідок запилювання та захищає ґрунтові води від забруднення.

4.7. Сфера поводження з відходами

Одним з найвагоміших факторів забруднення навколишнього середовища міста і негативного впливу на всі його компоненти та здоров'я населення є утворювання і накопичення відходів виробництва та споживання. Щорічно спостерігається поступове збільшення обсягів утворення відходів: у 2003 р. - 1,6 млн. м, у 2007 р. - 2,4 млн. м.

Як і раніше, однією з проблем залишається неповне видалення відходів з сектору індивідуальної забудови. Станом на 01.04.2008 р. 70 % власників будинків уклали угоди на вивезення твердих побутових відходів (ТПВ). Решта ухиляється від укладення угод і значна кількість сміття опиняється у несанкціонованих місцях та утворює стихійні звалища.

У місті з року в рік залишається не вирішеним питання утилізації та вивезення промислових відходів. Існує один полігон промислових виходів для ВАТ «Харківський підшипниковий завод», де також захоронюють промислові відходи ВАТ «ХТЗ» та ДП завод «Електроважмаш». Всі інші підприємства міста вивозять промислові відходи ІІІ-ІV небезпеки на Дергачівський полігон та ТОВ «Переробний завод», що значно прискорює їх заповнення і скорочує термін експлуатації.

Накопичення на територіях підприємств промислових відходів призводить до забруднення ґрунту санітарно-захисних зон солями важких металів. Органами санепіднагляду реєструється біля 27 % проб з перевищенням нормативів вмісту важких металів на території промислових підприємств та у санітарно-захисних зонах.

Проблему для міста становлять також специфічні медичні відходи та відходи перукарень. Щорічно їх утворюється біля 1,2 тон. Ці відходи повинні видалятись і знешкоджуватись окремо від побутових. Згідно з СанПіН 5179-90, специфічні відходи підлягають обов'язковому централізованому спалюванню в спеціалізованих печах. Існуюча в місті система збору та утилізації специфічних відходів дуже небезпечна в санітарно-епідеміологічному відношенні і не відповідає вимогам щодо їх знешкодження.

Система санітарного очищення міста має певні недоліки:

- недосконалість структури системи санітарного очищення та управління нею;

- застосуванням застарілих технологій і засобів механізації;

- постійне утворення несанкціонованих звалищ;

- необхідність пошуку нових місць захоронення ТПВ.

Таким чином, стан всієї сфери поводження з твердими побутовими відходами в місті потребує суттєвого покращення, і повинен відповідати сучасним екологічним вимогам з урахуванням фактичного економічного та соціального потенціалу міста.

Шляхи вирішення:

Суттєво покращити ситуацію у сфері поводження з відходами у місті можливо за умов:

1. Удосконалення системи збирання та перевезення ТПВ на території міста, що дасть змогу запобігти утворенню стихійних звалищ побутових та промислових відходів;

2. Впровадження сучасних ефективних методів збирання, зберігання, перероблення, утилізації відходів з метою поступового зменшення обсягів їх накопичення;

3. Застосування нового високотехнологічного обладнання для збирання та перевезення відходів;

4. Впровадження схеми роздільного збору та сортування відходів і промислової переробки ресурсно-цінних компонентів ТПВ;

5. Будівництва полігону для утилізації відходів із застосуванням сучасних технологій.

4.8. Моніторинг довкілля у м. Харкові

Моніторинг навколишнього природного середовища - це система спостережень, збирання, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін і розроблення науково-обґрунтованих рекомендацій для ухвалення рішень про запобігання негативним змінам стану довкілля та додержання вимог екологічної безпеки.

Моніторинг здійснюється за довгостроковою Державною програмою, яка визначає спільні, узгоджені за цілями, завданнями, територіями та об'єктами, часом (періодичністю) і засобами виконання дії відомчих органів державної виконавчої влади, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності. Але, вона має певні недоліки, як у м. Харкові так і в Україні в цілому, а саме:

відомчий поділ і відповідальність за збір та обробку інформації;

розпорошеність даних по різних суб'єктах моніторингу;

відсутність оперативності у надходженні даних (за винятком гідрометеорологічної інформації);

відсутність експертно-аналітичних і прогнозних центрів, де б збиралась вся інформація та розроблювались комплексні екологічні прогнози і експертні оцінки екологічних ситуацій і пов'язаних з ними ризиками;

Тому проблеми моніторингу стану довкілля міста є віддзеркаленням проблем державної системи.

Моніторинг довкілля на території м. Харкова здійснюють:

- Харківський обласний центр з гідрометеорології

Спостереження за забрудненням атмосферного повітря міста ведеться на 10 стаціонарних пунктах спостереження, розташованих в зонах проживання населення, зонах промислових підприємств та автомагістралях., обладнаних лабораторіями «ПОСТ-1» та «ПОСТ-2». Контролюється вміст 20 забруднюючих речовин.

Спостереження за станом поверхневих вод у межах м. Харкова проводиться у 2 створах річок Лопань, Харків.

- Державна екологічна інспекція в Харківській області

Відділом інструментально-лабораторного контролю інспекції здійснюється контроль дотримання екологічних нормативів безпосередньо на джерелах викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та скидів забруднюючих речовин у поверхневі водні об'єкти. Контролюється також екологічний стан ґрунтів.

Органи санепіднагляду

Обласна, міська та районні СЭС проводять лабораторні дослідження атмосферного повітря на межі житлової забудови та сані гарно-захисних зон (лабораторії санепіднагляду акредитовані на визначення 33 хімічних речовин в атмосферному повітрі). Також здійснюється контроль санітарно-гігієнічних показників ґрунтів, води поверхневих водних об'єктів, свердловин та джерел.

Харківське регіональне управління водних ресурсів Державного Комітету України по водному господарству

Спостереження за станом поверхневих вод у межах м. Харкова проводиться у 3 створах річок Лопань, Харків, Немишля.

Підприємства міста здійснюють відомчий контроль стану компонентів довкілля як безпосередньо на джерелах забруднення, так і на межі санітарно-захисних зон. Ці роботи виконуються відомчими лабораторіями або, на договірних засадах, сторонніми організаціями, які мають акредитовані лабораторії.

Проте, існуюча система спостережень за станом складових навколишнього природного середовища міста, збирання і обробка інформації використовуються не стільки для прийняття оперативних управлінських рішень, скільки для статистичного аналізу.

Найбільші вади має система моніторингу атмосферного повітря, які не дозволяють в повному обсязі контролювати стан атмосферного повітря, а саме:

- недостатня кількість пунктів спостереження за забрудненням атмосферного повітря міста Харківського обласного центру з гідрометеорології;

- обмежена кількість інгредієнтів, вміст яких контролюється суб'єктами моніторингу;

- відсутність цілодобового контролю в районі розміщення деяких промислових підприємств, які здійснюють значний вплив на стан атмосферного повітря або знаходяться у безпосередній близькості від житлової забудови (у зонах впливу ЗАТ «Харківський коксовий завод», ВАТ «Хартрон», ЗАТ «Миловарний комбінат», Дріжджовий завод, Салтівський м'ясокомбінат, ТОВ «Харнеткам» та ін.).

Шляхи вирішення:

На державному рівні:

1. Створити нову інфраструктуру державної системи моніторингових досліджень шляхом інтеграції відомчих і регіональних систем в єдину систему, яка б дозволила:

- оптимізувати мережі, регламенти і програми спостережень;

- впровадити програмне забезпечення інформаційного обміну між суб'єктами державної системи моніторингу довкілля;

- удосконалити приладо-технічну базу мереж спостережень;

- уніфікувати нормативно-методичну базу спостережень;

- розробити та впровадити нові методи та індикатори оцінки стану довкілля.

На місцевому рівні:

1. Забезпечити застосування сучасних приладів контролю за забрудненням довкілля міста, що дозволить розширити перелік забруднюючих речовин, вміст яких підлягає контролю;

2. Розширити перелік складових моніторингу довкілля міста - зелених насаджень (пошкодження біотичними та абіотичними чинниками, біорізноманіття, вміст забруднюючих речовин), ґрунтів (вміст забруднюючих речовин, прояви ерозійних та інших екзогенних процесів, просторове забруднення земель об'єктами промислового виробництва), геохімічного стану ландшафтів (вміст і поширення природних і техногенних хімічних елементів та сполук), утворення відходів тощо.

Розділ 5. ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМКИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ

Пріоритетними напрямками реалізації Програми є:

- охорона атмосферного повітря;

- охорона і раціональне використання водних ресурсів;

- зниження рівня ґрунтових вод та підтоплення територій міста;

- екологізація сфери поводження з відходами;

- поліпшення стану зелених насаджень і посилення їхнього позитивного впливу на екологічний стан міського середовища;

- підвищення рівня інформування громадськості про проблеми охорони навколишнього природного середовища;

- участь громадських організацій у роботі, спрямованій на поліпшення стану довкілля міста.

Розділ 6. ЕТАПИ РЕАЛІЗАЦІЇ ОСНОВНИХ НАПРЯМКІВ ПРОГРАМИ

Реалізація основних напрямків Програми передбачена шляхом виконання відповідних заходів, які наведені в додатку до Програми і розраховані на 5 років (2008-2012 рр.).

Розділ 7. ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ ЗАХОДІВ ПРОГРАМИ

Джерелами фінансування заходів Програми є кошти:

- Фонду охорони навколишнього природного середовища Харківської міської ради в складі міського бюджету;

- Харківського обласного Фонду охорони навколишнього природного середовища;

- Державного Фонду охорони навколишнього природного середовища;

- Інвестиційні фонди;

- Інші джерела фінансування, не заборонені законодавством України.

Розділ 8. ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗАХОДІВ ПРОГРАМИ

Основний результат реалізації Програми - поліпшення екологічної ситуації, екологічного балансу міста і довколишньої території. Це стане можливим лише тоді, коли загальний обсяг антропогенного навантаження на природне середовище буде меншим або дорівнюватиме екологічному ресурсу території.

Виходячи з необхідності досягнення екологічного балансу, у Програмі визначено два основні напрямки діяльності:

• впровадження заходів, спрямованих на зниження антропогенного навантаження на довкілля;

• впровадження заходів, спрямованих на підтримку та підвищення екологічного ресурсу території.

Реалізація заходів щодо досягнення екологічного балансу та поліпшення екологічної ситуації у м. Харкові здійснюватиметься:

- методами зниження викидів, скидів забруднюючих речовин у довколишнє середовище, розміщення відходів;

- методами запобігання забрудненню довкілля.

У результаті впровадження заходів Програми планується досягти наступних результатів:

- знизити показник індексу забруднення атмосфери (ІЗА) міста до 4,0 - 4,5;

- зменшити у 1,5 рази концентрації нафтопродуктів та завислих речовин у річках міста, шляхом будівництва очисних споруд на 10 випусках зливових вод;

- запобігти збільшенню середньорічних концентрацій азот- та фосфорвміщуючих забруднюючих речовин у зворотних водах міської каналізації;

- покращити гідрологічний режим річок, відновити їх дренажну здатність шляхом розчищення найбільш замулених ділянок русел на р. Лопань, Харків, Немишля;

- забезпечити належний санітарно-екологічний стан 58 км прибережних захисних смуг на території міста;

- забезпечити безаварійний пропуск повені шляхом ремонту та реконструкції гідротехнічних споруд на річках міста - Гончарівської, Павлівської, Журавлівської гребель;

- забезпечити безпечне вживання населенням міста води 10-12 природних джерел, які користуються найбільшою популярністю у мешканців міста, шляхом щорічного благоустрою зон санітарної охорони 2-3 джерел, будівництва нових, ремонту існуючих каптажів.

- покращення стану зелених насаджень на території міста шляхом заміни біля 30 тис. одиниць аварійних, уражених омелою дерев, пухонесучих тополь на сталий до міських умов асортимент деревинно-чагарникових порід;

- покращення стану міських ґрунтів шляхом ліквідації стихійних звалищ відходів та запобігання їх утворенню, впровадження фітомеліораційних заходів (щорічне створення до 20 тис. м газонів з багаторічною трав'яною рослинністю з розвиненою кореневою системою).

Розділ 9. МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ

Пріоритетні напрямки та заходи Програми, обсяги фінансування визначає Координаційна Рада Фонду охорони навколишнього природного середовища Харківської міської ради.

Напрямки і заходи Програми, обсяги їхнього фінансування та розпорядники коштів затверджуються сесією Харківської міської ради окремо на кожний фінансовий рік при прийнятті міського бюджету.

Контроль за ходом реалізації затверджених заходів Програми покладається на Департамент житлового господарства Харківської міської ради.

Правовий механізм

Програма охорони навколишнього природного середовища м. Харкова на 2008-2012 рр.» реалізується на підставі наступних нормативних актів:

• Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.91 № 1264-12;

• Закон України «Про охорону атмосферного повітря» від 16.10.1992 № 2707-ХІІ;

• Земельний кодекс України від 25.10.01 № 2768-ІІІ;

• Водний кодекс України від 06.06.1995 № 213/95-ВР;

• Кодекс України про надра від 27.07.1994 № 132/94-ВР;

• Закон України «Про відходи» від 05.03.98 № 187/98;

• Закон України «Про загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами» від 14.09.00 № 1947-ІІІ;

• Закон України «Про тваринний світ» від 13.12.01 № 2894-ІІІ;

• Закон України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10.01.02 № 2918-ІІІ;

• Закон України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 рр.» від 21.09.00 № 1989-ІІІ;

• Закон України «Про екологічну експертизу»;

• Постанова Верховної Ради України «Про основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки» від 05.03.98 № 188/98-ВР;

• Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів» від 17.09.96 № 1147 (зі змінами);

• Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля» від 30.03.1998 р. № 391 (зі змінами);

• Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку організації та проведення моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря» від 09.03.1999 р. № 343;

• Рішення Харківської міської ради від 04.07.2007 р. № 163/07 «Про затвердження Положення про Фонд охорони навколишнього природного середовища Харківської міської ради;

• Інші нормативно-правові акти у сфері охорони довкілля.

Інформаційний механізм

Для ефективного впровадження екологічної політики Харківської міської ради та реалізації заходів Програми необхідно мати достовірну інформацію про:

- стан навколишнього природного середовища міста і його об'єктів (землі, вод, надр, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу) та рівнях їхнього забруднення.

- розроблені екологічні прогнози з можливими загрозами навколишньому природному середовищу в Харкові;

- дані про витрати, пов'язані зі здійсненням природоохоронних заходів;

- аналіз і оцінку ефективності виконаних природоохоронних заходів.

Основними джерелами такої інформації мають бути дані суб'єктів моніторингу довкілля, інформація громадських організацій і окремих громадян.

В процесі екологічного моніторингу міського середовища проводиться система спостережень, збору, обробки, передачі, збереження й аналізу інформації про стан довкілля міста для прогнозування його змін і розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень.

В межах міської території мають вестися спостереження за:

- якістю атмосферного повітря і джерелами його забруднення;

- рівнем впливу шкідливих фізичних і біологічних факторів;

- гідрологічними та гідрохімічними характеристиками водних об'єктів;

- якістю води джерел централізованого і нецентралізованого питного водопостачання;

- рівнем очищення міста від усіх видів відходів;

- рівнем екологічної безпеки збереження (захоронення) відходів, в тому числі токсичних;

- скидом стічних вод у міську каналізацію і поверхневі водні об'єкти, впливом скиду стічних вод на стан водних об'єктів;

- рівнем ґрунтових вод;

- станом зелених насаджень рекреаційних зон і об'єктів природно-заповідного фонду.

З метою здійснення управління охороною навколишнього природного середовища міста, відповідно до ст. 16 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» така інформація буде використана міською радою для виконавчо-розпорядчої діяльності, а також для:

- інформування населення міста через ЗМІ про стан навколишнього природного середовища, динаміку його змін, джерела забруднення, розміщення відходів чи іншої зміни навколишнього природного середовища і характер впливу екологічних факторів на здоров'я людей;

- негайного інформування населення та всіх зацікавлених організацій про надзвичайні екологічні ситуації;

- забезпечення вільного доступу до екологічної інформації, яка не становить державну таємницю і міститься у списках, реєстрах, архівах та інших джерелах.

Розділ 10. МІЖРЕГІОНАЛЬНЕ ТА МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ

НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

Основним завданням цього напрямку є реалізація інтересів м. Харкова шляхом участі у вирішенні регіональних екологічних проблем в інтересах сталого розвитку міста, для чого, зокрема, необхідно:

- участь м. Харкова у виконанні міжнародних договорів щодо охорони та збереження навколишнього природного середовища;

- участь в загальнодержавних та міжнародних екологічних організаціях, у тому числі в тих, які входять до системи Організації Об'єднаних Націй;

- забезпечення обов'язкової державної екологічної експертизи та екологічного контролю за всіма міжнародними програмами і проектами, які реалізуються на території міста;

- забезпечення участі в міжнародних переговорах, що відносяться до використання природних ресурсів, переміщення технологій, товарів і послуг, здатних завдати екологічної шкоди населенню і навколишньому середовищу.

Директор Департаменту житлового господарства О.А. Лемента

Додаток

до Програми охорони навколишнього природного середовища м. Харкова

на 2008 - 2012 р.р.»

ЗАХОДИ

Програми охорони навколишнього природного середовища

м. Харкова на 2008 - 2012 р.р.

Директор Департаменту житлового господарства О.А. Лемента

Додаток № 2

до рішення 25 сесії Харківської міської ради 5 скликання

«Про затвердження «Програми охорони навколишнього

природного середовища м. Харкова на 2008 - 2012 р.р.»

від 10.09.2008 р. № 249/08

Кошторис витрат на виконання

«Програми охорони навколишнього природного середовища м. Харкова

на 2008-2012 р.р.» на 2008 рік

Директор Департаменту житлового господарства О.А. Лемента

Директор Департаменту комунального господарства В.О. Кітанін

В.о. директора Департаменту будівництва та шляхового господарства Є.О. Гриневич